11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/10881/23 пров. № А/857/14245/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження від 06 липня 2023 року, прийняте суддею Дмитрук В.В. у місті Луцьк, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП, позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (надалі - Митниця, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2023 №UA205140/2023/000125/2 та від 17.03.2023 №UA205140/2023/000116/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 позов задоволено. Стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 368, 20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн..
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не надано належної юридичної оцінки доказам Митниці, неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вважає, що позиція суду першої інстанції є хибною, оскільки під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., то вважає такі необґрунтованими.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому не погоджується з доводами апелянта.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що 01.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) було укладено Договір (контракт) №01/03/2023R (а.с.14-15), згідно з яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжі продовольчі товари, а саме: буряк свіжий, морква свіжа, цибуля свіжа, капуста свіжа та інші товари (далі Товар), зазначений в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі (пункти 1.1-1.2 договору).
Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих. Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 300 000,00 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100-відсоткової передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому Договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата з відстроченням платежу до 90 календарних днів і від дня поставки Товар, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах (пункти 2.1-2.3 договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору від 01.03.2023 №01/03/2023R поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «Інкотермс-2010» DAP м. Луцьк
22.03.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Морква свіжа продовольча врожай 2022, 2 сорт 21000,00 кг» подав МД №23UA205140022404U2 (а.с.26). Митна вартість товару становить 25 200,00 злотих, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: сертифікат якості №1 від 21.03.2023, пакувальний лист №8 від 21.03.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №20/03/2023 від 20.03.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару від 21.03.2023, контракт №01/03/2023R від 01.03.2023, автотранспортну накладну, листи-пояснення, платіжне доручення.
13.03.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Капуста білоголова свіжа продовольча врожай 2022, 2 сорт 21000 кг» подав МД №23UA205140021125U5 (а.с.48). Митна вартість товару становить 16 800,00 злотих, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: сертифікат якості №1 від 16.03.2023, пакувальний лист №6 від 16.03.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №6/03/2023 від 16.03.2023, банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару від 15.03.2023, контракт №01/03/2023R від 01.03.2023, автотранспортну накладну, листи-пояснення, платіжне доручення.
На електронні повідомлення митниці позивач надав висновок експерта за результатами товарознавчого дослідження від 01.04.2023 №О-3, листи продавця щодо неможливості надати документів, що становлять комерційну таємницю та одночасно повідомив митний орган, що ним було надано усі наявні у нього документи.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2023 № UA205140/2023/000125/2 та від 17.03.2023 UA205140/2023/000116/2 (а.с.30-31, 52-53), а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови). Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:
1) за МД №23UA205140022404U2 згідно рахунка-фактури від 21.03.2023 та рахунка-проформи від 20.03.2023 №21032023 місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strezelin, що суперечить гр. 4 автотранспортної накладної від 21.03.2023 №21032023 Opatow. Відстань між ними становить близько 392 км, тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. До митного оформлення не надано декларацію країни відправлення;
2) за МД №23UA205140021125U5 - інвойс №6/03/2023 від 16.03.2023 передує рахунок-проформа №13/03/2023 від 13.03.2023. Адреса продавця місто Strzelin, а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Kozienice. Слід зазначити, що адреси пункту відвантаження товару не зазначено в товаросупровідних документах.
У спірних рішеннях також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД №UA100430/2023/471509 від 06.03.2023 на рівні 0,55 доларів США/кг (капуста білоголова свіжа продовольча) та на підставі цінової інформації МД №UA205050/2023/19504 від 13.03.2023 на рівні 0,5280 доларів США/кг (морква свіжа продовольча). Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною 2 статті 53 МК України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.
Щодо розбіжностей, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, але не виключно, у постановах від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Як установлено судом, під час митного оформлення товарів митному органу у всіх випадках до митних декларацій №23UA205140022404U2, №23UA205140021125U5 було подано наступні документи: контракт від 01.03.2023 №01/03/2023R, сертифікати якості; пакувальні листи; рахунки-фактури; автотранспортні накладні; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару; листи пояснення.
Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу листи продавця (якими підтверджується заявлена вартість товару та повідомлялося про неможливість надання бухгалтерської документації/прас-листів/каталогу виробника товарів, оскільки це є комерційна таємниця), висновок експерта (в якому судовий експерт Цепа Ю.В. підтвердив, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає ринковій вартості).
Неподання у повному обсязі документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.
Судом встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за вище наведеними митними деклараціями відповідач виявив розбіжності, а саме: інвойс №6/03/2023 від 16.03.2023 передує рахунку-проформі №13/03/2023 від 13.03.2023.
Однак суд звертає увагу на те, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 1 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість, а хронологічна послідовність даних документів не спростовує доказової інформації зазначеної у них. Разом з тим, датою складання інвойсу №6/03/2023 є - 16.03.2023, а рахунок-проформа від 13.03.2023, що не відповідає доводам відповідача.
Щодо посилання митниці на наявність розбіжностей у зазначенні місця завантаження/відправлення товару .
Митницею зазначено, що адреса продавця місто Strzelin, а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Kozienice. Далі відповідач зазначає, що адреса пункту завантаження не зазначена у товаросупровідних документах. Тобто, митний орган суперечить своїм твердженням, адже CMR і є одним із основних товаросупровідних документів. Законодавством не передбачено обов'язковість зазначення адреси завантаження у інших документах окрім CMR.
Відповідач не взяв до уваги пояснення позивача, що згідно п.3.1 контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Bielkom sp. z о.о. та графи 20 МД ІМ 40 умовами поставки товарів згідно Інкотермс 2010 було DAP Луцьк.
Згідно умов Delivere at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс.
Згідно п.3.1 контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах Інкотермс-2010 DAP м. Луцьк
Отже, висновки митного органу про те, що додатково надані декларантом висновки експерта не підтверджують вартість, заявлену декларантом, так як у них зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, є безпідставними, оскільки згідно умов контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 такі витрати покладені на продавця товару відповідно до умов Інкотермс-2010 DAP.
Також вимога митного органу надати виписку з бухгалтерських документів щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, прайс-листи, каталоги виробника товару є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості.
При цьому, судом враховано, що продавцем Польською фірмою Bielkom sp. z.o.o. листами-повідомленнями, які були подані декларантом відповідачу, було роз'яснено про відсутність можливості надати випуску з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, прас-лист, каталог виробника товару для широкого кола осіб, оскільки це є комерційною таємницею. На думку суду, надання таких документів не є обов'язковим, з огляду на те, що наданими до митного оформлення документами підтверджено митну вартість товару.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його цін) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
Апеляційний суд констатує, що у поданих до митного контролю документах були відсутні розбіжності, які б не давали змогу встановити митну вартість товару, а тому висновок суду першої інстанції про те, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях, є правильним.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог митного органу позивачем було надано додаткові документи. Проте, Волинська митниця не здійснила розгляд по додатково наданих документах.
Згідно пункту 10 статті 53 МК України якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначення цим Кодексом.
Дана обставина є окремою підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Стосовно визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом, апеляційний суд зазначає наступне.
Апелянт вказує, що у рішенні про коригування митної вартості товару міститься достатня інформація щодо числового значення скоригованої митницею митної вартості товару, а саме на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби згідно МД , які вказані в цьому рішенні.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою, четвертою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті.
Суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №818/6493/13-а, у якій вказано, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Суд констатує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за митною декларацією №UA100430/2023/471509 від 06.03.2023 на рівні 0,55 доларів США/кг (капуста білоголова свіжа продовольча) та на підставі цінової інформації МД №UA205050/2023/19504 від 13.03.2023 на рівні 0,5280 доларів США/кг (морква свіжа продовольча), жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаних МД не наведено.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Чого, однак, зроблено не було.
Також, суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.
Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу, враховуючи викладене, не було підстав для винесення оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень, в особі Волинської митниці, діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Стосовно доводів апелянта про те, що стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн є необґрунтованими, апеляційний суд зазначає наступне.
Суд першої інстанції з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності, фактичних обставин справи задовольнив вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, із заявлених 10 000 грн.
Суд першої інстанції врахував критерії, визначені частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, враховав незначну складність справи, та дійшов висновку що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 5 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками в цій частині та вважає що такі зроблені з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат.
У статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року у справі № 140/10881/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар