08 березня 2024 рокусправа № 380/21651/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ016502 від 23.08.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова не містить відомостей про конкретне порушення законодавства про автомобільний транспорт та конкретних підстав її прийняття. Позивач звертає увагу, що з жовтня 2022 року він не володіє автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки такий був переданий у володіння іншій особі - ОСОБА_2 , внаслідок чого позивачу не відомі жодні обставини щодо використання вказаного автомобіля. Відтак, позивач не може вважатись автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Ухвалою суду від 19.09.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 06.10.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді, надати пояснення чи зауваження. Тому, відповідно до норм пункту 27 Порядку № 1567 розгляд справи відбувся за наявними матеріалами перевірки без участі позивача. Зауважує, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу марки MAN НОМЕР_2 був відсутній протокол повірки та адаптації тахографа до т/з та відсутня товаро-транспортна накладна або інший документ, передбачений законодавством, що є порушенням вимог ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Наголошує, що накладна, що була надана під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), не є належним документом на вантаж, оскільки чинним законодавством України «Про автомобільний транспорт» передбачено виключну наявність товарно-транспортної накладної. Надана накладна № 3 від 24.07.2023 не містить того обсягу інформації, що повинно міститися у товарно-транспортній накладній.
Щодо твердження, що транспортний засіб не перебуває в користуванні позивача, представник відповідача звертає увагу, що Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом МВС від 11.08.2010 № 379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами статей 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів про те, що на момент перевірки суб'єктом відповідальності була інша особа, та про те, що вказаний транспортний засіб не був у користуванні позивача не надано та матеріали справи відповідних доказів не містять, можна із впевненістю стверджувати про правомірність притягнення позивача до відповідальності.
Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Позивачем не було вжито всіх від нього залежних заходів для недопущення господарського правопорушення. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
За результатами перевірки 23.07.2023 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час перевірки транспортного засобу MAN, номерний знак НОМЕР_2 , на автодорозі «об'їзна м. Самбора», виявлено порушення: відсутній протокол повірки та адаптації тахографа до т/з та відсутня товаро-транспортна накладна або інший документ, передбачений законодавством, відповідальність за які передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки необхідних документів. Ці відомості підтверджені актом від 23.07.2023 №АР013594 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. У графі акту «Пояснення подія про причини порушень» вказано «водій з актом ознайомлений, від підпису відмовився».
23.08.2023 відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ016502 (далі - оскаржена постанова), якою вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. за допущення перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 вказаного Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вказує на те, що діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, невиконання автомобільними перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
З наведеного можна сформувати висновок про те, що суб'єктом вчинення господарського правопорушення, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III є автомобільний перевізник.
Згідно з понятійним апаратом Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Як встановив суд, оскарженою постановою позивача притягнуто до відповідальності за порушення абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III (перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III). В оскарженій постанові також зафіксовано транспортний засіб, на якому допущено таке порушення - MAN д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 07.10.2015, вказаний транспортний засіб належить позивачу.
З акта від 23.07.2023 №027204 вбачається, що суть виявленого порушення зводиться до перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: протоколу повірки та адаптації тахографа до т/з та товаро-транспортної накладної або іншого документу, передбаченого законодавством.
Оцінюючи обґрунтованість встановленого порушення, суд враховує таке.
Питання документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення врегульовує стаття 48 Закону №2344-III. Так, у цій статті визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто стаття 48 Закону №2344-III не містить виключного переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а тому у розумінні правової доктрини є нормою банкетного характеру.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, серед іншого, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Так, Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Відповідно до понятійного апарату Положення №340, який наведений у пункті 1.5 розділу I:
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник);
- відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд;
- графік змінності - документ, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні;
- змінний період керування - сумарна тривалість періодів керування за робочий день (зміну);
- змінна перерва - сумарна тривалість перерв за робочий день (зміну), період, протягом якого водій не керує автомобілем та не виконує іншої роботи і який використовується для відпочинку;
- робоча зміна - період роботи водія відповідно до графіка змінності (зміна), який може бути як безперервним, так і розділеним на частини;
- робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку;
- тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
У пункті 6.1 Положення №340 передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Як пояснила представник відповідача у відзиві на позов, такий документ як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є «іншим документом» в контексті статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та повинен бути пред'явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Позивачем у позовній заяві та водієм під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) факт відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа теж не заперечується.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568) (далі - Правила № 363) товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Пунктом 11.1. Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
У акті проведення перевірки від 24.07.2023 №АР013594 встановлено, що під час перевірки водій здійснював перевезення вантажу без оформлення товарно-транспортної накладної.
Із долученої до матеріалів справи копії накладної №3 від 24.07.2023, виданої ПрАТ «Самбірський керамзитовий завод», суд встановив, що така накладна не відповідає вимогам, встановленим п. 11.1. Правил № 363 до товарно-транспортної накладної, оскільки не містить необхідної інформації.
За таких обставин непред'явлення водієм транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , протоколу перевірки та адаптації тахографа, а також товарно-транспортної накладної або іншого документу, передбаченого законодавством, державному інспектору ВДН (контролю) у Львівській області під час проведення рейдової перевірки 23.07.2023, є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Щодо твердження позивача, що він не є власником транспортного засобу та автомобільним перевізником, суд зазначає таке.
На підтвердження вказаного твердження, позивачем подано до суду копії договору застави транспортного засобу від 21.10.2022 та договору комісії від 24.07.2023 №8096/23/1/017142.
Відповідно п. 2.1. до договору застави транспортного засобу від 21.10.2022 №б/н, укладеного між ОСОБА_1 (фізична особа-підприємець) (Заставодавець) та ОСОБА_2 (Заставодержатель), Заставодавець передає в заставу Заставодержателю предмет застави: транспортний засіб MAN TGA18/430, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , узгоджена Сторонами вартість предмету застави на момент укладення договору становить 100000,00 грн.
Заставою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань Боржника перед Заставодержателем за Основним договором, зокрема, але не обмежуючись наступним: зобов'язань щодо повернення Боржником в повному обсязі коштів, отриманих та/або таких що будуть отримані відповідно до умов Основного договору, сплати процентів за ставками, обумовленими Основним договором, комісій, неустойки (пені, штрафів), інших платежів в розмірах та на умовах, визначених Основним договором (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 6.1 вказаного договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання всіх зобов'язань, які забезпечені заставою за Договором.
Аналіз положення Закону № 2344-III дозволяє суду зробити висновок, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників.
В розумінні ст.1 Закону № 2344-III автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Так, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру. У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами).
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом (ч. 11 ст. 1 Закону № 3353-XII).
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі - Порядок № 1388, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.16 Порядку №1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
У графі талона «Особливі відмітки» робиться запис «Дійсний до ____________ 20__ р. за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії ___ № ________». Копія документа, що підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.
Порядок здійснення центрами надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів (далі - Центри), державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (далі - ТЗ), оформлення і видачі свідоцтв про реєстрацію ТЗ, тимчасових реєстраційних талонів (далі - реєстраційні документи) та номерних знаків на ТЗ встановлено Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379).
Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 379 за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона робиться запис «Дійсний до ______ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ N ________». Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою. До реєстраційних матеріалів долучається копія паспорта або документа, що його замінює, особи, якій надається право керування.
З наведеного суд висновує, що позивачем не спростовано доводів представника відповідача про відсутність на момент перевірки доказів належної реєстрації користування транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , третіми особами, зокрема ОСОБА_2 . Доказів протилежного позивачем до суду не надано.
Крім цього, підтвердженням факту перебування транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , у власності саме позивача є договір комісії від 24.07.2023 №8096/23/1/017142, укладений між ТОВ «Документавто» (Комісіонер) та ОСОБА_1 (Комітент).
Згідно п. 1.1. вказаного договору, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка, модель MAN TGA 18.430, 2005 року випуску, колір червоний , VIN № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 07.10.2015 року.
При цьому, вказаний договір комісії укладено позивачем 24.07.2023, тобто на наступний день після здійснення працівниками відповідача перевірки транспортного засобу на автодорозі (акт від 23.07.2023 №АР013594).
Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивача, який є власником спірного транспортного засобу, слід вважати автомобільним перевізником і, відповідно, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а саме: протокол повірки та адаптації тахографа до т/з; товаро-транспортна накладна або інший документ, передбачений законодавством), не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.
Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надати пояснення та/або додаткові докази Державній службі України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області щодо складення документів відносно неналежної особи.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовано пунктами 20-30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 20-21 вказаного Порядку виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
В абзаці першому пункту 25 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з пунктом 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
На підтвердження виконання відповідачем вказаного положення Порядку №1567 представник відповідача надала список №9944 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, з якого вбачається надіслання на адресу позивача поштовим відправленням №7905100209665 повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства від 25.07.2023 №55748/31/24-23, в якому міститься інформація про дату - 23.08.2023, час - з 10:00 год. до 13:00 год., та місце - Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, буд. 659А/2 розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з долученим до відзиву на позовну заяву трекінгом з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» поштового відправлення за №7905100209665, повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства від 25.07.2023, відправлене позивачу 02.08.2023, прибуло у відділення вже 04.08.2023, тобто завчасно до розгляду справи про порушення. Згодом вказаний лист був перенаправлений до іншого відділення за місцем обслуговування. Вдруге, лист надійшов до відділення поштового зв'язку позивача 05.08.2023 і знову ж таки, завчасно до розгляду справи про порушення. Поштове відправлення за №7905100209665 було отримано позивачем лише 05.09.2023.
З наведеного суд робить висновок, що позивач мав можливість отримати поштове повідомлення відповідача з 05.08.2023, проте вказаним правом не скористався.
Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що на відповідача не покладено обов'язок контролю за процесом відправлення та контролю за отриманням поштової кореспонденції після подачі до поштового відділення.
У пункті 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Таким чином, відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою позивача або уповноваженої ним особи, правомірно розглянув справу без їх участі.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, встановивши порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт (допущення перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), відповідач підставно притягнув позивача до відповідальності, що передбачено абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнявши оскаржену постанову.
Суд підкреслює, що оскаржена постанова оформлена у відповідності до вимог до додатку 5, а тому необґрунтованими є доводи позивача щодо відсутності у такій певних відомостей.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок про те, що оскаржена постанова відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 08.03.2024 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович