Справа № 161/22662/23
Провадження № 2-а/161/24/24
04 березня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого - судді Кихтюка Р.М.
з участю секретаря судового засідання Дмитроци Б.М.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом на обґрунтування якого зазначив, що 14.11.2023 року згідно постанови поліцейського був необґрунтовано притягнутий до відповідальності за ст.183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме: поліцію, повідомивши про подію, якої не було.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки вона винесена незаконно, так як дійсно вважав, що мав місце факт крадіжки телефону, належного його матері. Після приїзду працівників поліції розповів їм обставини події, на що останні поросили написати заяву про згубу, внаслідок чого між ними виник конфлікт. Враховуючи наведене, просив суд оскаржувану постанову скасувати.
Дослідивши наявні письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про підставність заявлених вимог.
Із оскаржуваної постанови судом з'ясовано, що 14.11.2023 року позивач звернувся в поліцію із заявою про таємне викрадення мобільного телефону, оскільки вважав таку обставину як таку, що об'єктивно відбулась ( а.с. ).
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень і на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом». У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що 14.11.2023 року позивач звернувся в поліцію із заявою про таємне викрадення мобільного телефону його матері і даний факт він не оспорює (а.с. ).
При цьому, суду не представлено доказів наявності умислу на здійснення завідомо неправдивого виклику спеціальних служб, а саме: поліції, повідомивши про подію, якої не було, так як вважав, що така подія дійсно мала місце. Той факт, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння не може слугувати на підтвердження завідомо неправдивого виклику, оскільки позивач у цьому пересвідчився на наступний день, запитавши у матері про його зникнення.
Такі обставини, на думку суду, свідчать про винесення оскаржуваної постанови без належного та повного з'ясування всіх обстави справи, тобто передчасно, що є підставою для її скасування і закриття провадження у справі на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю, то на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 536,8 грн.
На підставі ст.ст. 122, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову від 14.11.2023 року інспектора поліції СРПП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 грн. та провадження у справі відносно нього - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Р.М. Кихтюк