справа № 380/201/24
про залишення позовної заяви без руху
06 березня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Слободянюк В.В.,
за участю:
представника позивача Петецький В.В.,
представника відповідача Єрмолова О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 26 березня 2018 року № 11172/39/10/13-01-13-12-21 про виключення з реєстру платника єдиного податку.
Представник позивача просить поновити строк на звернення до суду, мотивуючи це тим, що позивачу було анульовано свідоцтво платника єдиного податку з 31.07.2023. Крім того, представник позивача вказує, що він подавав адвокатський запит щодо надання документів, які стали підставою для прийняття спірного рішення. Відповідь на запит було отримано 28.12.2023.
Суд ухвалою від 08.01.2024 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. При цьому суд зазначив, що питання про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.
Представник відповідача 01.02.2024 подав клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що у відповідності до вимог ст. 42, 58 Податкового кодексу України рішення №11172/39/10/13-01-13-12-21 від 26.03.2018 було скеровано ОСОБА_1 01.04.2018 рекомендованим листом за №7900053385180 на адресу: АДРЕСА_2 , згідно списку рекомендованих листів за №10, однак, такий конверт 07.05.2018 повернуто на адресу ГУ ДПС у Львівській області з відміткою: “за закінченням терміну зберігання”. Відтак, днем після якого слід вважати, що рішення №11172/39/10/13-01-13-12-21 від 26.03.2018 ФОП ОСОБА_1 отримав - є 07.05.2018 - день повернення поштовою службою рекомендовано листа. Відтак, враховуючи вищенаведені норми законодавства, а також актуальну на момент виникнення спірних правовідносин судову практику, граничним строком звернення до суду з позовом про скасування рішення №11172/39/10/13-01-13- 12-21 від 26.03.2018 є 07.05.2021, який обчислюється з 07.05.2018 - день повернення поштовою службою рекомендованого листа.
Окрім цього, представник відповідача зазначає, що анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 31.07.2023 відбулося не на підставі оскаржуваного рішення № 11172/39/10/13-01-13-12-21 від 26.03.2018, а на підставі Закону України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану”.
Водночас у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що рекомендований лист за №7900053385180 не був направлений на актуальну адресу позивача.
Ухвалою від 05.02.2024 суд призначив справу до розгляду на 14.02.2024.
Судове засідання 14.02.2024 було відкладено на 21.02.2024 в зв'язку з неявкою представника відповідача та відсутністю доказів його належного повідомлення про час та місце судового засідання.
В судовому засіданні 21.02.2024 суд оголосив перерву до 06.03.2024 з метою витребування від відповідача доказів належного повідомлення позивача про прийняття оскаржуваного рішення.
На адресу суду 05.03.2024 від Головного управління ДПС у Львівській області надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на належне повідомлення та обізнаність позивача про прийняття оскаржуваного рішення. В підтвердження своєї позиції представник відповідача зазначає, що рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку від 26.03.2018 № 11172/39/10/13-01-13-12-21 було скеровано на належну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_3 , що підтверджується поштовим відправленням № 7900053385180 та списком згрупованих поштових відправлень, копію яких позивачу було направлено разом з відповіддю на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_2 .. Окрім цього, контролюючим органом листами № 35953/6/13-01-24-07 від 09.12.2021 та № 4250/206/13-01-24-07 від 17.02.2022 було повідомлено ОСОБА_1 про розбіжність між поданими податковими деклараціями (задекларованими доходами) за 2020 та 2021 роки та системою оподаткування, обліку та звітності, та зазначено, що відповідно до баз даних фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, Отже, позивач давно обізнаний про те, що він не перебуває на спрощеній системі оподаткування.
У судовому засіданні 06.03.2024 представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримала та просила суд його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2024 підтримав заявлене ним клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом з підстав, викладених у ньому, а також подав додаткові пояснення, в яких як на факт необізнаності позивача про оскаржуване рішення покликається також на прийняття відповідачем податкової звітності ФОП ОСОБА_1 саме як фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, зокрема за 2019, 2020, 2021 та 2023 роки.
При вирішенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд виходив з такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
У постанові від 24.04.2020 у справі №520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 ПК України під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків.
Отже, ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про виключення з реєстру платника єдиного податку застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не ПК України.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.
Відтак, строк подання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, у разі, коли платником податків не використовувалась процедура адміністративного оскарження такого рішення як досудовий порядок вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.04.2021 у справі №380/10006/20 (адміністративне провадження №К/9901/4883/21), від 25.05.2021 у справі №420/8997/20 (адміністративне провадження №К/9901/5822/21), від 30.06.2021 у справі №420/6333/20 (адміністративне провадження №К/9901/6215/21).
Оскільки предметом спору в даній справі є рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 11172/39/10/13-01-13-12-21 про виключення з реєстру платника єдиного податку від 26 березня 2018 року, а позивач звернувся з даним позовом до суду 03.01.2024, то суд доходить висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вищенаведені правові положення свідчать, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
Заявляючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначає, що свідоцтво платника єдиного податку анульовано з 31.07.2023, а тому саме з цієї дати йому стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення, а про його підстави прийняття - 28.12.2023, тобто з моменту отримання відповіді на адвокатський запит щодо надання документів, які стали підставою його прийняття.
Водночас у клопотанні про залишення позову без розгляду та додаткових поясненнях представник Головного управління Державної податкової служби у Львівській області зазначає про належне та своєчасне повідомлення позивача як про прийняття оскаржуваного рішення, так і з наслідками його прийняття, а саме переведення його на загальну систему оподаткування, а тому строк звернення до суду із позовом про його скасування, який регламентується ст.122 КАС України, в спірному випадку позивачем пропущено.
Відтак, при наданні правової оцінки питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, слід встановити день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Питання листування платників податків та контролюючих органів унормовано статтею 42 ПК України.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року по справі № 640/8096/19, у якій зазначено, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Як встановлено судом, рішення №11172/39/10/13-01-13-12-21 від 26.03.2018 було скеровано ОСОБА_1 01.04.2018 рекомендованим листом за №7900053385180 на адресу: м. Львів, вул. Пасічна, буд. 62-Б, 79038, згідно списку рекомендованих листів за №10, однак, такий конверт 07.05.2018 повернуто на адресу ГУ ДПС у Львівській області з відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Доводи представника позивача про направлення податковим органом оскаржуваного рішення на неналежну адресу, а саме АДРЕСА_2 не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи та були спростовані поданими до матеріалів справи поштовим конвертом, поштовим відправленням № 7900053385180 та списком згрупованих поштових відправлень на належну адресу: АДРЕСА_2 .
У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд зазначав, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
При цьому добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 11.06.2020 у справі №823/1606/17.
Відтак, направлення позивачу оскаржуваного рішення за податковою адресою, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, а також не заперечується позивачем, незважаючи на повернення поштового повідомлення без вручення позивачу з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», вважається належним чином врученою позивачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а саме 07.05.2018, а тому саме цей день слід вважати днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і з цього дня починається відлік строку на звернення до суду.
Як вже зазначено судом, строк звернення до суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, у разі, коли платником податків не використовувалась процедура адміністративного оскарження такого рішення як досудовий порядок вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому позовна заява подана в даній справі із пропуском встановленого строку.
Суд також враховує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення існувала інша судова практика і строк на звернення до суду обчислювався в 1095 днів, однак, такий строк позивачем також пропущено, оскільки він закінчився 07.05.2021.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд також враховує, що контролюючим органом листами № 35953/6/13-01-24-07 від 09.12.2021 та № 4250/206/13-01-24-07 від 17.02.2022 було повідомлено ОСОБА_1 про розбіжність між поданими податковими деклараціями (задекларованими доходами) за 2020 та 2021 роки та системою оподаткування, обліку та звітності, та зазначено, що відповідно до баз даних фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, Отже, позивач був обізнаний про те, що він не перебуває на спрощеній системі оподаткування.
З цих підстав суд критично оцінює доводи позивача про те, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання його представником копії оскаржуваного рішення.
Таким чином, суд доходить висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З огляду на викладене позивач має право звернутися до суду із заявою (клопотанням) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відтак, позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду, оформлену відповідно до вимог ст.ст. 161, 167 КАС України разом із відповідними доказами на її обґрунтування.
Суд зазначає, що залишенню позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду має передувати висновок суду про неповажність причин пропуску для звернення до суду із позовною заявою або відсутність заяви позивача про поновлення пропущеного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в спірному випадку наявні підстави для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків, тривалістю п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд -
ухвалив:
позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду та надіслання на адресу відповідача обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч.15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 11.03.2024.
Суддя Чаплик І.Д.