28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3781/23 пров. № А/857/19171/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Морська Г.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 16 год. 19 хв. 14 вересня 2023 року, повне судове рішення складено 19 вересня 2023 року, у справі № 380/3781/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» (далі - Товариство) звернулося в суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, просило : визнати протиправними та скасувати Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області згідно з переліком та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №7 від 11.10.2021 датою її подання 11.10.2021, податкову накладну №34 від 10.11.2021 датою її подання 10.11.2021, податкову накладну №35 від 11.11.2021 датою її подання 11.11.2021, податкову накладну №60 від 22.12.2021 датою її подання 22.12.2021, податкову накладну №1 від 01.10.2021 датою її подання 01.10.2021, податкову накладну №36 від 16.12.2021 датою її подання 16.12.2021, податкову накладну №30 від 05.11.2021 датою її подання 05.11.2021, податкову накладну №21 від 14.12.2021 датою її подання 14.12.2021, податкову накладну №51 від 21.12.2021 датою її подання 21.12.2021, податкову накладну №36 від 12.11.2021 датою її подання 12.11.2021, податкову накладну №65 від 23.12.2021 датою її подання 23.12.2021, податкову накладну №6 від 01.12.2021 датою її подання 01.12.2021, податкову накладну №24 від 01.11.2021 датою її подання 01.11.2021, податкову накладну №25 від 01.11.2021 датою її подання 01.11.2021, податкову накладну №26 від 01.11.2021 датою її подання 01.11.2021, податкову накладну №46 від 17.12.2021 датою її подання 17.12.2021.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України в частині визнання протиправними та скасування Рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №7282236/41694274 від 01.09.2022, №7282239/41694274 від 01.09.2022, №7282238/41694274 від 01.09.2022, №7282237/41694274 від 01.09.2022, №7281977/41694274 від 01.09.2022, №7458239/41694274 від 12.10.2022, №7458236/41694274 від 12.10.2022, №7458241/41694274 від 12.10.2022, №7458238/41694274 від 12.10.2022, №7458237/41694274 від 12.10.2022, №7458240/41694274 від 12.10.2022. із похідною вимогою зобов'язати зареєструвати такі податкові накладні залишено без розгляду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку № 1165. Суд першої інстанції вказав, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Суд першої інстанції зазначив, що контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Суд першої інстанції вказав також, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідність обсягу реалізованих позивачем товарів/послуг підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які за допомогою сервісу Електронний кабінет платника були надіслані позивачем Державній податковій службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постановити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що пропозиція надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, була викладена у відповідності до вимог пунктів 4, 5 Порядку №520. Скаржник вказує, що зупинення реєстрації податкової накладної відбувається в автоматичному режимі за наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Скаржник зазначає, що до повідомлень позивачем не надано документів щодо проектної документації, організаційно-технологічної документації, актів виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3, деталізації, які саме роботи виконано, якими ресурсами, де придбавались будівельні матеріали, чим забезпечувалось постачання цих матеріалів до об'єктів. Скаржник вказує також, що позивачем не долучено до позовної заяви жодної товарно-транспортної накладної щодо перевезення ТМЦ. Скаржник зауважує, що позовні вимоги щодо зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, слід розцінювати саме як вимогу про втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не відповідають вимогам, що встановлені до них пунктом 11 Порядку №1165, в частині необхідності зазначення критерію ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
В судовому засіданні представник контролюючого органу апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» зареєстроване як юридична особа 31.10.2017, ЄДРПОУ 41694274, є платником ПДВ з 01.01.2018.
Предметом діяльності Товариства є: Електромонтажні роботи (основний вид діяльності) (КВЕД 43.21), серед інших видів діяльності, зокрема: 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 43.99 - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.
З метою здійснення господарської діяльності, Товариство уклало господарські договори:
- з ТОВ «РІЕЛЖИТЛОБУД» (Замовник) - Договір підряду № 290405/20 від 29 квітня 2020 року, предметом якого є виконання електромонтажних робіт на об'єкті: «Будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано- прибудованими офісними і громадськими приміщеннями, паркінгом та магазином, 3-4 секція, вул, Кудрявська, 24-а у Шевченківському районі м. Києва»;
- з Державним підприємством Державний інститут проектування міст «Містопроект» (Замовник) - Договір підряду № 100201/21 від 10 лютого 2021 року, відповідно до якого Товариство як Виконавець зобов'язується розробити проектну документацію на об'єкті: «Будівництво 1-м окремим відділом капітального будівництва Державної прикордонної служби України багатофункціонального житлового комплексу на території військової частини НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 (для військовослужбовці із) з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель (будинки з апартаментами №№ К1, К2, КЗ на генплані та закладу дошкільної освіти №8 на генплані, 1 черга будівництва. Будинки з апартаментами №№ К1, К2, К3 на генплані.);
- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокільники Естейт» (Замовник) - Договір підряду № 13-10-02/21від 13 жовтня 2021 року, предметом якого є улаштування системи водопостачання на об'єкті: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків №№ 1,2,3,4,5,6 на генплані та підземного паркінгу № 7 на генплані в с. Сокільники (вул. Проектована-1, вул. Підстригача, вул.Проектована-3) Пустомитівського району Львівської області - 2 черга будівництва - житлові будники №№ 1,2,3 на генплані;
- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокільники Естейт» (Замовник) - Договір підряду № 090908/21 від 09 вересня 2021 року про виконання електромонтажних робіт на об'єкті: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків №№ 1,2,3,4,5,6 на генплані та підземного паркінгу № 7 на генплані в с. Сокільники (пул. Проектована-1, вул.Підстригача, вул.Проектована-3) Пустомитівського району Львівської області - 2 черга будівництва - житлові будинки №№ 1,2,3 на генплані.
За результатами здійсненої господарської діяльності Товариство склало та направило на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН №6 від 01.12.2021, №24 від 01.11.2021, №25 від 01.11.2021, №26 від 01.11.2021, №46 від 17.12.2021.
Вказані податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена, оскільки Коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару /послуги 43.21, 71.12, 43.99, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбаного товару/послуги та обсягу постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».
Після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної, для підтвердження реальності здійснення операцій Товариство по кожній ПН надало пояснення (бухгалтерські довідки) та додаткові документи, що підтверджується Повідомленнями про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області прийняла рішення №7942251/41694274 від 26.12.2022; №7942250/41694274 від 26.12.2022; №7942249/41694274 від 26.12.2022; №7942248/41694274 від 26.12.2022; №7942225/41694274 від 26.12.2022, якими відмовила у реєстрації ПН №6 від 01.12.2021, №24 від 01.11.2021, №25 від 01.11.2021, №26 від 01.11.2021, №46 від 17.12.2021. Підставою відмови у реєстрації податкових накладних зазначено ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (щодо ПН №6 від 01.12.2021 та №46 від 17.12.2021).
Вважаючи вказані рішення протиправними, такими, що підлягають скасуванню, Товариство звернулось з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час подання податкових накладних контролюючому органу, (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246) відповідно до пункту 12 якого після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Згідно з пунктом 17 Порядку №1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №1165), пунктом 3 якого закріплені ознаки безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до вимог пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Пунктами 10, 11 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як зазначено в отриманих Товариством квитанціях, коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуги 43.21, 71.12, 43.99 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару /послуги 43.21 - роботи електромонтажні, 43.99 - роботи будівельні спеціалізовані передбачені у видах; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах передбачені у видах діяльності Товариства.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що для виконання робіт ТОВ «РІЕЛЖИТЛОБУД» як Замовник за Договором підряду № 290405/20 від 29 квітня 2020 року оплатив авансові платежі для закуплений матеріалу для виконання робіт: 500 000,00 грн., платіжне доручення №335 від 07.05.20, з отриманого авансу виписана ПН № 2 від 07.05.20; 642 545,47 грн, платіжне доручення № 172 від 08.09.20, з отриманого авансу виписана ПН № 22 від 08.09.20; 1520 062,94 грн., платіжне доручення №265 від 28.10.20, з отриманого авансу виписана ПН № 130 від 28.10.20; 673 757,00 грн., платіжне доручення №272 від 30.10.20, з отриманого авансу виписана ПН № 141 від 30.10.20; 1 000 000,00 грн., платіжне доручення №75 від 11.12.20 р., з отриманого авансу виписана ПН № 66 від 11.12.20.
З отриманого авансу закуплено матеріали для виконання робіт у постачальників: ТзОВ «Карат ЛТД», ПрАТ «Солді і Ко», ТзОВ «ГАЛ-КАТ», ТзОВ «УКРГОСТ», ТзОВ «Фірма Техніка монтажу», ТзОВ « 1001 Дрібниця», ПП «Двісті двадцять вольт», ТзОВ «ТК Карат», ТзОВ «ЕКП ЗАХІД», ТзОВ «Смарт Енерджн груп», від постачальників отримано матеріали для використання на об'єкті Замовника.
Згідно з отриманих матеріалів власними силами виконані електромонтажні роботи ( акт виконаних робіт № 90 від 26.02.21 на суму 1 071 650,37 грн.
Також отримано авансовий платіж 250 000,00 грн, платіжне доручення №348 від 11.03.21, з отриманого авансу виписана ПН № 31 від 11.03.21.
За результатами наданих послуг складені наступні акти виконаних робіт № 622 від 31.05.2021 на загальну суму 1149 956,27 грн, № 295 від 31.05.21 на суму 1 161 082,27 грн, № 623 від 31.05.21 на суму 498 693,95 грн, № 1258 від 30.11.21 на суму 354326,91 грн., №734 від 01.12.21 на суму 1147 340,04 грн., відповідно із 01.12.21 у позивача виникло податкове в'язання та виписана ПН № 6 від 01.12.21р. - 796 684,34 грн.
Позивачем виконано проектну документацію на виконання умов Договору підряду № 100201/21 від 10 лютого 2021 року та складений акт виконаних робіт №1 від 17 грудня 2021р. на суму 229740,00 грн, та за першою подією виписана ПН 46 від 17.12.21.
Для виконання проектної документації залучено працівника ОСОБА_1 , який займає посаду Головного інженера проекту згідно з Наказом (розпорядження) №85к від 31.07.2020, кваліфікований сертифікат №016601 від 17.09.20.
Для виконання робіт за Договором підряду № 13-10-02/21від 13 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокільники Естейт» як Замовник оплатило авансовий платіж для закупівлі матеріалу у сумі 495 171,11 грн, платіжне доручення №846 від 01.11.21, з отриманого авансу виписана ПН № 25 від 01.11.21, та авансовий платіж для закупівлі матеріалу у сумі 200 000,00 грн., платіжне доручення №847 від 01.11.21р., з отриманого авансу виписана ПН № 24 від 01.11.21.
Для виконання робіт за Договором підряду № 090908/21 від 09 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокільники Естейт» (Замовник) оплатило авансові платежі для придбання матеріалу та виконання робіт: 100 000,00 грн., платіжне доручення №794 від 22.09.21, з отриманого авансу виписана ПН № 74 від 22.09.21, та 500 000,00 грн., платіжне доручення №845 від 01.11.21, з отриманого авансу виписана ПН №26 від 01.11.21.
Для підтвердження реальності здійснення операцій Товариство по кожній ПН надало пояснення (бухгалтерські довідки) та додаткові документи, що підтверджується Повідомленнями про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
Товариство надало контролюючому органу у формі бухгалтерських довідок інформацію щодо кількості працівників, основні види діяльності, порядок виконання умов укладених договорів.
Пунктом 1 Критеріїв ризиковості операцій до ознак ризиковості здійснення операцій віднесено: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.
Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій вказує на те, що для того, аби встановити наявність у господарській операції такої ознаки, мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію, слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.
У оскаржуваних рішеннях контролюючого органу та апеляційній скарзі зазначено, що причиною відмови у реєстрації спірних податкових накладних стало не подання Товариством як платником податку: копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (щодо ПН №6 від 01.12.2021 та №46 від 17.12.2021).
