11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5667/23 пров. № А/857/14453/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження від 10 липня 2023 року, прийняте суддею Димарчук Т.М. у місті Луцьк, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» (надалі - ТОВ, товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (надалі - Митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023//000140/2 від 17.03.2023.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 позов задоволено. Стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн..
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Митниця подала апеляційну скаргу. Вважає вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вважає, що позиція суду першої інстанції є хибною, оскільки під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзиву стороною позивача не подано.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що 14 лютого 2023 між ТОВ «777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» (покупець) та Компанією ZUID NEDERLAND REIZEN B.V. (Королівство Нідерланди) (продавець) укладено контракт №14022023, за умовами якого продавець зобов'язується поставити товар - автобуси, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті. Товар, що поставляється, має бути поставлений в повній відповідності до вимог, на умовах та за ціною, зазначеною в інвойсі, що є невід'ємною частиною контракту. Валютою платежу за цим контрактом є Євро. Загальна сума контракту становить 25000 (двадцять п'ять тисяч) Євро. Ціна однієї одиниці становить 5000 (п'ять тисяч) Євро. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати передоплата (а.с.13-14).
17 березня 2023 декларантом ТОВ в порядку електронного декларування подано до Митниці митну декларацію №23UA205050020963U6 з описом товару автобус міський, що був у використанні: марка - VDL BERKHOF модель - AMBASSADOR 200, vin код НОМЕР_1 , включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 35 місць, загальна к-сть стоячих - 48 місць, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення - для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна 6693см.куб., номер двигуна - невизначений, потужність - 162kw, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, країна виробництва - (NL), торгівельна марка VDL, де в графі 42 МД вказано ціну транспортного засобу у розмірі 5000,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару з урахуванням витрат на транспортування в сумі 219085,00 грн. (еквівалентно 5658,63 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.20).
До митної декларації додавалися такі документи: зовнішньоекономічний контракт №14022023 від 14 лютого 2023; рахунок-фактура (інвойс) №В00574/23024 від 14 лютого 2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №AF01184301 від 02 березня 2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18 грудня 2022; платіжну інструкцію №13 від 06 березня 2023; калькуляція транспортних витрат б/н від 17 березня 2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №186 від 17 березня 2023; довідку №170323028 від 17 березня 2023; фото від 17 березня 2023; копія митної декларації країни відправлення MRN23NLLEQWTOAJL1WD59 від 02 березня 2023 (а.с.13-20, 55 зворот-56,59 зворот-60,64-67).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні 17 березня 2023 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: банківські платіжні документи; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням) (а.с.56).
Декларантом 17 березня 2023 на вимогу митного органу було надано договір про надання послуг №13/03-2 від 13 березня 2023, акт прийому-передачі №13/03-2 від 17 березня 2023, інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що повідомив листом б/н від 17 березня 2023. До витребування товаро-супровідних документів декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, завірену директором ТОВ «777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» (а.с.28-32).
17 березня 2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000140/2 (а.с.23-24).
Позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погодився, вважає протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, відтак звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару автобуса міського, що був у використанні: марка - VDL BERKHOF модель - AMBASSADOR 200 - vin код НОМЕР_1 - за основним методом за ціною договору (контракту).
З даного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою, четвертою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті.
Суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №818/6493/13-а, у якій вказано, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару; документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт №14022023 від 14 лютого 2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №В00574/23024 від 14 лютого 2023 визначає вартість товару 5000,00 Євро. Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Доказом оплати є платіжна інструкція в іноземній валюті №13 від 06 березня 2023 на суму 15000,00 Євро (оплата за три транспортних засоби), за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №14022023 від 14 лютого 2023, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться в тому числі на підставі рахунку-фактури (інвойс) №В00574/23024 від 14 лютого 2023, за яким можна визначити, проведення оплати в тому числі за автобус VDL-BERKHOF AMBASSADOR vin код НОМЕР_1 вартістю 5000,00 Євро (а.с.15-20).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в №23UA205050020963U6 від 17 березня 2023 ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №В00574/23024 від 14 лютого 2023 та становить 5000,00 Євро.
Отже, вказаним документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 5000,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його цін) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
Крім того, на підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір про надання послуг №13/03-2 від 13 березня 2023, укладений між ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» (замовник) на суму 26000,00 грн (25500,00 грн вартість транспортування за межами митної території України, 500,00 грн вартість транспортування митною територією України); акт прийому-передачі №13/03-2 від 17 березня 2023 про надання послуг з транспортування на суму 26000,00 грн; калькуляцію транспортних витрат від 17 березня 2023, відповідно до яких витрати по доставці транспортного засобу - автобуса міського, що був у використанні: марка - VDL BERKHOF модель - AMBASSADOR 200, vin код НОМЕР_1 за маршрутом: Susteren (Нідерланди) Ягодин (Україна) становлять 25500,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 25500,00 грн, що в еквіваленті становить 658,63 Євро (витрати з перевезення вантажу до кордону України) (а.с.28-32).
З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205050020963U6 від 17 березня 2023 митна вартість товару у розмірі 219085,00 грн (еквівалентно 5658,63 Євро), включає вартість товару (5000,00 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України (658,63 Євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надані Митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA205050020963U6 від 17 березня 2023.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача в оскаржуваному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару, на те, що «поставка товару здійснюється згідно контракту №14022023 від 14 лютого 2023. Покупець згідно контракту ТОВ, в особі директора Плисюка Андрія, проте в технічному паспорті № НОМЕР_2 в гр. С6 вказаний інший покупець Р. TURUK», оскільки в технічному паспорті № НОМЕР_2 в гр.СІ.1 наявний запис про попереднього власника ZUID NEDERLAND ОСОБА_2 , а прізвище P.TURUK в технічному паспорті відсутнє.
При цьому, як вказує позивач, при знятті з обліку транспортного засобу в Нідерландах видається свідоцтво на керування транспортним засобом (Kentekenbewijs deel 11), яке надає тимчасовий дозвіл для руху транспортного засобу по дорогах Європейського Союзу та видається на особу, що буде здійснювати керування цим транспортним засобом з метою вивезення транспортного засобу за межі Європейського Союзу.
Щодо відсутності в наданому платіжному документі №13 від 06 березня 2023 підпису та печатки платника, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «777 АВТО-ТРЕЙД ІНТЕРНЕШНЛ» та Першим Українським міжнародним банком укладено договір на використання в своїй діяльності кваліфікованого електронного підпису та печатки.
Платіжне доручення №13 від 06.03.2023 було виготовлене через систему Інтернет - банкінг Першого Українського міжнародного банку з застосуванням кваліфікованого електронного підпису керівника та печатки підприємства, тому не містить підпису та відбитка печатки підприємства.
Отже, такі доводи Волинської митниці не заслуговують на увагу.
При вирішенні даного спору, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 у справі № 820/6315/15. Суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Щодо підстави для додаткових документів - спрацювання профілю ризику АСАУР, на яку посилається відповідач, суд зазначає наступне.
Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, про що зазначалось вище судом.
Суд зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 у справі №140/804/19.
Також, у постанові від 25 лютого 2020 у справі № 260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку відповідно до якого спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 у справі № 140/804/19
В даному контексті, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 червня 2020 у справі №820/3940/16, де суд дійшов наступного правового висновку: «отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантаженою митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги».
Враховуючи наведене, суд приходить до висновків, що спрацювання ризиків системи АСАУР, на яке здійснює посилання митний орган як на підставу для витребування у позивача додаткових документів, не може вважатися належною та єдиною підставою для такого витребування.
Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу, враховуючи викладене, не було підстав для винесення оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень, в особі Волинської митниці, діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
У статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в справі № 140/5667/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар