05 березня 2024 рокусправа № 380/9846/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі
судді Желік О.М.,
за участю секретаря судового засідання Клочко Н.С.,
представника позивача Кузь І.І.,
представника відповідача Горкуші М.А,
представника третіх осіб Філіповича С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Колективного підприємства «Картограф», Споживчого кооперативу «Геофізик» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляду Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому позивач просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.11.2023 вх.№84263):
- визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при здійсненні 26.08.2020 року державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0967 з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709;
- cкасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0967 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виключити з Державного земельного кадастру запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0967 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при моніторингу сайту Публічної кадастрової карти позивачем було виявлено земельну ділянку комунальної власності площею 0,0967 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709. Львівською міською радою не приймалось жодних рішень про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0967 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709. З метою отримання інформації про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:08:002:0709 по АДРЕСА_1 та всіх документів, на підставі яких була проведена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:08:002:0709, юридичний департамент Львівської міської ради листом від 24.02.2021 року № 2901-вих-14102 звернувся до Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області. На вказаний запит Львівська міська рада отримала відповідь Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 16.03.2021 року № 18-13-0.37-182/109-21, у якій повідомлено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0967 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий 4610137500:08:002:0709 здійснювалась за заявою ОСОБА_1 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого КП «Картограф». Реєстрація земельної ділянки здійснювалась Відділом у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 26.08.2020 року.
Позивач вказує, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим №4610137500:08:002:0709 була проведена з порушенням норм чинного законодавства і така реєстрація порушує право Львівської міської ради, як органу уповноваженого на прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, погодження такої документації, вільного розпоряджання своїм майном.
Так позивач зазначає, що всупереч ч.3 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснювалася за заявою особи, якій Львівська міська рада не надавала дозволу на розроблення документації із землеустрою.
В наданій Відділом у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також відсутнє відповідне погодження уповноважених органів влади, тобто, на думку позивача, проект землеустрою не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій». В проекті землеустрою відсутнє й погодження Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, як того вимагає ст. 186-1 ЗК України.
Також позивач звертає увагу суду на те, що 16.11.2018 року ОСОБА_1 звертався до Львівської міської ради із заявою № 3-К-119429/АП-Ф-24 про отримання адміністративної послуги «Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян» (підтверджується також описом прийнятих документів) (сторінки 7 та 7а проекту). В заяві від 16.11.2018 року ОСОБА_1 просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку (для ведення садівництва на земельній ділянці 5-6 СК «Геофізик»). Вищевказане звернення ОСОБА_1 від 16.11.2018 року було розглянуто Львівською міською радою. За результатами розгляду вказаного звернення, Львівська міська рада надала відповідь листом управління земельних ресурсів від 11.12.2018 року № 2403-6122, в якому повідомлено заявника про те, що йому необхідно долучити витяг з протоколу зборів членів товариства про набуття членства у СК «Геофізик» (оригінал), про що заявника повідомлялося раніше. Враховуючи відсутність вказаних документів, звернення від 16.11.2018 року № 3-К-119429/АП-Ф-24 було повернуто заявнику. Таким чином, Львівська міська рада у місячний строк надала мотивовану відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
Окрім цього, позивач зазначає, що у пояснювальній записці зазначено, що виконана топографічна зйомка в маштабі м 1:500 винесена на планшети архітектури Львівської міської ради і здана на погодження у Відділ інженерних споруд, транспорту та геослужби Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради (сторінка 5 проекту). Однак, в проекті землеустрою відсутня інформація про погодження топографічної зйомки. Як зазначено у пояснювальній записці до проекту землеустрою, за даними топографічного знімання був виготовлений план відведення земельної ділянки. Крім того, в пояснювальній записці зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки направляється на погодження в Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (сторінка 6 проекту).
Насамкінець позивач вказує, що як вбачається з проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м.Львів, Шевченківський район, на території Споживчого кооперативу «Геофізик» по АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки, яке передбачається проектом: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно до цільового призначення земельної ділянки на такій планується будівництво житлового будинку, а тому в проекті землеустрою відсутній обов'язкове погодження виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури. Враховуючи наведене вище, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства (ст. 186-1 ЗК України та ст. 50 ЗУ «Про землеустрій»), відтак наявна правова підстава для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.
Позиція відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області викладена у відзиві на позовну заяву (від 16.07.2021 вх.№8128ел.), у якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що всупереч вимогам як ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, так і ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, Львівська міська рада не прийняла встановлене законом рішення про надання дозволу за виготовлення проекту землеустрою або ж мотивовану відмову у його наданні.
Представник відповідача 1 відмічає, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Також представник зазначила, що як вбачається з висновку доданого до позову, проект землеустрою був погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області. Відповідно саме на етапі погодження відбувається перевірка проекту на відповідність його вимогам чинного законодавства і така відповідність була встановлена, отже проект відповідає всім вимогам і підстави для відмови у реєстрації земельної ділянки в ДЗК були відсутні.
Окрім того, представник відповідача вказує, що позивач стверджує, що цільове призначення земельної ділянки передбачає розташування на ній об'єкта будівництва, однак в силу статті 186-1 Земельного кодексу України погодження проекту землеустрою з відділом містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю необхідне лише щодо земельних ділянок, на яких розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта. Разом з тим, на земельній ділянці щодо якої розроблено проект землеустрою на замовлення третьої особі, не розташований та не планується розташування об'єкта будівництва. Протилежне Позивачем не доведено. Таким чином, не ґрунтується на правильному тлумаченні ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу У країни висновок про те, що усі земельні ділянки у межах міста підлягають погодженню зі структурними підрозділами районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури. Правове значення має те, що на земельній ділянці не розташовано і не планується розташування об'єкта будівництва. Частина 2 статті 186-2 ЗК України не передбачає таких обмежень в залежності від місцезнаходження земельної ділянки. Тобто, єдиним правомірним варіантом поведінки Державного кадастрового реєстратора було саме внесення відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:08:002:0709 до Державного земельного кадастру.
Позиція відповідача 3 - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву (від 26.09.2023 вх.№73096), у якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що за інформацією, наданою Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відповідно до даних Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0967 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4610137500:08:002:0709 здійснювалася за заявою ОСОБА_1 від 18.08.2020 року ЗВ-9708070622020 на підставі 3Реєстрація земельної ділянки здійснювалася Відділом у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 26.08.2020 року.
Звертає увагу суду на те що, держана реєстрація земельної ділянки, в тому числі скасування державної реєстрації є виключною компетенцією Державного кадастрового реєстратора. Згідно п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України «Про Державний земельний кадастр». Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком. Відтак, втручання в діяльність державного кадастрового реєстратора, в тому числі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області заборонено.
Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на порушувало прав позивача, просить не покладати на таке управління обов'язку щодо компенсації судових витрат.
Відповідач 2 - державний кадастровий реєстратор Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області правом на подання відзиву, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Кузана Р.І. від 22.06.2021 в справі відкрито провадження та призначено таку до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні 27.09.2021, суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самотній них вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Колективне підприємство «Картограф».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2022, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022, провадження у справі №380/9846/21 - закрито.
Постановою Верховного Суду від 18.10.2022 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2022 для розгляду даної справи визначено суддю Львівського окружного адміністративного суду Сакалоша В.М.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Сакалоша В.М. продовжено розгляд справи №380/9846/21 за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , колективного підприємства «Картограф» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Призначено підготовче засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №55/р від 11.04.2023 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ» було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/9846/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М. від 17.04.2023 прийнято адміністративну справу №380/9846/21 за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Колективного підприємства «Картограф» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії до провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні, що відбулось 11.07.2023, суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самотній них вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Споживчий кооператив «Геофізик».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 відмолено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи в справі за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Колективного підприємства «Картограф» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Цією ж ухвалою залучено Головне управління Держгеокадастру у Львівській області до участі в справі в якості другого відповідача.
У підготовчому засіданні, що відбулось 14.11.2023, суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 передано адміністративну справу №380/9846/21 за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Колективного підприємства «Картограф», Споживчого кооперативу «Геофізик» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії для розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.11.2023 про відвід судді Желік О.М. іншому судді Львівського окружного адміністративного суду, що буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Брильовського Р.М. від 17.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Желік Олександри Мирославівни у справі №380/9846/21.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 передано адміністративну справу №380/9846/21 за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Колективного підприємства «Картограф», Споживчого кооперативу «Геофізик» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії для розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2023 про відвід судді Желік О.М. іншому судді Львівського окружного адміністративного суду, що буде визначений в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. від 15.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Желік Олександри Мирославівни у справі №380/9846/21.
У судовому засіданні, що відбулось 05.03.2024, представник позивача поданий ним адміністративний позов підтримав та просив такий задовольнити. Представник відповідача 1 та представник третіх осіб щодо задоволення позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0, 10 га, що підтверджується довідкою Споживчого кооперативу «Геофізик» від 16.11.2018.
16.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Львівського міського голови із заявою за вх. №3-К-119429/АП-Ф-2403, у якій просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку (для ведення садівництва на земельній ділянці №5-6 СК «Геофізик».
Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-6122 від 11.12.2018 ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, про наступне: «Ваше звернення від 16.11.2018 №3-К-119429/АП-Ф-2403 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку у СК «Геофізик» на вул. Абхазькій розглянуто. Повторно інформуємо, що до поданого вами пакету документів необхідно долучити витяг з протоколу зборів членів товариства про набуття членства у СК «Геофізик», про що повідомлено листами. Враховуючи відсутність вказаних документів, звернення від 16.11.2018 №3-К-119429/АП-Ф-2403 повертається без вирішення».
27.12.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до КП «Картограф», у якій просив виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України.
Згідно завдання на розроблення проекту землеустрою (додатку 1 до Типового договору) від 27.06.2019, виконувана робота проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: м.Львів, Шевченківський район, на території Споживчого кооперативу «Геофізик» по АДРЕСА_1 . Підставою для виконання роботи є: частина 3 статті 133 Земельного кодексу України, Договір №469 від 27.12.2018 та додаткова угода №1 від 27.06.2019 між. гр. ОСОБА_1 та КП «Картограф». Пункт 3 характеристики об'єкта: цільове призначення земельної ділянки, яке передбачається проектом: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
КП «Картограф» виготовлено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:08:002:0709) 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 за адресою: м.Львів, Шевченківський район, на території Споживчого кооперативу «Геофізик» по вул. Абхазькій.
ОСОБА_1 звертався до Державного кадастрового реєстратора із заявою від 18.08.2020 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0964 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709, за результатом чого 26.08.2020 Державним кадастровим реєстратором Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1813858072020 від 26.08.2020 земельна ділянка, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , зареєстрована у Державному земельному кадастрі за № 4610137500:08:002:0709 за цільовим призначенням « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня.
Вважаючи, що державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0964 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709 була проведена з порушенням норм чинного законодавства, Львівська міська рада звернулась до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; в редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст серед іншого належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. «в» частини першої статті 12 ЗК України).
Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отже, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Положеннями частини 7 статті 118 ЗК України, встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України.
Частинами другою-третьою, п'ятнадцятою, шістнадцятою вказаної статті визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI; в редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин).
У відповідності до абзацу 5 частини другої статті 7 Закону №3613-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.
Згідно частини першої статті 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною третьою статті 24 Закону №3613-VI встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Частиною четвертою статті 24 Закону №3613-VI передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Згідно частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:
розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;
невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
завдання на розроблення проекту землеустрою;
пояснювальну записку;
копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;
розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
кадастровий план земельної ділянки;
матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
матеріали погодження проекту землеустрою.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР; в редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктами 1, 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження регламенту ради; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до пп. 9,10 п. б, частини першої статті 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Відповідно до частин першої, п'ятої, чотирнадцятої статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.
Згідно із частинами першою-третьою, частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
З аналізу зазначених норм права слідує, що ОСОБА_1 , як фізична особа, має право звернутися до уповноважених органів із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відповідний орган зобов'язаний прийняти рішення про надання або про відмову у наданні такого дозволу.
Заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянута уповноваженим органом (у даному випадку Львівською міською радою) у місячний строк, а за наслідком її розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або ж мотивовану відмову у його наданні.
Відсутність же належним чином оформленого рішення відповідача за наслідком розгляду питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного мотивованого рішення, яке він має ухвалити за законом.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 123 ЗК України, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, положення статті 123 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як встановив суд, ОСОБА_1 звертався до Львівського міського голови із заявою від 16.11.2018, у якій просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку (для ведення садівництва на земельній ділянці №5-6 СК «Геофізик».
Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-6122 від 11.12.2018 ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, про те, що до поданого вами пакету документів необхідно долучити витяг з протоколу зборів членів товариства про набуття членства у СК «Геофізик».
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , Львівська міська рада повідомила його листом про те, за відсутності вказаних документів його звернення від 16.11.2018 №3-К-119429/АП-Ф-2403 повертається без вирішення.
Таким чином суд відзначає, що на сесії Львівської міської ради не розглядалась заява ОСОБА_1 від 16.11.2018 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, а тому відповідачем не приймалося рішення, яке може бути скасовано судом, а лише надано відповідь про те, що його заява про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку повертається без розгляду.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення Львівської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Відтак, у ОСОБА_1 виникло передбачене чинним законодавством право на розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, тобто на підставі так званої «мовчазної згоди» (абзац 3 частини третьої статті 123 ЗК України) уповноваженого на розпорядження органу.
На підставі наведеного суд висновує, що в даному випадку відсутність в проекті відведення рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, не є порушенням з боку державного реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709, що знаходиться за адресою: м.Львів, Шевченківський район, на території Споживчого кооперативу «Геофізик» по вул. Абхазькій.
Щодо аргументів позивача в частині необхідності погодження виготовленого КП «Картограф» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:08:002:0709) із Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, суд відзначає таке.
Частиною шостою статті 186 ЗК України встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною першою статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно частини другої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
З аналізу вищевказаних статтей ЗК України можна зробити висновок, що в силу статті 186-1 ЗК України погодження проекту землеустрою з відділом містобудування, архітектури та архітектурно-будівельного контролю необхідне лише щодо земельних ділянок, на яких розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта.
Як встановив суд, позивач звертався до Львівської міської ради із заявою на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку на вул. Абхазькій у м.Львові для обслуговування житлового будинку, проте в дужках уточнив мету складення відповідного проекту - для ведення садівництва на земельній ділянці №5-6 СК «Геофізик».
У судових засіданнях представник ОСОБА_1 наголосив на тому, що в межах території земельної кадастровий номер 4610137500:08:002:0709 (за адресою: м.Львів, Шевченківський район, на території Споживчого кооперативу «Геофізик» по вул. Абхазькій) не розташовано об'єкту будівництва та не планується розташування об'єкту будівництва.
Суд відмічає, що зазначення в пункті 3 проєкту характеристики об'єкта: цільове призначення земельної ділянки, яке передбачається проектом: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не може беззаперечно підтверджувати факт можливого зведення об'єкту будівництва на вказаній земельній ділянці.
Принагідно суд також звертає увагу на те, що у постанові від 30.05.2018 у справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене лише на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №461/10926/15-а, від 07.11.2019 у справі №682/345/16-а, від 05.03.2020 у справі №495/8898/16-а, від 02.04.2020 у справі №308/10004/16-а та від 29.04.2020 у справі №352/669/15-а.
В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що єдиним правомірним варіантом поведінки державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області після отримання пакету документів від ОСОБА_1 було саме внесення відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:08:002:0709 до Державного земельного кадастру.
За наведених обставин справи, позивачем не наведено достатньо вагомих та суттєвих доводів щодо протиправності дій Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при здійсненні 26.08.2020 року державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0967 з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024.
Суддя Желік О.М.