Таке покликання за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, на переконання суду апеляційної інстанції, є формальним.
До того ж, контролюючий орган не вказує ні в оскаржуваних рішеннях, ні в апеляційній скарзі, які саме документи, з поданих Товариством, складені з порушенням законодавства та в чому полягає відповідне порушення.
На переконання суду апеляційної інстанції, Товариство подало контролюючому органу документи з врахуванням особливостей здійснюваних господарських операцій та підстав зупинення реєстрації спірних податкових накладних.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №520).
Пунктом 2 Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Разом із тим, пунктом 5 Порядку №520 Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством..
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що законодавцем визначено два етапи реєстрації податкової накладної: зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттям рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, та етап прийняття рішення податковим органом. Рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих платником податку документів.
При цьому, оцінці підлягає правомірність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому винесення рішення про відмову в реєстрації такої у контексті наявності для цього законодавчо визначених підстав.
Відповідно до поточної позиції Верховного Суду, висновки якого в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостей законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.
Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації в ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.
При цьому, Верховний Суд, звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов'язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.
Отож предметом розгляду у цій справі, з врахуванням зазначених позицій Верховного Суду, є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Разом з тим, законодавцем не визначено чіткого переліку документів, які платник податку може подати до контролюючого органу в залежності від підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а тому при зупиненні реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, контролюючий орган має чітко зазначити конкретний вид критерію ризиковості та навести у розрізі визначеного критерію перелік документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.
Можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі №815/2985/18 (адміністративне провадження №К/9901/14651/19), від 08 квітня 2021 року у справі №2140/1820/18, від 22 вересня 2021 року у справі №560/3974/18.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що законодавець встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Податковий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен зазначити конкретну причину, на підставі якої було зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
При цьому, недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі №819/330/18, від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.
До того ж, не надання Товариством документів щодо проектної документації, організаційно-технологічної документації, актів виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3, деталізації, які саме роботи виконано, якими ресурсами, де придбавались будівельні матеріали, чим забезпечувалось постачання цих матеріалів до об'єктів, на що покликається скаржник в апеляційній скарзі, не зазначено як підстава відмови в реєстрації ПН у оскаржуваних рішеннях. В останніх контролюючий орган визначив лише загальні підстави прийняття рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних, не зазначивши конкретної інформації щодо причин та підстав їх прийняття.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд апеляційної інстанції підкреслює, що при вирішенні питання щодо реєстрації ПН завдання суду полягає у перевірці наявності достатніх документів для спростування сумнівів контролюючого органу про ризиковість здійснених операцій, а також чи такі документи були надані контролюючому органу і наскільки обґрунтовані підстави для відмови у врахуванні таких при прийнятті рішення про відмову у реєстрації ПН, тобто акцент покладено саме на перевірку обґрунтованості прийняття рішення про відмову у реєстрації.
На виконання вимог пункту 6 Порядку №520 Товариство надало контролюючому органу пояснення та копії документів, що підтверджують господарські взаємовідносини із контрагентами.
Водночас, контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надсилав.
В оскаржуваних рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не зазначено, якими мотивами керувався контролюючий орган, вважаючи, що надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних, тоді як при зупиненні реєстрації податкових накладних з посиланням на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган мав навести у розрізі визначеного критерію перелік документів, наданих з відповідними порушеннями.
Разом з тим, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, тоді як невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, яка ґрунтується на тому, що подані платником податку документи для реєстрації податкової накладної повинні підтверджувати зазначені у такій дані, а предметом розгляду у такій категорії справ є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.
Враховуючи попередньо зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні.
Щодо покликання скаржника на втручання суду першої у дискреційні повноваження контролюючого органу, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно із статтею 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України», щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) вказав, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Таким чином, зазначений спосіб захисту порушеного права позивача не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки останній за встановлених обставин не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. В свою чергу, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішень щодо відмови в реєстрації податкових накладних, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 380/3781/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 11.03.2024 згідно з ч.3 ст.321 КАС України