11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 461/10698/23 пров. № А/857/2520/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року, ухвалене суддею Стрельбицьким В.В. у м. Львові у справі № 461/10698/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,-
21 грудня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просила скасувати постанову від 07.12.2023 № 527; а провадження у справі - закрити.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази надання інтимних послуг, зокрема не вилучено самі грошові кошти, не долучено аудіо чи відеозаписи, фотодокази, які фіксують сам факт надання таких доказів, жодного іншого речового доказу (одягу, білизни, постільної білизни з біологічними слідами). Натомість, на думку позивача, протокол про адміністративне правопорушення, рапорт та пояснення, скріншоти із сайту massageros.com невідомого походження не підтверджують факту надання інтимних послуг та систематичність таких дій, які ставляться позивачу у вину.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Постанову № 527 від 07.12.2023 адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 181-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень, скасовано та надіслано справу на новий розгляд до адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції з постанови адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07 грудня 2023 року №527 достовірно встановлено, що ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.181-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Зі змісту даної постанови слідує, що 10.11.2023 УМП ГУ НП у Львівській області складено протокол серії ВАД №028828 щодо ОСОБА_1 , яка 10.11.2023 о 19:10 год. за адресою: АДРЕСА_1 , надавала інтимні послуги у вигляді еротичного масажу за грошову винагороду в розмірі 2000 грн за годину таких послуг, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.181-1 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, доказами, які стали підставою для ухвалення рішення про визнання ОСОБА_1 винною за ч.1 ст.181-1 КУпАП, адміністративна комісія зазначила протокол серії ВАД№028828 від 10 листопада 2023 року, рапорт від 10 листопада 2023 року, пояснення ОСОБА_2 , повістку №3 від 21 листопада 2023 року, рапорт від 29 листопада 2023 року, фотосвітлини та скріншот зі сайту massageros.com., повістку №25 від 01.12.2023.
ОСОБА_1 , вважаючи постанову адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07 грудня 2023 року №527 протиправною, звернулась до суду з вимогами про її скасування та закриття провадження у справі.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Статтею 218 КУпАП передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 181-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена Адміністративною комісією ГРА ЛМР у межах своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 181-1 КУпАП встановлена відповідальність за заняття проституцією, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадської моралі, під якою необхідно розуміти систему поглядів та уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей.
Об'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у здійсненні статевих контактів за матеріальну винагороду.
Тобто, як вірно було зазначено судом першої інстанції, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що відповідач повинен не тільки зазначити свої твердження, але і підтвердити їх допустимими доказами.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Наведене, в свою чергу означає, що особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо її вину не буде доведено на підставі беззаперечних доказів, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однак, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається дослідження суб'єктом владних повноважень доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, також відсутні відомості чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду тощо. При цьому, посилання на конкретні докази повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. У разі наявності доказів у вигляді фото чи відео фіксації, постанова повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
У свою чергу, суть правопорушення та його фабула повинні оцінюватись уповноваженою особою під час розгляду справи, в контексті наявності чи відсутності у діях особи складу інкримінованого правопорушення.
Зміст постанови про притягнення до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. Зокрема, постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Очевидним є те, що відсутність мотивів відхилення доводів сторони захисту, у ситуації коли особа відносно якої складено протокол заперечує факт вчинення правопорушення, а також не розкриття змісту доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, відсутність мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, свідчать про неналежне відображення опису обставин, установлених під час розгляду справи.
Наведені положення чинного законодавства, а також обставини встановлені в ході розгляду справи вказують на невідповідність оскаржуваної постанови вимогам закону.
В цьому контексті слід відзначити, що відносно спрощений порядок провадження у даній категорії справ, на відміну від, наприклад, справ які передаються на розгляд до суду, не звільняє орган уповноважений на прийняття рішення у справі дотриматись вимог закону щодо змісту прийнятого рішення, а також отримання у встановлений законом спосіб доказів які встановлюють факт вчинення правопорушення.
Належна вмотивованість процесуального рішення забезпечує дотримання принципу верховенства права, об'єктивності під час з'ясування обставин справи (оцінки доводів учасника провадження), дотримання основоположних прав та інтересів людини та громадянина під час провадження. В свою чергу, недотримання наведеної вимоги щодо наведення належних та достатніх мотивів у процесуальному рішенні може призвести до порушення загальних засад адміністративного законодавства.
Отже, суд першої інстанції вірно зауважив, що орган, який виніс постанову, взагалі не вирішував питання щодо винуватості вказаної особи та вирішив питання лише про накладення на неї адміністративного стягнення.
Так, враховуючи встановлене, колегія суддів суду апеляційної інтанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем при складанні спірної постанови не було дотримано вимог ст. 283 КУпАП, через що неможливо стверджувати про правомірність прийняття постанови адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07 грудня 2023 року №527 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07 грудня 2023 року №527 із надісланням справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року у справі №461/10698/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний