11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1114/23 пров. № А/857/11077/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, прийняте суддею Могила А.Б. у місті Івано-Франківськ у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Саламандик А.І., звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі - ГУ НП в Івано-Франківській області, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною відмову ГУ НП в Івано-Франківській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції (від 07.02.2023 №240/108/12-2023);
- зобов'язати ГУ НП в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та зарахувати майору поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому сектору захисту інтересів суспільства і держави ГУ НП в Івано-Франківській області, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 30.12.2002 по 27.07.2011 в розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в підрозділах Служби судової охорони та ДСБЕЗ;
- зобов'язати ГУ НП в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та зарахувати майору поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому сектору захисту інтересів суспільства і держави ГУ НП в Івано-Франківській області, стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 30.12.2002 по 27.02.2011 - з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в підрозділах Служби судової охорони та ДСБЕЗ, та встановити надбавки, надання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років з урахуванням періоду пільгової вислугу років, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебуває на службі в органах Національній поліції України. Відповідачем не заперечується наявність у позивача права на зарахування окремих періодів служби до вислуги років у пільговому обчисленні при звільненні зі служби в поліції за наявності календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, а відмова відповідача у зарахуванні окремих періодів служби до вислуги років у пільговому обчисленні зумовлена передчасністю такої вимоги з боку позивача, який не подавав рапорт про звільнення зі служби і продовжує таку проходити в Національній поліції.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що положення пунктів 1, 3 Постанови №393 не регулюють питання, передбачені частиною 2 статті 78 Закону № 580-VIII щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
При цьому, Постанова № 393 не є нормативним актом в розумінні частини 4 статті 78 Закону №580-VIII, який визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки під час проходження служби в поліції, оскільки вона прийнята на виконання Закону № 2262-XII, та її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
З огляду на наведене, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Саламандик А.І., подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було подано рапорт, згідно якого просив врахувати наявну у нього пільгу при підрахунку вислуги років до календарної вислуги років за час служби в підрозділах Служби судової охорони та ДСБЕЗ. Як наслідок зарахувати таку в стаж служби в поліції. Вважає, що період служби позивача повинен бути зарахований йому до вислуги років на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі як було раніше зазначено Постанова №393). Наголошує, що відповідач має здійснити перерахунок стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки із зарахуванням періодів: вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди: з 30.12.2002 по 27.07.2011 - з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби в підрозділах Служби судової охорони та ДСБЕЗ.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на даний час працює на посаді оперуповноваженого сектору захисту інтересів суспільства і держави ГУ НП в Івано-Франківській області.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1999, ОСОБА_1 з 25.07.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ Управління МВС України в Івано-Франківській області, а з 07.11.2015 по даний час проходить службу в Національній поліції (а.с.30-34).
Листом від 07.02.2023 №240/108/12-2023 ГУ НП в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про неможливість задовольнити порушене у рапорті питання, оскільки Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі як було зазначено вище Закон №2262-ХІІ). Одночасно повідомлено, що відповідно до Постанови №393 вислуга років обчислюється особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ. Вказано, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії буде зараховано всі періоди, у тому числі і в пільговому обчисленні(а.с.36-37).
Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною, ОСОБА_1 , через представника звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи з частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частинами 2, 3, 5 статті 59 Закону 580-VIII встановлено, що час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 60 Закону 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно з пунктами 5 та 6 частини 10 Закону 580-VIII поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства, захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом.
Перелік періодів, які зараховуються до стажу служби в поліції закріплено статтю 78 Закону 580-VIII частиною 4 якої встановлено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до статті 3 Закону 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Як зазначалось попередньо, обчислення стажу служби в поліції врегульовано статтею 78 Закону №580-VIII, частина 2 цієї статті містить перелік посад (періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, зокрема на службі в органах поліції, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 17.07.1992 прийнято Постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Вказана Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII.
З системного аналізу наведених норм слідує, що положення пунктів 1, 3 Постанови №393 не регулюють питання, передбачені частиною 2 статті 78 Закону № 580-VIII щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
При цьому, Постанова № 393 не є нормативним актом в розумінні частини 4 статті 78 Закону №580-VIII, який визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки під час проходження служби в поліції, оскільки вона прийнята на виконання Закону № 2262-XII, та її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 в справі №320/12166/20 у подібних за змістом правовідносинах констатував, що питання обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано положеннями частини другої статті 78 Закону № 580-VIII і положення пунктів 1, 3 Постанови № 393 не регулюють цих питань.
У своїй постанові Верховний Суд зазначає, що Постанова № 393 не є нормативним актом в розумінні частини четвертої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», який визначає правила обчислення вислуги років для встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки під час проходження служби в поліції, як на тому наполягає позивач, оскільки вона прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а її положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення.
Слід зауважити, що у схожих за змістом правовідносинах за позовами працюючих поліцейських із вимогами про зарахування на підставі пункту 2 Постанови № 393 часу навчання у вищому навчальному закладі при обчисленні стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та тривалості додаткової оплачуваної відпустки, Верховний Суд сформував висновок щодо доцільності застосування вказаних положень при вирішенні питання щодо обчислення означеного стажу, визначеного частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого положення пункту 2 цієї Постанови застосуванню не підлягають, оскільки вони можуть бути застосовані для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років (постанови від 19 листопада 2019 у справі № 520/903/19, від 31 березня 2020 у справі № 520/2067/19, від 22 липня 2020 у справі № 520/5960/19, від 13 серпня 2020 у справі № 820/6656/16 та від 15 грудня 2021 у справі № 520/11545/19). З огляду на викладене Суд у своїй постанові не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність зарахування позивачу періоду пільгової вислуги років до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, та уважає, що у цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити за відсутністю підстав.
За встановлених обставин, враховуючи вказані законодавчі положення, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначена вимога рапорту від 27.05.2022 є передчасною, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебуває на службі в органах Національній поліції України, тоді як законодавець пов'язує застосування положень Постанови №393 та Закону №2262-XII з обчисленням вислуги років при призначенні пенсії, тобто, з моментом звільнення особи зі служби у разі наявності необхідної вислуги років.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в цій частині є передчасними, оскільки судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, а на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із рапортом від 09.12.2022 питання звільнення особи зі служби та призначення пенсії за вислугу років не вирішувалось.
Щодо визнання протиправною відмови у зарахуванні пільгової вислуги років позивача за період з 30.12.2002 по 27.07.2011 до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивач продовжує проходження служби в поліції, а відповідач фактично не заперечує можливість зарахування періоду проходження служби в пільговому обчисленні до вислуги років позивача у разі такої необхідності, а саме для призначення пенсії поліцейському.
Так, з листа від 07.02.2023 №240/108/12-2023 слідує, що відповідачем повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування пільгової вислуги років позивача в його календарну вислугу, саме під час проходження ним служби в поліції для цілей застосування статті 78 Закону № 580-VIII. У вказаному листі також зазначено, що спірні періоди роботи будуть зараховані до вислуги років позивача у пільговому обчисленні при звільненні зі служби в поліції за наявності календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії (а.с.36-37).
З огляду на наведене, вказаним листом відповідач не відмовляє у зарахуванні в календарну вислугу періоду проходження служби в пільговому обчисленні під час звільнення позивача зі служби в поліції на пенсію, а отже лист від 07.02.2023, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яким відмовлено у вирішенні цього питання, а є по своїй суті роз'ясненням щодо підстав та моменту виникнення у позивача права на включення цієї вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 520/11545/19 за подібних правовідносин, аналізуючи положення статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виснував про виключне застосування положень даної норми лише при розрахунку вислуги років поліцейським під час призначення пенсій за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Позивач вказує на висновки Верховного Суду у постановах від 14.04.2021 по справі №480/4241/18 та від 27.06.2018 по справі №750/9775/16-а.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах, стосуються правового регулювання інших правовідносин, а саме щодо права особи на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, враховуючи наявність пільгового стажу, який вираховується відповідно до підзаконного нормативно-правового акту Постанови №393. Ця позиція поширюється як на працюючих поліцейських для цілей обрахунку вислуги років, яка дає право на призначення пенсії згідно Закону № 2262-XII, враховуючи пільгове нарахування стажу, так і на звільнених зі служби в поліції з цією ж метою.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 по справі №600/2632/22-а наголошує про те, що безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин на висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду та у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, оскільки у цих справах та у справі, що розглядається правовідносини не є подібними. Так, у вказаних справах предмет спору стосувався права особи на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи наявність пільгового стажу, який вираховується відповідно до підзаконного нормативно-правового акту (Постанова № 393).
В той же час, спірні правовідносини, що є предметом дослідження судом у цій справі, стосуються зарахування до стажу служби в поліції вислуги років на пільгових умовах працюючому поліцейському, який продовжує службу в поліції, для цілей встановлення йому надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, передбачених статтею 78 Закону № 580-VIII.
Отже, суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 300/1114/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар