Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
11 березня 2024 року Справа № 520/34886/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" (надалі за текстом - ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000329/2 від 05.07.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення №UA807000/2023/000329/2 від 05.07.2023 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ними порушено права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника Харківської митниці 25.12.2023 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого уповноважений представник просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того зазначено, що в результаті вивчення поданих з боку позивача до митного оформлення документів, перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено, що документи не в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
З боку представника позивача 27.12.2023 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надано відповідь на відзив, якій підтримано раніше заявлену правову позицію.
З боку митного органу до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду подано заперечення (на відповідь на відзив), якій підтримано раніше заявлену правову позицію.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 05.07.2023 Приватним акціонерним товариством «НОВИЙ СТИЛЬ», на територію України був ввезений товар: конструкційні частини меблів - коліщата та опора, країна виробництва: Чехія.
Імпорт товару здійснювався на підставі Контракту № 23-Rollyx від 10.01.2023, надалі - Контракт, та додатків до нього, інших товаро-супровідних документів, документів на перевезення.
Умовами п. 1.1. Контракту, в якому Позивач є Покупцем, а Продавцем - компанія ROLLYX s.r.o., Чехія, визначено: Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити тупну продукцію: меблеві ролики, ролики для стільців.
Відповідно до п.3.1. Контракту, Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах: FCA Люстенице, за адресою вул. Зелена, 422.
Відповідно до п.5.2. Контракту, оплата товару повинна здійснюватися Покупцем на підставі Інвойсів протягом 95 днів з моменту поставки товару Покупцю).
Інвойсом №2230547 від 28.06.2023 визначені асортимент, ціни, інші умови постачання товару.
Товар був ввезений окремою партією, для митного оформлення позивачем 05.07.2023 складена окрема митна декларація, надалі за текстом - МД, з визначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) у відповідності до вимог Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України).
В зв'язку з виконанням зазначеного контракту декларантом в інтересах позивача було подано до Харківської митниці електронну митну декларацію, яку було прийнято митним органом з присвоєнням їй номера № 22UA807200008245U2.
До митної декларації № 22UA807200008245U2 від 05.07.2023 було додано: Контракт №23-Rollyx від 10.01.2023; Інвойс на товар №2230547 від 28.06.2023 р. (з перекладом); Специфікація № 3 від 28.06.2023; CMR A № 111201; Договір на міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом № 02052022 від 02 травня 2022; Рахунок на оплату вартості перевезення № 168 від 28.06.2023; Довідка про вартість перевезення № 28/06/23 від 28.06.2023; копія експортної декларації країни відправлення № 23CZ6100002FY9T6H1 від 28.06.2023; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 28.06.2023; Пакувальний лист; Лист про відсутність страхування та про відсутність взаємозалежності.
Вважаючи, що позивачем не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, відповідачем було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та, в подальшому, ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів: №UA807000/2023/000329/2 від 05.07.2023, відповідно до якого скориговано митну вартість товару за резервним методом.
Ухвалюючи зазначені рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності.
Суд з такими доводами та висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 Митного кодексу України).
Згідно положень статті 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.
Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірних рішень митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності. Проте, відповідач не вказав яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.
Розглядаючи доводи заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, наведені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Стосовно доводів відповідача про спрацювання ризиків АСАУР, суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості було зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Доказів порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару, відповідачем не подано.
Стосовно посилань відповідача на правову позицію та як наслідок підстави для витребування документів, суд констатує що в самому запиті № 25091 від 05.07.2023 жодна з цих підстав не зазначена. Крім того, в самому рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000329/2 від 05.07.2023 жодна з цих підстав не зазначена.
Таким чином, через відсутність відповідної інформації в запиті щодо обґрунтування надання додаткових документів, твердження про те, що саме ці сумніви були підставою для витребування документів, не підтверджуються фактичними обставинами.
За частиною 3 ст. 53 МК України право митного органу на вимогу надання (за наявності) додаткових документів виникає у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому згідно з висновками Верховного Суду митний орган повинен обґрунтувати свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості та правомірність витребування додаткових документів: - у своїй вимозі надати додаткові документи митний орган повинен зазначити конкретні обставини, які викликали такі сумніви
(Постанова Верховного Суду від 25.03.2020 та Постанова Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №400/2922/18); - встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (Постанова Верховного Суду від 05.02.2019 р. у справі №816/1199/15-а). - митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну
вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття (Постанова Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 826/11241/16).
Стосовно посилань відповідача, що декларація країни відправлення не містить в собі умови поставки.
Суд зазначає, що декларація країни відправлення не відноситься до переліку необхідних обов'язкових документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України. Тому, як додатковий документ, вона була подана до митниці в тому вигляді, в якому надійшла від продавця.
Стосовно посилань відповідача, що наданий позивачем прайс-лист не має терміну дії та умов поставки.
Суд зазначає, що умови поставки визначені Сторонами основними документами, а саме п. 3.1. Контракту та Специфікацією № 3 від 28.06.2023, в той час, як прайс-лист не є обов'язковим документом при визначені митної вартості. Крім того суд зазначає, що прайс-лист - це документ, який складає Постачальник на свій розсуд. І, жодним нормативним документом не встановлено вимог, щодо обов'язку Постачальника вказувати в прайс-листах термін його дії та умови поставки.
Стосовно посилань відповідача, що платіжна інструкція, щодо оплати товару датована після того, як скінчився кінцевий термін оплати за товар. Також, зазначає що в платіжній інструкції відсутня печатка, прізвище, ім'я по батькові та підпис відповідальної особи (підпис платника).
Суд зазначає, що факт оплати поставленого товару після спливу встановленого Контрактом терміну оплати за товар, жодним чином не може вплинути на визначення митної вартості товару. Митний орган посилається на п.13 ч. 14 розділу ІІ Постанову Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, яка встановлює, що платіжна інструкція, оформлена в електронній формі повинна містити електронний підпис відповідальної особи. Таким чином, надана до суду платіжна інструкція № 509 від 09.10.2023 - є належним доказом, так, як оформлена відповідно до чинного законодавства в електронній формі і має відмітку банку, що електронний підпис є коректним.
Стосовно посилань відповідача, що наданий в митний орган зовнішньоекономічний контракт № 23-Rollyx від 10.01.2023 не містив підпис Продавця.
Суд зазначає, що ні в запиті № 25091 від 05.07.2023, ні в Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000329/2 від 05.07.2023 ця підстава не була зазначена, що позбавило можливості Позивача усунути даний недолік за його наявності. Крім того наявний в матеріалах справи контракт № 23-Rollyx від 10.01.2023 підписаний обома Сторонами.
Стосовно посилань відповідача, щодо не подання Заявки щодо транспортних послуг, наявність якого передбачена Договором транспортного експедирування.
Суд зазначає, що ні в запиті № 25091 від 05.07.2023, ні в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000329/2 від 05.07.2023 окреслена підстава не була зазначена, що позбавило можливості Позивача усунути даний недолік. Крім того суд зазначає, що вартість перевезення була підтверджена іншими документами, поданими разом з митною декларацією: Договір на міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом № 02052022 від 02.05.2022; рахунок на оплату вартості перевезення № 168 від 28.06.2023, Довідка про вартість перевезення № 28/06/23 від 28.06.2023.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, суд вважає, що вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання вимог законодавства.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000329/2 від 05.07.2023.
Стягнути з Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (шосе Григорівське, буд. 88, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 11.03.2024.
Суддя Супрун Ю.О.