11 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/376/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/376/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
09.01.2024 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини його доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020, 2021 та 2022 роки;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020, 2021 та 2022 роки відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на обставини порушення права на отримання від роботодавця сум середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати усіх сум грошового забезпечення після звільнення зі служби.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
26.01.2024 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №520/1376/23 відповідачем виплачено позивачу 13.12.2023 недоплачену суму грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020, 2021 та 2022 роки у сумі 202 076,52 грн. Зазначає, що позивач не звертався до в/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а відповідач не відмовляв у такій виплаті, тому право на отримання сум компенсації порушено не було, а відтак звернення позивача до суду з такими вимогами є передчасним.
Розгляд справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників (в письмовому провадженні).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 до грудня 2022 року перебував на військовій службі у складі в/ч НОМЕР_1 . Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21.12.2022 №365 капітана юстиції ОСОБА_1 , офіцера юридичної групи частини, призначеного наказом Директора департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) №258 від 08.12.2022 на посаду офіцера Східного територіального юридичного відділу, вважати таким, що 21.12.2022 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби м. Харків. З 21.12.2022 виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення частини - зі сніданку 22.12.2022 (а.с. 7).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №520/1376/23 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано в/ч НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум. Цим же рішенням зобов'язано в/ч НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 11.12.2022, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №520/1376/23 відповідач виплатив на користь ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 202 076,52 грн, що підтверджується довідкою АТ КБ "Приватбанк" від 20.01.2023 про зарахування коштів.
Однак, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача в частині нарахування та виплати ще й компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум грошового забезпечення, позивач знову звернувся до суду з новим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Вказане у статті 3 Законі №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації, крім іншого як невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно зі ст. 7 Закону №2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави стверджувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Разом з цим необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є документально підтверджений факт звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті.
І лише в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з відповідним позовом.
Такі висновки узгоджуються із приписами статті 7 Закону №2050-III та пункту 8 Порядку №159.
Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат індексації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
Не повідомляє про такий факт і сам позивач, тоді як відповідач у відзиві стверджує, що позивач не звертався до в/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
З огляду на з'ясовані судом обставини того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, очевидним є висновок про те, що право ОСОБА_1 ще не порушено.
Аналогічний підхід при вирішенні подібного спору застосував Верховний Суд у постанові від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а.
За таких обставин звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом є передчасним, а тому такий позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, позивач таких не поніс.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; просп. Свободи, 69-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39623).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун