Справа №295/447/24
Категорія 139
2-а/295/43/24
07.03.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомир в складі:
головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі Заріцькому О.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням поданих в подальшому уточнень зазначив, що постановою поліцейського Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області від 30.12.2023 року його визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 126 КУпАП із кваліфікацією діянь як здійснення керування особою, яка не має права керування автомобілем, зупинка на зупинці громадського транспорту.
Позивач вказує на невідповідність висновків працівника поліції фактичним обставинам. Вказуючи на те, що керування транспортним засобом не здійснював, крім того, відповідно до свідоцтва про закінчення практичної підготовки серпії РРТ № 00547944-23 від 02.08.2023 року пройшов практичну підготовку для отримання права керування транспортним засобом, що, у свою чергу, виключає можливість притягнення до відповідальності за ст. 126 КупАП відповідно до примітки такої норми, згідно з якою положення частин першої та другої статі не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу, просить скасувати постанову серії ББА № 316465 від 30.12.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відшкодувати судові витрати.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому звернуто увагу на положеннях ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 126 КУпАП, що передбачають настання відповідальності в разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Оскільки події адміністративних правопорушень знайшли своє підтвердження за результатами зібраних доказів, зокрема відеозйомки, що містить інформацію про перебування транспортного засобу на місці зупинки громадського транспорту, обставини спілкування із водієм, який представився як ОСОБА_2 , дані про роз'яснення водієві підстав зупинки та з'ясування відомостей про відсутність посвідчення водія, працівником поліції в межах повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію» прийняте рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на відповіді обставини, сторона просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.12.2023 року серії ББА № 316465, позивач ОСОБА_1 у відповідний день керував автомобілем, не маючи права керування транспортним засобом, здійснив зупинку за зупинці громадського транспорту.
Позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 126 КУпАП, застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Положеннями ч.1 ст. 122 КУпАП передбачено настання відповідальності в разі порушення правил зупинки, стоянки.
В диспозицію ч.2 ст. 126 КупАП покладються дії, що полягають у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом,
Згідно з пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
За змістом п.п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
Приміткою до статі 126 КУпАП визначено, що положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.
Наждаючи оцінку покладеним в обгрунтування позову твердженням про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності згідно приписів примітки до ст. 126 КУпАП з огляду на фактичне завершення позивачем курсу практичної підготовки водія, суд звертає увагу, що наведене у ст. 126 КУпАП формулювання «у встановленому порядку» слід розуміти як у спосіб та з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством на час проходження відповідного навчання.
Відповідно до п.п. 24.3-24.8 Правил дорожнього руху особа, яка навчається водінню транспортного засобу, зобов'язана знати і виконувати вимоги цих Правил.
Початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху.
Навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
Транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Учбовий транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.
Позивачем не надано доказів на підтвердження дотримання наведених вимог, а тому наведене обгрунтування в його самостійному вигляді слід відхилити як неспроможне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, крім іншого, повинна містити інформацію про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
З дослідженого змісту постанови про накладення адміністративного стягнення слідує, що до постанови додається відео з портативного відеореєстратора.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Згідно положень «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, до технічних приладів відносяться: автомобільна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відео-, аудіозапису; безпілотний літальний апарат (далі - БпЛА); відеореєстратор; карта пам'яті або флеш-карта ; портативний відеореєстратор; стаціонарна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; сервер для зберігання відеозаписів; станція для заряджання та зберігання відеозаписів портативних відеореєстраторів.
За приписами п.2 розділу І Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п.2 розділу ІІ Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
З системного аналізу вимог ст. 283 КУпАВП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», положень «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» слід дійти висновку, що саме по собі зазначення у постанові даних про вид технічного приладу як портативний відеореєстратор не є належним дотриманням вимог ст. 283 КУпАП щодо необхідності наведення інформації про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, оскільки лише формально вказує на вид приладу. Слід звернути увагу, що за подіями, досліджуваними у спорі, технічно спроможним на фіксування обставин, міг бути виключно відео реєстратор, у тому числі портативний, а тому вказівка на такий прилад, що фактично не має іншої замісної альтернативи, без його ідентифікації за номером, унеможливлює прийняття як належного доказу, тобто з можливістю дослідження оригіналу електронного доказу та підтвердження даних про фіксацію подій на такий прилад.
На думку суду, саме така мета покладалась законодавцем при формуванні положень ст. 283 КУпАП як вимог до постанови у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В даному випадку суд не має можливості підтвердити, що інформація, яка фіксувалась на портативний відеореєстратор, наведений у постанові, є тотожною тій, що подана суду для огляду.
Приймаючи до уваги ту обставину, що позивач оскаржує прийняте відповідачем рішення, що виражене у фірмі винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем не надано доказів, які підтверджують правомірність такого рішення, суд, керуючись принципом необхідності доведення з боку відповідача, вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 241-256, 271, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 316465 від 30.12.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасувати, провадження по справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду в повному обсязі буде виготовлено 12.03.2024 року.
Суддя: Д.М. Лєдньов