Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 березня 2024 р. Справа №520/37588/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому з урахуванням уточнень просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби на підставі абз.5 пп.г п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абз.5 пп.г п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1156 від 02.11.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 20.10.2023 молодшим сержантом ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №342 від 08.12.2023 щодо ОСОБА_1 (зі змінами відповідно до наказу №343 від 09.12.2023).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач має право на звільнення, вказана підстава виникла в нього 04.09.2023 (дата встановлення інвалідності дружині), рапорт для реалізації цієї підстави поданий 23.11.2023. З 23.11.2023 по 08.12.2023 позивач виконував свої службові обов'язки, незважаючи на погіршення стану здоров'я. 06.12.2023 пройшов ВЛК, за висновками якої визнаний обмежено придатним до проходження служби саме у зв'язку з тими діагнозами, за якими проходив лікування та реабілітацію. 08.12.2023 командиром військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу військової частини НОМЕР_3 від 28.11.2023 виданий наказ про призупинення проходження служби у зв'язку з самовільним залишенням військової частини. Зі спливом 30 днів рапорт не був задоволений, що свідчить про протиправну відмову в його задоволенні.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву та відзив на уточнений позов, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що військова частина НОМЕР_2 є окремим батальйоном та підпорядковується військовій частині НОМЕР_3 , що має статус бригади, а повноваження звільнення Позивача з займаної посади та призупинення служби належать до сфери повноважень командира військової частини НОМЕР_3 , відповідне подання було направлене за підпорядкуванням.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) №155-РС від 28.11.2023 р. військову службу Позивачеві було призупинено з 31.10.2023 р. На підставі наказу вищого командира - начальника, наказом №342 від 08.12.2023 (по стройовій частині) командира В/Ч НОМЕР_2 в редакції наказу №343 від 09.10.2023 командиру 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено військову службу з 31.10.2023 року у зв'язку з самовільним залишенням військової частини та внесенням відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023082370000533 від 31.10.2023 за ч. 4 ст. 408 ККУ. ОСОБА_1 вважається таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби. З 08.12.2023 року його звільнено з займаної посади та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
З огляду на зазначене, під час прийняття наказу №342 від 08.12.2023 (по стройовій частині) командир В/Ч НОМЕР_2 діяв виключно у спосіб та на підставах, передбачених діючим законодавством, на підставі наказу вищого командира-начальника. А питання правомірності чи неправомірності звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення Позивачем повинні розглядатися в межах кримінального судочинства. Таким чином, позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу №342 є необґрунтованими, передчасними, такими, що не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти у Військовій частині НОМЕР_2 .
Як зазначає відповідач, 20.10.2023 о 19:00 під час перевірки особового складу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 за місцем розташування підрозділу в нп ШИРОКЕ було виявлено, що молодший сержант ОСОБА_1 самовільно залишив розташування військової частини,
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1112 від 20.10.2023 призначено проведення службового розслідування щодо факту самовільного залишення місця несення служби ОСОБА_1 , призупинено виплату позивачу грошового забезпечення.
31.10.2023 Першим слідчим відділом (з розташуванням у м. Запоріжжя) ТУ ДБР У м. Мелітополі було відкрите кримінальне провадження № 42023082370000533 за ч.4.ст. 408 КК України за фактом самовільного залишення місця несення служби ОСОБА_1 .
Наказом №1156 від 02.11.2023 (про результати службового розслідування) командиром В/Ч НОМЕР_2 прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану.
23.11.2023 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення за сімейними обставинами, оскільки його дружині 04.09.2023 була встановлена ІІІ група інвалідності.
Наказом №342 від 08.12.2023 (по стройовій частині) командира В/Ч НОМЕР_2 в редакції наказу №343 від 09.12.2023 командиру 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено військову службу з 31.10.2023 року у зв'язку з самовільним залишенням військової частини та внесенням відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023082370000533 від 31.10.2023 за ч.4 ст. 408 ККУ.
З 08.12.2023 позивача звільнено з займаної посади та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду його рапорту та незвільнення з військової служби, а також щодо винесення наказу про самовільне залишення військової частини, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Частина 5 ст.26 Закону передбачає випадки, коли під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби.
Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Судом встановлено, що рапорт про звільнення з військової служби позивачем подано після внесення Першим слідчим відділом (з розташуванням у м. Запоріжжя) ТУ ДБР У м. Мелітополі відомостей до ЄРДР про кримінальне провадження № 42023082370000533 за ч.4.ст. 408 КК України за фактом самовільного залишення місця несення служби ОСОБА_1 та після винесення наказу №1156 від 02.11.2023 про результати службового розслідування.
Відповідно до п. 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі-Положення), для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Як вже встановлено судом, військову службу позивача призупинено з 31.10.2023.
Відповідно до абзацу першого та другого п. 225 розділу XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Так, відповідач - військова частина НОМЕР_2 є окремим батальйоном та підпорядковується військовій частині НОМЕР_3 , що має статус бригади, а тому повноваження звільнення позивача з займаної посади та призупинення служби належать до сфери повноважень командира військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України - звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
При цьому частина друга статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Відповідно до п. 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України - для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Тобто, оскільки щодо позивача внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, а військову службу позивача призупинено з 31.10.2023, до моменту винесення вироку суду по вказаному кримінальному провадженню у відповідача відсутня компетенція щодо прийняття рішення про звільнення позивача на підставі поданого ним рапорту від 23.11.2023, про що позивача повідомлено листом від 18.12.2023 №42/4120.
Відтак, відповідачем не вчинено протиправних дій чи бездіяльності щодо незвільнення позивача з військової служби на підставі абз.5 пп.г п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Щодо обставин прийняття відповідачем оспорюваних наказів, суд зазначає, що позивачем не зазначено обґрунтування порушень процедури проведення службового розслідування та прийняття наказу за результатами службового розслідування.
Так, Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі- Порядок 608). Судом не виявлено порушенння відповідачем вимог Порядку 608 під час процедури призначення, проведення та оформлення результатів службового розслідування.
Відповідно до п.1 розділу VІ Порядку 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Наказ №1156 від 02.11.2023 прийнято на підставі висновків акту від 02.11.2023.
Фактично єдиною підставою для скасування вищевказаного наказу, як і наказу №342 від 08.12.2023 (зі змінами відповідно до наказу №343 від 09.12.2023) позивач зазначає те, що про відбуття його із військової частини він повідомив керівництво та наполягає, що залишення військової частини зумовлене погіршенням стану здоров'я, на підтвердження чого надає медичну документацію та довідки ВЛК про обставини поранення.
При цьому правова позиція відповідача ґрунтується на тому, що направлення на лікування від військової частини НОМЕР_2 позивачу не надавалося.
У акті службового розслідування відображена інформація про рапорти військовослужбовців про обставини залишення позивачем місця служби, медичну та службову характеристику позивача, на підставі наявної у відповідача інформації на момент складення акту ним зроблено обґрунтований висновок щодо самовільного залишення позивачем військової частини.
При цьому рапорт позивача щодо поважних причин відсутності на службі з медичною документацією, направлений 21.10.2023 (наступного дня після залишення військової частини), відповідачем отримано 03.11.2023, тобто, після прийняття рішення за результатами службового розслідування. Зміст рапорту та перелік наданих позивачем документів до суду не надавався, опис вкладення до цінного листа №6105249385210 не містить такої інформації, а тому твердження позивача про інформування відповідача про стан його здоров'я саме 20.10.2023 є суперечливим та не підтвердженим належними доказами.
Зокрема, надані позивачем скріншоти листування у додатку Вайбер з абонентом "Дима Строевая" (мовою оригіналу) не містять інформації про інформування відповідача про обставини залишення позивачем військової частини 20.10.2023 (листування датоване 21.10.2023).
Тобто, до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували звернення позивача 20.10.2023 до командування ВЧ НОМЕР_2 та надання йому дозволу на залишення військової частини або надання направлення на лікування.
Проведеним судовим розглядом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивача відповідачем у межах спірних правовідносин, при цьому до суду не надано доказів, що свідчили б про протиправність спірних наказів.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 11 березня 2024 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