11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4705/23 пров. № А/857/14621/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження від 14 липня 2023 року, прийняте суддею Братичак У.В. у місті Львів, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Львівської митниці (надалі - Митниця, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 12 вересня 2022 №UA209000/2022/700093/2 про коригування митної вартості товару «Меблі...», ввезення якого в Україну задекларовано ФОП ОСОБА_1 в митному режимі «імпорт» згідно митної декларації ІМ40ДЕ №UA209160/2022/010269 від 12.09.2022;
- визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 15 вересня 2022 №UA209000/2022/700094/2 про коригування митної вартості товару «Меблі.», ввезення якого в Україну задекларовано ФОП ОСОБА_1 в митному режимі «імпорт» згідно митної декларації ІМ40ДЕ №UA209160/2022/010373 від 15.09.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 позов задоволено. Стягнуто з Митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073, 60 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає таке прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вважає, що позиція суду першої інстанції є хибною, оскільки під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу стороною позивача не подано.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та компанія «Signal Meble Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (м. Островець-Свентокшиський, Республіка Польща) (Продавець) уклали контракт №1/6/2022 від 08.06.2022. За умовами цього контракту Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити, оплатити та прийняти меблі наборами та окремими предметами для столових, житлових кімнат, спалень, кухонь, кабінетів, офісів торгової марки «Signal», в асортименті, кількості та по ціні згідно з фактурами про форма.
Згідно з умовами контракту, який за своїм видом є договором з періодичними поставками, кожна окрема партія товару відвантажується покупцю на підставі замовлення. Товар постачається на умовах FCA (Ostrowiec Swietokrzyski, Польща) згідно з правилами Інкотермс-2000, або на інших, окремо визначених сторонами у рахунку-фактурі умовах. Витрати по транспортуванню товару несе покупець. Оплата за товар здійснюється упродовж 7 днів з моменту відвантаження. Валюта розрахунків «польські злоті».
На виконання умов контракту компанія «Signal Meble...» 08.09.2022 відвантажила в адресу позивача (у наданий позивачем транспортний засіб) замовлену партію товару на загальну суму 50258,88 польських злотих та передала перевізнику фактуру (інвойс) №VAT F/KEX/22/090005 від 08.09.2022, специфікацію та товаро-транспортну накладну (CMR) б/н від 08.09.2022.
Перевізник (ФОП ОСОБА_2 ) здійснив транспортування товару в Україну та 12.09.2022 доставив товар до відділу митного оформлення «Сокаль» митного поста «Львів-Північний» Львівської митниці.
Виконувати дії, пов'язані з декларуванням та митним оформленням імпорту товару, позивач уповноважив митного брокера, який 12.09.2022 подав електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №UA209160/2022/010269.
Згідно з МД задекларовано ввезення в Україну на адресу ФОП ОСОБА_1 в митному режимі «імпорт» товару «Меблі…» по 18 товарних позиціях загальною фактурною вартість 50258,88 польських злотих, що складає 390652,22 грн згідно курсу НБУ на дату декларування.
Митна вартість декларантом визначена за основним методом (за ціною контракту) в сумі 413952,22 грн.
До складових митної вартості (окрім фактурної ціни) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну (пункт пропуску «Рава-Руська») в сумі 23300,00 грн.
Як слідує з картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2022/000171, на підтвердження достовірності митної вартості товару, що зазначена в митній декларації №UA209160.2022.010269 від 12.09.2022 позивачем надано такі документи: пакувальний лист (Packing list) №WZ/KM/22/090102 WZ/KM/22 від 01.09.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №F/KEX/22/090005 від 08.09.2022; автотранспортна накладна (CMR) (Road consignment note) б/н від 08.09.2022; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №PL/MF/AL 050418 від 08.09.2022, №PL/MF/AL 0504189 від 08.09.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7 від 07.09.2022; специфікація виробника товару №F/KEX/22/090005 від 08.09.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1/6/2022 від 08.06.2022; договір (контракт) про перевезення №1-07092022 від 07.09.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №8967052 від 11.09.2022; лист б/н від 09.09.2022.
Оскільки відповідачем виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості товару, позивачу надіслано вимогу відповідно до частини 2-4 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
У відповідь на запит декларант проінформував митний орган про те, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості подані усі наявні документи, інших запитуваних документів немає.
Не погодившись з заявленою декларантом митною вартістю товару в декларації №UA209160.2022.010269 12.09.2022, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/700093/2 від 12.09.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2022/000171.
Окрім цього, ФОП ОСОБА_1 уклав зовнішньоекономічний контракт №2/7/2022 від 21.07.2022 із компанією «HALMAR Sp. z o.o.» (м. Стальова Воля, Республіка Польща) про придбання меблевих виробів з метою подальшої реалізації в Україні.
Відповідно до істотних умов контракту, що за своїм видом є договором з періодичними поставками, конкретні найменування, кількість, вартість кожної окремої партії товару узгоджується сторонами у рахунку-проформі. Оплата за товар здійснюється у формі 100% передоплати перед відвантаженням товару, на підставі рахунку-фактури. Валюта розрахунків сторонами визначена «польські злоті». Товар постачається на умовах FCA (Stalowa Wola, Польща) згідно з правилами Інкотермс-2010, або на інших, визначених сторонами у рахунку-фактурі умовах. Витрати по транспортуванню товару несе покупець.
На замовлену 07 вересня 2022 позивачем партію товару продавець виставив попередній рахунок-проформу №FEP-76/22/MWP від 07.09.2022 на суму 59838,18 польських злотих.
ФОП ОСОБА_1 платіжним дорученням №4 від 12.09.2022 здійснив передоплату за товар шляхом проведення електронного SWIFT платежу в сумі 59838,18 польських злотих на банківський рахунок продавця.
Компанія «HALMAR Sp. z o.o.» 13.09.2022 відвантажила товар на суму 54754,45 польських злотих у наданий позивачем транспортний засіб та передала перевізнику фактуру (інвойс) №(S)FSE-211/22/EX від 13.09.2022 на попередньо оплачену партію товару, специфікацію на товар, автомобільну товарно-транспортну накладну (CMR) №б/н від 13.09.2022.
Перевізник (ФОП ОСОБА_3 ) на замовлення позивача здійснив транспортування товару в Україну та 15.09.2022 доставив товар до відділу митного оформлення «Сокаль» митного поста «Львів-Північний» Львівської митниці.
Митний брокер, діючи в інтересах позивача, 15.09.2022 подав електронну митну декларацію IM40ДЕ №UA209160/2022/010373, згідно якої задекларовано ввезення в Україну на адресу ФОП ОСОБА_1 в митному режимі «імпорт» товару «Меблі…» по 19 товарних позиціях загальною фактурною вартістю 54754,45 польських злотих, що складає 423919,91 грн згідно курсу НБУ на дату декларування. Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом (за ціною контракту) в сумі 435919,91 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної ціни) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну (пункт пропуску «Рава-Руська») в сумі 12000,00 грн.
Не погодившись з заявленою декларантом митною вартістю товару в декларації №UA209160/2022/010373 від 15.09.2022, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/700094/2 від 15.09.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2022/000172.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/700093/2 від 12.09.2022 та №UA209000/2022/700094/2 від 15.09.2022 не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що декларант до митної декларації №UA209160.2022.010269 від 12.09.2022 надав митному органу автомобільну товарно-транспортну накладну (CMR) (Road consignment note) б/н від 08.09.2022.
Необхідно зазначити, що умови поставки за Контрактом - FCA передбачають, що перевізника обирає покупець та відповідно витрати по оплаті послуг перевезення товару несе також покупець. При цьому автомобільна товарно-транспортна накладна (CMR) заповнюється продавцем після завантаження товару у наданий покупцем транспортний засіб.
Водночас, у даній поставці товару Продавець (компанія «Signal Meble Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.») не була стороною договору перевезення, не несла обов'язків по оплаті перевезення і не володіла інформацією про умови оплати за перевезення. Відтак компанія-продавець товару не могла і неповинна була заповнювати відповідну графу CMR в частині умов оплати за транспортування.
Щодо посилань відповідача у рішенні від 12.09.2022 №UA209000/2022/700093/2 на те, що у рахунку-фактурі від 08.09.2022 №F/KEX/22/090005 зазначено що форма оплати даної поставки «PRZEDPLATA», проте банківський платіжний документ не надано, що є порушенням вимог статті 53 п 2. МКУ, то суд зауважує, що відповідно до викладеного у постановах Верховного Суду від 7 травня 2020 у справі №1.380.2019.001625 та від 02.03.2021 у справі №380/842/20 правового висновку, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
Згідно з умовами контракту, від 08.06.2022 № 1/6/2022 оплата за товар здійснюється упродовж 7 днів з моменту відвантаження. Валюта розрахунків «польські злоті».
З матеріалів справи судом встановлено, що станом на дату митного оформлення товару, оплата за нього ще не була здійснена, відтак відповідні банківські платіжні документи були відсутні.
Щодо доводів відповідача у рішенні від 12.09.2022 №UA209000/2022/700093/2 про те, що в копії митної декларації країни відправлення від 08.09.2022 №MRN 22PL341010E0252895 вартість товару становить 50738 злотих, що не відповідає вартості у рахунку-фактурі від 08.09.2022 №F/KEX/22/090005 - 50258,88 злотих, суд зауважує, що умови поставки FCA, за якими фактично поставлявся товар у даному спірному випадку, передбачають, що у вартість товару не включається його транспортування - перевезення товару і відповідно витрати на це покладаються на покупця.
Разом з тим, при митному очищенні товару у країні експорту (у даному випадку Польща) до експортної вартості входить також його транспортування територією Польщі. Таким чином, сумарна вартість у експортній декларації, яка є на 479,12 польських злотих більшою, аніж фактурна, не може викликати сумнів у фактурній вартості товару, яка за правилами ст.58 МК України визначається як ціна товару, що є основним елементом митної вартості при її визначенні за ціною договору.
З приводу твердження митного органу у рішенні від 15.09.2022 №UA209000/2022/700094/2 про те, що надані «прайс-листи» виробника товару мають суб'єктивний характер і не дають можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції, суд відмічає, що відповідач ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позов не обґрунтував як цей документ спростовує визначену декларантом митну вартість за основним методом, оскільки «прайс-лист» не є основним документом для визначення ціни товару, крім того відсутні докази пов'язаності осіб або надання позивачу продавцем інших необґрунтованих цінових преференцій.
Суд звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 у справі №810/690/17, де Верховний Суд вказує, що «прайс-лист» не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту «прайс-листів». Тобто «прайс-лист» є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 у справі № 460/2674/20.
Щодо посилань відповідача у рішенні від 15.09.2022 №UA209000/2022/700094/2 про те, що банківський платіжний документ (платіжне доручення) від 12.09.2022 №4 не містить жодних підтверджуючих відміток (підписи та печатки банку та платника), сума платежу в якому не відповідає сумі зазначеній у рахунку-фактурі та заявленій до митного оформлення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підтвердження ціни, яка була сплачена за товар, уповноважена позивачем особа надала митному органу платіжне доручення №4 від 12.09.2022, яким підтверджується здійснення передоплати за товар шляхом проведення електронного SWIFT платежу в сумі 59838,18 польських злотих на банківський рахунок продавця «HALMAR Sp. z o.o.».
Доводи митного органу про те, що поданий документ не може бути підтвердженням оплати за товар через відсутність відміток банку суд вважає помилковими, оскільки переказ коштів в іноземній валюті на рахунок продавця здійснено позивачем з використанням електронного розрахункового документа.
Щодо посилання митного органу на те, що сума платежу в платіжному дорученні 4 від 12.09.2022 не відповідає сумі, зазначеній у рахунку-фактурі та заявленій до митного оформлення, суд враховує пояснення позивача, що за умовами контракту №2/7/2022 від 21.07.2022 покупець здійснює передоплату за товар на підставі виставленого покупцем попереднього рахунку у рахунку-проформі.
Продавець виставив позивачу попередній рахунок-проформу №FEP-76/22/MWP від 07.09.2022 на суму 59838,18 польських злотих. Саме цю суму ФОП ОСОБА_1 платіжним дорученням №4 від 12.09.2022 перерахував компанії-постачальнику (ідентифікація підстав міжнародного платежу зазначена у графі 70 платіжного доручення, яка містить реквізити контракту та рахунку-проформи).
Позивач пояснив, що решта суми це була вартість недопоставленого компанією «HALMAR Sp. z o.o.» товару, оскільки на час його відвантаження, окремі позиції не були завантажені у транспортний засіб, відтак у оформленому на відвантажений товар інвойсі №(S)FSE-211/22/EX від 13.09.2022 загальна сума товару була меншою (54754,45 PLN), яка власне і була заявлена до митного оформлення.
Надіслана позивачу компанією «HALMAR Sp. z o.o.» пропозиція у вигляді рахунку-фактури №(S)FSE-211/22/EX від 13.09.2022 була акцептована Покупцем (позивачем) вчиненням відповідних дій здійсненням платежу за товар (передоплати), що підтверджується платіжним дорученням №4 від 12.09.2022, що також що відповідає змісту ч.2 ст.642 ЦК України.
За викладених обставин відсутність підпису позивача у рахунках-фактурах не впливає на ціну товару.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його цін) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.
Суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 28 травня.2019 у справі №818/6493/13-а, у якій вказано, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
При вирішенні даного спору, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 у справі № 820/6315/15. Суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу, враховуючи викладене, не було підстав для винесення оскаржуваного рішення.
Покликання апелянта на правові позиції Верховного Суду колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі не є тотожними з досліджуваними правовідносинами, і кожна справа є індивідуальна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень, в особі Львівської митниці, діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
У статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року в справі № 380/4705/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар