11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9229/23 пров. № А/857/21282/23
11 березня 2024 року Львів Справа №380/9229/23
пров. №А/857/21282/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (суддя -Кузан Р.І. час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - не зазначена),
в адміністративній справі №380/9229/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою заборгованості по пенсії в сумі 47349,81 гривень, що розрахована на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №1.380.2019.001872 та виплачена в листопаді 2022 року; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів (пенсії), нарахованої на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 1.380.2019.001872 у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період із 01 січня 2018 року по 31 жовтня 2022 року.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою заборгованості по пенсії в сумі 47349,81 гривень, що розрахована на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №1.380.2019.001872 та виплачена в листопаді 2022 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів (пенсії), нарахованої на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 1.380.2019.001872 у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період із 01 січня 2018 року по день фактичної виплати. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в сумі 1073,60 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при винесенні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджені та не з'ясовані всі обставини справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що виплата сум, донарахованих за результатами проведеного перерахунку пенсії, у тому числі проведеного на виконання судових рішень, здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від ГУ ПФУ у Львівській області. Така виплата коштів може бути здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Сума доплати за період з 01.01.2018 по і 6.02.2020 становила 43540,05 грн та виплачена відомостями листопада 2022 року. Також вказує апелянт, що доплата в сумі 43540,05 грн, виплачена на виконання рішення суду від 20.11.2019 у справі №1.380.2019.001872, являється разовим доходом, а відтак не включена до переліку грошових доходів, що підлягають компенсації, які одержують громадяни в гривнях на території України. Тому дана вимога є необґрунтованою. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що судом першої інстанції помилково вказано в рішенні суду розмір заборгованості 47349,81 грн, що розраховано на підставі рішення суду від 20.11.2019, оскільки такий розмір фактично становить 43540,05 грн..
За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 10.10.2023 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 (а.с. 15).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №1.380.2019.001872 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з врахуванням виплачених сум (а.с. 10).
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №1.380.2019.001872, яке набрало законної сили 17.02.2020, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 19.03.2020 проведений перерахунок пенсії позивачу (а.с. 16).
Виплата позивачу заборгованості на виконання рішення суду від 20.11.2019 у справі №1.380.2019.001872 здійснена відповідачем у листопаді 2022 року (а.с. 7).
12.12.2022 позивач звернувся до органу ГУ ПФУ у Львівській області із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії (а.с. 6).
Листом від 10.01.2023 Головне управління ПФУ у Львівській області відмовило позивачу у нарахуванні компенсації втрати частини доходів, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", який набрав чинності з 01.01.2001, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, зокрема пенсії, нарахованої громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Тобто Закон № 2050-ІІІ передбачає, що компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані громадянам, коли строки їх виплати були порушені. Враховуючи вищезазначене, пенсія позивача перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для нарахування та виплати компенсації, а також надання запитуваного позивачем розрахунку на доплату пенсії з урахуванням суми компенсації, відсутні (а.с. 8).
Судом встановлено, що доплата пенсії, нарахованої за період з 01.01.2018 по 16.02.2020 в розмірі 43540,05 грн виплачувалась в порядку, передбаченому Постановою №103, та Постановою №1088, а саме з 01.01.2019 по 30.06.2021.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.55 Закону №2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону №2050-III, компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку №159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Homme Office (case 41/74 Duym v. Homme Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це встановлення компенсації за порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Суд встановив, що позивачу виплату нарахованої доплати за рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 1.380.2019.001872 за період з 01.01.2018 по 16.02.2020 у сумі 43540,05 грн. відповідачем проведено шляхом перерахування на розрахунковий рахунок установи банку, в якому заявник отримує пенсію, та було виплачено в листопаді 2022 року, що відповідачем не заперечується.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача із січня 2018 року по день фактичної виплати - листопад 2020 року.
Зі змісту відповіді пенсійного органу видно, що відповідач не знаходить підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, вважаючи, що пенсія позивача перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою заборгованості по пенсії, що розрахована на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року у справі № 1.380.2019.001872 та виплачена у листопаді 2022 року, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити позивача компенсацію втрати частини доходів (пенсії), нарахованої на підставі рішення суду від 20.11.2019 у справі № 1.380.2019.001872 у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період із 01 січня 2018 року по день фактичної виплати.
Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково зазначив у другому абзаці резолютивної частині оскаржуваного рішення суду формулювання «в сумі 47349,81 гривень», оскільки позивачу нараховану доплату за рішенням суду від 20.11.2019 у справі № 1.380.2019.001872 було фактично визначено в розмірі 43540,05 грн..
Однак, така помилка суду першої інстанції не має правового значення для правильного вирішення справи і розцінюється колегією суддів як допущена описка, яка може бути усунута окружним судом в порядку статті 253 КАС України.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, рішення суду в оскарженій частині винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують та зводяться до непогодження із ними, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в адміністративній справі №380/9229/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль