11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18848/22 пров. № А/857/11791/23 А/857/12124/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підртимки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі № 380/18848/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підртимки про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гулкевич І.З. в м. Львові Львівської області 16.11.2022 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії Львівського ОТЦК щодо непідготовки та неподання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ) уточненої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - також Закон № 2262-ХІІ), статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - також Закон № 2011-ХІІ) та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - також постанова № 704) із зазначенням у такій, окрім відомостей про відповідні оклади за посадою у розмірі 8030 грн., також відомостей щодо окладів за військовим (спеціальним) званням у розмірі 1480 грн., процентну надбавку за вислугу років у розмірі 50% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) у розмірі 5942,20 грн. та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років) у розмірі 7724,86 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу) у розмірі 1782,66 грн.; премії (35% від посадового окладу) у розмірі 4159,54 грн. для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії позивача згідно з заявою від 13 вересня 2022 року;
- зобов'язати відповідача та надати до ГУ ПФУ області уточнену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 704 із зазначенням у такій відомостей про відповідні оклади за посадою у розмірі 8030 грн., оклади за військовим (спеціальним) званням у розмірі 1480 грн., процентну надбавку за вислугу років у розмірі 50% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) у розмірі 5942,20 грн. та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років) у розмірі 7724,86 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу) у розмірі 1782,66 грн.; премії (35% від посадового окладу) у розмірі 4159,54 грн. для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Львівського ОТЦК щодо відмови у підготовці та поданні до ГУ ПФУ уточненої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 704 із зазначенням розміру посадового окладу 8030 грн., розміру окладу за військовим (спеціальним) званням (полковник) 1480 грн., а також надбавки за вислугу років (50%), надбавки за особливості проходження служби (65%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%), премії (35%), визначених з урахуванням розміру посадового окладу 8030 грн., для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ уточнену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 704 із зазначенням розміру посадового окладу 8030 грн., розміру окладу за військовим (спеціальним) званням (полковник) 1480 грн., а також надбавки за вислугу років (50%), надбавки за особливості проходження служби (65%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%), премії (35%), визначених з урахуванням розміру посадового окладу 8030 грн., для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року заяву представника позивача від 02 червня 2023 року про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівського ОТЦК на користь ОСОБА_1 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, їх оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та від 12 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивача звільнено з військової служби з посади начальника відділу державного нагляду за охороною праці. Відповідно до довідки № 184 від 30 грудня 2013 року № 184 про додаткові види для обчислення пенсії полковнику ОСОБА_1 посадовий оклад позивача на день звільнення становив 1160 грн.
За змістом пункту 3 Додатку 24 до наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 розміри посадового окладу, встановленого (обчислених) до 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 в сумі 1160 грн (посадовий оклад позивача на день звільнення) співвідносяться до 28 тарифного розряду за посадами осіб офіцерського складу, що встановлюються з 01 березня 2018 року відповідно до Постанови року № 704.
Згідно з пунктом 1 Примітки до Додатку 24 наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 ця Схема застосовується для встановлення співвідношення розмірів посадових окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, які були звільнені з військової служби до набрання чинності Постановою № 704, що не визначені у схемах, наведених у додатках 1 - 22 за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Відповідно до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 за тарифним розрядом 28 визначено тарифний коефіцієнт 3,2. Пунктом 4 цієї ж постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної постанови посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
Отже, розмір посадового окладу, з якого повинна обчислюватися пенсія позивача, повинен складати 5640,00 грн. (1762 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року) х 3,2 = 5640 грн.).
Щодо витрат на правничу допомогу, апелянт зазначає, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, тому включення до послуг представництво інтересів в суді є безпідставним. По даній справі також не подавались жодних клопотань представником позивача. Також не надано позивачем детальний опис послуг, яких йому надав адвокат, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Також зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційні скарги, просив в задоволенні таких відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 02 грудня 2013 року № 383 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я з посади начальника відділу державного нагляду за охороною праці.
З моменту звільнення позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 380/3494/21 визнано протиправною бездіяльність Львівського ОТЦК у відмові приведення у відповідність розміру посадового окладу відповідної посади, з якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби, до посади визначеної схемою, розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 90 від 01 березня 2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України». Зобов'язано Львівський ОТЦК виготовити та направити до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з посадовим окладом, що відповідає тарифному розряду «начальника відділу» (штатне військове звання - «полковник»), який визначений додатком № 25 схеми розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 90 від 01 березня 2018 року, тарифний розряд 45 тарифний коефіцієнт « 4,56» із зазначенням розміру посадового окладу 8030 грн 00 коп.
Вказане рішення суду відповідач виконав повністю, що не заперечується сторонами.
27 серпня 2021 року Львівський ОТЦК видав довідку № С/4441 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 про те, що відповідно до Постанови № 704, з урахуванням правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19 розмір його грошового забезпечення за нормами, чинними на 05 березня 2019 року за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді: начальник відділу державного нагляду за охороною праці становить усього 20442 грн., у тому числі:
- посадовий оклад (28 т.р.) - 5640,00 грн.;
- оклад за військовим (спеціальним) званням (полковник) - 1480 грн.;
- надбавка за вислугу років (50%) (ПО + ОВЗ) - 3560 грн.;
- надбавка за особливості проходження служби (65%) (ПО + ОВЗ + НВР) - 6942 грн.;
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) (ПО) - 846 грн.;
- премія (35%) (ПО) - 1974 грн.
23 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ уточненої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року із обов'язковим зазначенням відомостей про відповідні оклади за посадою у розмірі 8030 грн., військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років у розмірі 50% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років); надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу); премії (35% від посадового окладу) для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії.
Листом від 07 жовтня 2021 року № 9588 відповідач повідомив позивача на його заяву від 23 вересня 2021 року, зокрема про те, що додатки 25, 26, 27 до наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 - це лише зразки, за якими повинні оформлюватись схеми при введенні нових посад. Про це зазначено у пунктах 3 та 5 цього наказу. Тобто ці додатки не визначають розміри посадових окладів. Позивача звільнено з посади начальника відділу державного нагляду за охороною праці (м. Львів) Відділу державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України; він ніколи не перебував на посаді начальника відділу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України (саме ця посада зазначена у Додатку 25). Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 380/3494/21 не впливає на порядок встановлення посадового окладу станом на 05 березня 2019 року. Довідка про розмір грошового забезпечення позивача від 27 серпня 2021 року № С/4441 оформлена правильно. Правові підстави для складення інших довідок відсутні.
Із аналогічною за змістом заявою позивач звернувся до відповідача 13 вересня 2022 року, однак листом від 13 жовтня 2022 року № С/8736 Львівський ОТЦК повідомив позивача про те, що на аналогічну за змістом заяву від 23 вересня 2021 року позивачу надано відповідь листом від 07 жовтня 2021 року № 9588.
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо непідготовлення та неподання до ГУ ПФУ уточненої довідки про розмір його грошового забезпечення із зазначенням у такій, окрім відомостей про відповідні оклади за посадою у розмірі 8030 грн., також відомостей щодо окладів за військовим (спеціальним) званням у розмірі 1480 грн., процентної надбавки за вислугу років у розмірі 50% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням) у розмірі 5942,20 грн. та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років) у розмірі 7724,86 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу) у розмірі 1782,66 грн.; премії (35% від посадового окладу) у розмірі 4159,54 грн. для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З матеріалів справи встановлено, що 27 серпня 2021 року Львівський ОТЦК на підставі заяви позивача видав довідку № С/4441 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними станом на 05 березня 2019 року, за посадою відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді: начальник відділу державного нагляду за охороною праці, із зазначенням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а саме: - посадовий оклад (28 т.р.) - 5640 грн.; - оклад за військовим (спеціальним) званням (полковник) - 1480 грн.; - надбавка за вислугу років (50%) (ПО + ОВЗ) - 3560 грн.; - надбавка за особливості проходження служби (65%) (ПО + ОВЗ + НВР) - 6942 грн.; - надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) (ПО) - 846 грн.; - премія (35%) (ПО) - 1974 грн.
Таким чином, право позивача на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року для перерахунку основного розміру пенсії із зазначенням у ній основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а саме: - посадового окладу; - окладу за військовим (спеціальним) званням (полковник); - надбавки за вислугу років (50%); - надбавки за особливості проходження служби (65%); - надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%); - премії (35%) не є спірним у цій справі.
Зважаючи на підстави та предмет заявленого позову, спірним у цій справі є тільки розміри вказаних вище основних та додаткових видів грошового забезпечення і премії (окрім розміру окладу за військовим (спеціальним) званням (полковник), позаяк спір щодо такого відсутній).
Покликаючись на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 380/3494/21, позивач стверджує, що посада, з якої його звільнено з військової служби, підпадає під 45 тарифний розряд, а тому розмір його посадового окладу повинен становити 8030 грн., а не 5640 грн. (28 тарифний розряд), як визначив відповідач у довідці від 27 серпня 2021 року С/4441. Оскільки ж розмір посадового окладу враховується при обчисленні надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії, то розміри таких, визначені відповідачем у згаданій довідці, є неправильними, з огляду на що також підлягають перерахунку.
Натомість відповідач уважає, що розмір посадового окладу позивача у довідці від 27 серпня 2021 року С/4441 (5640 грн.), а відтак у усі інші основні і щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, визначені правильно.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено з військової служби з посади начальника відділу державного нагляду за охороною праці Управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, що підтверджується Витягом з наказу Міністерства оборони України від 02 грудня 2013 року № 383.
Згідно з пунктом 1.6 Положення про органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 31 грудня 1996 року № 402 (у редакції чинній на час звільнення позивача зі служби), органами державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України є:
Відділ державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України - головний орган;
відділи державного нагляду за охороною праці, які підпорядковані головному органу.
Наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 552 внесено зміни до Положення про органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, а саме у тексті Положення слова «Відділ державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України» у всіх відмінках замінено словами «Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України» у відповідних відмінках.
Також, цим Наказом внесені зміни до пункту 1.5 Положення про органи нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, відповідно до яких органом державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України є Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України.
З огляду на наведене, зважаючи на неодноразову зміну організаційно-штатної структури та зміну посад, посада начальника відділу державного нагляду за охороною праці Управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, яку позивач займав до моменту його звільнення з лав Збройних Сил України в 2013 році, прирівнюється до посади начальника відділу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, яка введена після 2016 року, тобто після звільнення позивача.
Згідно з Додатком 25 до наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» «Схема розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України за структурою, затвердженою штатом № 01/141», посаді Начальник відділу (штатне військове звання - «полковник») встановлено тарифний розряд 45.
Відповідно до Додатку 1 до Постанови № 704 за тарифним розрядом 45 визначено тарифний коефіцієнт 4,56.
Пунктом 4 цієї ж постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Відповідно до статті 7 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 1762 грн.
Отже, розмір посадового окладу, з якого повинна обчислюватися пенсія позивача, повинен складати 8030 грн. (розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 01 січня 2018 року - 1762 грн. х 4,56 грн. = 8034,72 грн (цифри 4,72 відкидаються за правилами Примітки 1 Додатку 1 до Постанови № 704)), у зв'язку з чим суд доходить висновку про те, що зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення позивача від 27 серпня 2021 року № С/4441 розміру посадового окладу 5640 грн. є необґрунтованим.
Крім того, питання визначення розміру посадового окладу позивача для перерахунку пенсії вже було предметом судового розгляду у справі № 380/3494/21.
Так, у рішенні від 25 травня 2021 року у цій справі, яке набрало законної сили та виконане відповідачем, суд зазначив, що «розмір посадового окладу, з якого повинна обчислюватися пенсія позивача, після його перерахунку повинен складати 8030 грн.».
Цим рішенням суд визнав протиправною бездіяльність Львівського ОТЦК у відмові приведення у відповідність розміру посадового окладу відповідної посади, з якої ОСОБА_1 звільнений з військової служби, до посади, визначеної схемою, розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 90 від 01 березня 2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», та зобов'язав Львівський ОТЦК виготовити та направити до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з посадовим окладом, що відповідає тарифному розряду «начальника відділу» (штатне військове звання - «полковник»), який визначений додатком № 25 схеми розмірів тарифних розрядів осіб офіцерського складу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 90 від 01 березня 2018 року, тарифний розряд 45 тарифний коефіцієнт « 4,56» із зазначенням розміру посадового окладу 8030 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Отже, зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрату актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни до законодавства з моменту набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду 25 травня 2021 року у справі № 380/3494/21 не вносилися. Зокрема, вищезгадані положення Постанови № 704 та наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 змін не зазнали.
За таких обставин покликання відповідача у листі від 07 жовтня 2021 року № 9588 на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 380/3494/21 не впливає на порядок встановлення посадового окладу станом на 05 березня 2019 року, до уваги судом апеляційної інстанції не беруться.
Беручи до уваги викладене у сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у підготовці та поданні до ГУ ПФУ уточненої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 704 із зазначенням розміру посадового окладу 8030 грн., розміру окладу за військовим (спеціальним) званням (полковник) 1480 грн., а також надбавки за вислугу років (50%), надбавки за особливості проходження служби (65%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%), премії (35%), визначених з урахуванням розміру посадового окладу 8030 грн., для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Інших доводів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, то колегія суддів не приймає такі до уваги та зазначає таке.
У справі № 380/1907/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ (постанова від 12 грудня 2023 року) сформовано наступний правовий висновок:
«Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії».
Застосовуючи даний правовий висновок при вирішенні справи, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду з вимогою про видачу оновленої довідки позивачем не пропущено.
Щодо додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
02 червня 2023 року на електронну адресу суду першої інстанції від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 02 червня 2023 року про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/18848/22. У вказаній заяві представник позивача зазначив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у справі № 380/18848/22 у розмірі 4000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги, ордером на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, узгодженням оплати правової допомоги, актом приймання виконаних робіт. Просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за оплату послуг за правничу допомогу адвоката в сумі 4000 грн., понесених у зв'язку з розглядом цієї справи.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 7 статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у позовній заяві, а докази їх понесення в суді першої інстанції подано із заявою від 02.06.2023.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у цій справі представник позивача надав суду такі докази:
1. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1177363 від 26 грудня 2022 року.
2. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000159 від 23 грудня 2014 року.
3. Договір № 01/20.12.2022 про надання правової допомоги на представництво інтересів від 20 грудня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатським об'єднанням «АК «ФАВОР» (Виконавець) (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору за послуги, передбачені пунктом 1.1 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі за окремою домовленістю сторін.
Замовник здійснює оплату з цим Договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок чи готівкою в касу Виконавця протягом п'яти днів з моменту підписання акта виконаних робіт.
4. Додаток № 1 від 23 грудня 2022 року до договору про надання правової допомоги на представництво інтересів від 20 грудня 2022 року - Узгодження оплати правової допомоги, згідно з яким вартість правової допомоги становить 4000 грн. без ПДВ.
5. Акт приймання виконаних робіт від 29 травня 2023 року, за змістом якого відповідно до умов договору про надання правової допомоги на представництво інтересів від 20 грудня 2022 року Виконавець здав, а Замовник прийняв надання юридичних послуг у справі № 380/18848/22 на загальну суму 4000 грн. без ПДВ, які включали в себе: представництво інтересів та правова допомога ОСОБА_1 у справі 380/18848/22 (написання позовної заяви, формування та пошук правової позиції, відповідь на відзив, клопотання у справі, з поштовими витратами, представництво інтересів у Львівському окружному адміністративному суді тощо).
Судом першої інстанції на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд враховує, що представником позивача був виконаний значний обсяг роботи у справі, який полягав у підготовці адміністративного позову, опрацюванні та долученні доказів у великому обсязі, які в вплинули на вирішення справи на користь відповідача.
Разом з тим, виходячи з обставин справи і предмету спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено та він не суперечить принципу розумності.
Щодо покликань апелянта на те, що по даній справі також не подавались жодних клопотань представником позивача, колегія суддів зазначає, що таке заявлялось і в позовній заяві у додаткових поясненнях по справі. Також не береться до уваги покликання відповідача на те, що не надано позивачем детальний опис послуг, яких йому надав адвокат, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено акт приймання виконаних робіт, в якому деталізовано надані адвокатом послуги клієнту.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Тому за наведених вище підстав, апеляційний суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законними та скасуванню не підлягають.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права повинно, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підртимки залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі № 380/18848/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин