08 березня 2024 рокусправа № 380/331/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 , суму недоотриманої покійним чоловіком, ОСОБА_2 , пенсії у розмірі 72 735,06 гривень;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 , суми недоотриманої покійним чоловіком, ОСОБА_2 пенсії у розмірі 72 735,06 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проживала з чоловіком, ОСОБА_2 , якому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/298/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, внаслідок чого утворилась заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 72 735,06 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер. Після його смерті позивач звернулась до відповідача про виплату їй недоотриманої пенсії померлого чоловіка. Проте, відповідач відмовив у виплаті вказаної суми. З посиланням на статтю 61 Закону №2262-ХІІ, позивачка вважає, що має право на одержання недоотриманих сум пенсії померлого чоловіка, нарахованих на виконання рішення суду, але не виплачених своєчасно, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 05.02.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/298/22 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 29.07.2020 на підставі відомостей довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" №2205 від 02.07.2021 про розмір грошового забезпечення, а також здійснити виплату перерахованої з 29.07.2020 пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум. Вказане рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було виконане. Так, розмір пенсії ОСОБА_2 з 01 серпня 2022 року становив 8084,20 гри. Розрахунок на доплату пенсії за період з липня 2020 року по липень 2022 року складав 72 735,06 грн. Виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. На думку відповідача, позивачка фактично просить змінити спосіб виконання судового рішення від 12.03.2022 у справі №380/298/22 шляхом зміни судового рішення зобов'язального характер на зобов'язання - виплатити недоодержану пенсію чоловіка після його смерті в розмірі 72 735,06 грн. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Отже позивачем обрано спосіб захисту шляхом подання нового позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2022 року у справі № 380/298/22, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 29.07.2020 на підставі відомостей довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №2205 від 02.07.2021 про розмір грошового забезпечення, Зокрема, розмір пенсії ОСОБА_2 з 01 серпня 2022 року становив 8084,20 гри. Розрахунок на доплату пенсії за період з липня 2020 року по липень 2022 року складав 72 735,06 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Позивач 16.10.2023 звернулась до відповідача із заявою, у якій просила нарахувати і виплатити їх недоотриману пенсію померлого чоловіка, нараховану йому на виконання судового рішення.
Листом від 23.10.2023 №28446-30528/П-55/8-1300/23 відповідач повідомив позивача, що доплату заборгованості, обчислену ОСОБА_2 на виконання судового рішення, вона зможе отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому.
Не погодившись із такою відмовою позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до вказаного Закону держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.18 ст.43 Закону №2262-ХІІ у разі, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
За змістом ч.1,2 ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію вказаного Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами вказаного Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію вказаного Закону.
Як уже встановлено судом, перерахунок пенсії ОСОБА_2 був зумовлений набранням законної сили рішенням у справі № 380/298/22, яким, зокрема, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі відомостей довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №2205 від 02.07.2021 про розмір грошового забезпечення, а також здійснити виплату перерахованої з 29.07.2020 пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
Внаслідок вказаного перерахунку утворилась заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 72 735,06 грн, яка не була виплачена унаслідок смерті пенсіонера.
Частиною першою статті 61 Закону №2262-XII передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зміст статті 61 Закону №2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї.
Частина перша статті 61 Закону №2262-ХІІ містить перелік осіб, які можуть претендувати на отримання нарахованої, проте не отриманої за життя пенсії (доплати до пенсії) пенсіонером з числа військовослужбовців, а також умови, за яких такі особи можуть отримати право на виплату цих коштів.
Так, вищевказаними положеннями Закону №2262-ХІІ запроваджено спеціальне правило, в силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При цьому, однією з умов виплати пенсії вказаним вище особам, що не включається до складу спадщини, є те, що пенсія (доплата до пенсії) повинна бути недоодержана за життя померлого пенсіонера.
Отже, Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.
Відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
За обставинами справи, що розглядається, чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , а позивач звернулась до відповідача із заявою від 16.10.2023, із дотриманням шестимісячного строку.
Відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2020 року по справі №200/10269/19-а сформулював правовий висновок, згідно якого у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною 1 статті 52 Закону №1058-IV та частиною 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина 2 статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2022 року по справі №200/10136/20-а.
Доводи відповідача про те, що вимоги позивача спрямовані на виконання рішення суду від 12.03.2022 у справі №380/298/22 не є релевантними, оскільки у вказаній справі судом досліджувалось питання про наявність у померлого ОСОБА_2 права на перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, водночас, у справі що розглядається, предметом є питання про наявність у позивачки, як дружини померлого пенсіонера, права на отримання пенсійних виплат, що залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, тобто факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 у справі № 809/487/18, від 13 липня 2020 у справі № 620/3960/19.
Суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору, що наявне в спірному випадку.
Як уже встановлено судом, чоловік позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , а позивач звернулась до відповідача із заявою від 16.10.2023, із дотриманням шестимісячного строку.
Як видно з довідки Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.12.2023 №34-вих-155007, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований з 30.11.2000 за адресою: АДРЕСА_2 та знятий з реєстрації 20.07.2023 у зв'язку зі смертю. Позивач по справі, ОСОБА_1 , проживала разом із ним, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.
Отже, позивачем дотримані усі умови, передбачені статтею 61 Закону №2262-ХІІ для виплати членові сім'ї недоотриманої пенсійної виплати. Відповідачем не надано доказів того, що будь-які інші особи, з числа визначених частиною 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ, які мають відповідне право, звертались із заявою про виплату недоодержаних сум пенсії.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у виплаті недоодержаних сум пенсії померлого чоловіка з посиланням на необхідність застосування процедур правонаступництва у правовідносинах з примусового виконання судового рішення, оскільки позивачка є особою, яка має право на беззаперечне отримання суми пенсії, яка підлягала виплаті її чоловікові як пенсіонеру з числа військовослужбовців, і залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю, та звернулась до відповідача з відповідною заявою до спливу присікального шестимісячного строку, встановленого Законом №2262-ХІІ, а тому були відсутні підстави для відмови у виплаті їй таких сум.
Суд враховує правову позицію ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) - якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними, а також рішення "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому ЄСПЛ зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі 72 735,06 грн., що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/298/22, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 у сумі 72 735,06 і залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити виплату ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії в розмірі 72 735,06 грн., що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2022 у справі №380/298/22, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна