справа № 380/13337/23
11 березня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800030/2 від 28.03.2023;
Ухвалою від 16.06.2023 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі контракту № SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019, Інвойсу № SAAE4121013-8 від 19.12.2022, ТОВ "Спанрайз" ввезено на митну територію України товар. З метою оформлення ввезеного товару, позивач подав до Львівської митниці електронну МД № 23UA209160003502U0, в якій заявлено митну вартість: Товар № 1 -1 443 760,27 грн та розраховані митні платежі склали: - 427 353,04 грн, у тому числі: ввізне мито 8% - 115 500,82 грн, податок на додану вартість 20% - 311 852,22 грн. Разом із митною декларацією, для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав всі необхідні та підтверджуючі документи. Проте, 27.03.2023 позивач отримав електронний Запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. У відповідь на повідомлення, позивач направив до митного органу лист вих. 27/03/01, у якому повідомив, що до ЕМД декларант додав всі наявні у нього документи, передбачені ч. ч. 2-3 ст. 53, ст. 335 МК України. Будь-яких інших документів, які б підтверджували митну вартість товарів (у т. ч. її складових), враховуючи умови поставки, крім тих що вже надані, законодавством не передбачено. У зв'язку з чим, просив перевірити митну вартість на підставі наданих документів та закінчити митне оформлення у строки передбачені ст. 255 МК України. Втім, відповідач надіслав декларанту рішення про коригування митної вартості UA209000/2023/800030/2 від 28.03.2023 відповідно до якого митну вартість Товар № 1. Код ТН ЗЕД - 60053700 90 І. Сітка затінююча/Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION було скореговано за другорядним 6 методом (за резервним методом) до рівня 51 075,68 доларів США (3,96 доларів США /кг.)
Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, покликаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Також вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках у вигляді сплати зайвих митних платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною, оскільки ґрунтується на суб'єктивній думці посадової особи митного органу, яка винесла оспорюване рішення, та спотворенні фактів, на підставі яких відповідач обґрунтовує законність цього рішення.
30.06.2023 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України відповідачем здійснеий контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - умови поставки оцінюваного товару згідно інвойсу FOB NINGBO, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... named port of shipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. До митного оформлення для підтвердження таких витрат надано рахунок від 06.02.2023 № FS/10/03/2023 про портові витрати, до якого другою сторінкою закріплено рахунок від 06.02.2023 № FS/2/02/2023 про транспортні витрати від Гданська до Білостоку на суму 937,77 євро, яка не включена до загальної суми. Сума транспортних витрат, згідно наданих рахунків не відповідає сумі, яку заявлено в митній декларації. Згідно договору про перевезення від 13.12.2022 № 13.12.2022 умови та сума оплати послуг з перевезення вантажу зазначена в Заявках - до митного оформлення не надано. Рахунок (Інвойс) про надання послуг з опрацюванням вантажу в порту призначення від 06.02.2023 № FS/10/03/2023 містить посилання на Договір про співробітництво від 03.02.2023 № 0302, до митного оформлення не надано. Таким чином, договірні відносини між одержувачем та набувачем послуг документально не підтверджено. У наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення № 310120220515169918 від 19.12.2022 вартість і код товару не відповідають заявленому до митного оформлення. Прайс-лист містить обмежену інформацію про ціну товару на конкретних умовах поставки FOB NINGBO, що не відповідає загальноприйнятому визначенню прайс - листа. Висновок про вартісні характеристики товару від 27.03.2019 № 222/54 не стосується оцінюваного товару за даною ЕМД. Інформація з мережі інтернет не містить датування, що унеможливлює перевірку її актуальності.
Таким чином, митницею встановлені розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуті та не роз'яснені виявлені розбіжності.
На переконання відповідача, вищенаведені обставини, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.
Відтак, Львівська митниця вважає, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 10.07.2023 суд відмовив Львівській митниці у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
09.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" (далі - Покупець) та компанією CNBM INTERNATIONAL CORPORATION, Китай (далі - Продавець) укладений Контракт № SR-CNBM-20190109 (далі-Контракт № SR-CNBM-20190109), відповідно до якого Продавець зобов'язується продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а Покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умови поставки зазначаються в інвойсах Продавця.
Відповідно до п. 3.1 Контракту № SR-CNBM-20190109 умови доставки кожної окремої партії Товару визначаються в Інвойсі на кожну партію.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту № SR-CNBM-20190109 Покупцем придбаний товар: Сітка затінююча/ Sunshade net - трикотажне полотно основов'язаного переплетення пофарбоване (зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. Сфера застосування: для теплиць та для відкритого грунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів: ЩІЛЬНІСТЬ: 36 Г/М2 РОЗМІР: 1,5X100 M , кількість - 7рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 36 Г/М2 РОЗМІР: 3X50 M , кількість - 14рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 36 Г/М2 РОЗМІР: 12Х50 M , кількість - 250рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 50 Г/М2 РОЗМІР: 1,5X100 M , кількість - 23рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 50 Г/М2 РОЗМІР: 6X50 M , кількість - 108рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 50 Г/М2 РОЗМІР: 12X50 M , кількість - 124рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 80 Г/М2 РОЗМІР: 3X50 M , кількість - 71рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 80 Г/М2 РОЗМІР: 5X50 M , кількість - 3рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 80 Г/М2 РОЗМІР: 6X50 M , кількість - 40рул., Торговельна марка: AGREEN Країна виробництва: CN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION.
27.03.2023 ТОВ "Спанрайз", з метою митного оформлення вказаного товару, подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209160003502U0, якою заявило до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, разом з митною декларацією № 23UA209160004161U2 в якості підстави для застосування основного методу декларантом до митного контролю були надані наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист SAAE4121013-1 від 19.12.2022; - Інвойс № SAAE4121013-8 від 19.12.2022; - Коносамент № HS122121155 від 26.12.2022; - CMR від 23.03.2023; - сертифікат про проходження товару 23С1100А1295/00241 від 20.01.2023; - Платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 09.02.2023 про оплату товару; - Рахунок на оплату транспортних послуг №325 від 23.03.2023; - Рахунок на оплату транспортних послуг № 71 від 19.01.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № FS/10/03/2023 від 06.02.2023; - Платіжна інструкція № 201 від 23.03.2023 про оплату транспортних послуг; - Платіжна інструкція № 23 від 20.01.2023 про оплату транспортних послуг; - Контракт № SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019; - додаткова угода № 5 від 06.06.2022; - Договір №13/12/2022 від 13.12.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг; - Акт надання послуг № 81 від 19.01.2023; - прайс-лист.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: "Відповідно до статті 53 митного кодексу України прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: - додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; - рахунок-проформу (інвойс); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ".
У свою чергу, на вимогу митного органу декларант надіслав лис від 27.03.2023 №27/03/1 у якому зазначив, що ТОВ "Спанрайз" додані всі наявні у нього документи передбачені ч.ч. 2-3 ст. 53, ст. 335 МК України, будь-яких інших документів, які б підтверджували митну вартість товарів, ураховуючи умови поставки, крім тих, що вже надані, законодавством не передбачено.
28.03.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/800030/2, у графі 33 якого було вказано:
"…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне. Умови поставки оцінюваного товару згідно інвойсу FOB NINGBO, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... named port of shipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного оформлення для підтвердження таких витрат надано рахунок від 06.02.2023 № FS/10/03/2023 про портові витрати, до якого другою сторінкою закріплено рахунок від 06.02.2023 № FS/2/02/2023 про транспортні витрати від Гданська до Білостоку на суму 937,77 євро, яка не включена до загальної суми. Сума транспортних витрат, згідно наданих рахунків не відповідає сумі, яку заявлено в митній декларації. Згідно договору про перевезення від 13.12.2022 № 13.12.2022 умови та сума оплати послуг з перевезення вантажу зазначена в Заявках - до митного оформлення не надано. Рахунок (Інвойс) про надання послуг з опрацюванням вантажу в порту призначення від 06.02.2023 № FS/10/03/2023 містить посилання на Договір про співробітництво від 03.02.2023 № 0302, до митного оформлення не надано. Таким чином договірні відносини між одержувачем та набувачем послуг документально не підтверджено. В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №310120220515169918 від 19.12.2022 вартість і код товару не відповідають заявленому до митного оформлення. Прайс-лист містить обмежену інформацію про ціну товару на конкретних умовах поставки FOB NINGBO, що не відповідає загальноприйнятому визначенню прайс - листа. Висновок про вартісні характеристики товару від 27.03.2019 №222/54 не стосується оцінюваного товару за даною ЕМД. Інформація з мережі інтернет не містить датування, що унеможливлює перевірки її актуальності. Документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.2 статті 58 МК України з поданих документів не можливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, а тому, реалізуючи своє право на можливість упевнитися у достовірності та точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, гарантоване ч. 5 статті 54 МК України та статтею 17 Угоди про застосування VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, декларанту було надіслано вимогу про додаткові документи, які останній надав не в повному обсязі…
…На вимогу декларантом додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA500500/2023/009778 від 24.03.2023 де рівень митної вартості такого товару становить 3,96 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось".
Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2023/000081.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується зі спірним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
Суд зазначає, що згідно протоколу обробки № 348206 від 27.03.2023 відповідач витребував додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, при митному оформленні ввезеного товару та на вимогу митного органу позивач надав пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/800030/2 порушень, необхідно відмітити наступне.
Із приводу твердження митного органу про те, що "рахунок від 06.02.2023 №FS/10/03/2023 про портові витрати, до якого другою сторінкою закріплений рахунок від 06.02.2023 № FS/2/02/2023 про транспортні витрати від Гданська до Білостоку на суму 937,77 євро, яка не включена до загальної суми", суд зазначає таке.
Судом встановлено, що між ТОВ "Спанрайз" та ТОВ "Дайрект Лайн", як Експедитором, укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.12.2022 №13/12/2022, умови якого передбачають виконання Експедитором або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору для виконання визначених послуг виконавець має право здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати правочини з такими третіми особами від свого імені або від імені Клієнта.
Суд відмічає, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FOB МД № 23UA209160003502U0 від 27.03.2023, до митного контролю позивачем був наданий весь пакет товаросупровідних документів, а саме:
- договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.12.2022 №13/12/2022;
- рахунок на оплату від 19.01.2023 №71;
- акт надання послуг від 19.01.2023 №81;
- платіжна інструкція від 20.01.2023 №23;
- рахунок на оплату від 23.03.2023 №325;
- платіжна інструкція від 23.03.2023 №201.
- рахунок від 06.02.2023 №FS/10/03/2023 про портові витрати.
Згідно наданого рахунку від 06.02.2023 № FS/10/03/2023 надані наступні послуги: - навантажувально-розвантажувальні роботи в порту - 415,42 євро; - послуги зберігання на складі з 06.02.2023 по 23.03.2023 - 1906,57 євро; - розвантаження на склад і перевантаження на вантажний автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 1186,86 євро; - оплата за оформлення документації - 30,00 євро; - транзитне митне оформлення - 106,57 євро.
Суд зауважує, що вказаний рахунок містить посилання на договір про співробітництво №0302 від 03.02.2023, який, як стверджує митний орган, не поданий до митного оформлення.
Поряд з цим, суд зауважує, що позивач перебуває у господарських правовідносинах із ТОВ "Дайрект Лайн", який є Експедитором та зобов'язується провести організацію перевезення вантажу позивача із можливістю залучення третіх осіб.
На підтвердження саме експедиційних послуг, отриманих від ТОВ "Дайрект Лайн", декларант надав рахунок на оплату від 19.01.2023 № 71, згідно якого позивачу надана послуга із морського перевезення на суму 144043,72 грн. Вказаний рахунок містить посилання на контейнер, в якому здійснювалося перевезення вантажу позивача - FFAU3925753. Саме щодо перевезення такого контейнера і був виставлений рахунок FS/10/03/2023, поданий до митного оформлення.
Крім того, позивачем наданий рахунок на оплату від 23.03.2023 № 325, згідно із яким ТОВ "Спанрайз" надані послуги: - міжнародне автотранспорте перевезення по маршруту Білосток (Польща) - м/п Ягодин авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 59000,00 грн; - міжнародне автотранспортне перевезення по маршруту: м/п Ягодин - Одеса авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 25266,00 грн; - транспортно-експедиційні послуги по території України - 11916,67 грн.
При цьому, судом встановлено, що зазначена в митній декларації №23UA209160003502U0 митна вартість імпортованого позивачем товару 1 443 461,25 грн, серед іншого, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 144 043,72 грн - вартість морського перевезення та 59000,00 грн - міжнародне автотранспорте перевезення по маршруту Білосток (Польща) - м/п Ягодин.
Таким чином, всі транспортні витрати, які поніс позивач по Договору на організацію транспортно експедиторського обслуговування № 13/12/22 з ТОВ "Дайрект Лайн" включені до заявленої митної вартості у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.
Встановлені судом обставини спростовують також і твердження митного органу про не підтвердження договірних відносин між одержувачем та набувачем послуг згідно рахунку FS/10/03/2023.
Із приводу твердження митного органу про те, що "згідно договору про перевезення від 13.12.2022 № 13.12.2022 умови та сума оплати послуг з перевезення вантажу зазначена в Заявках - до митного оформлення не надано", суд зауважує, що такий документ, як договір - заявка на перевезення не міститься у переліку обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товару, визначеному ст. 53 МК України, натомість такими документами слугують будь-які транспортні (перевізні) документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість послуг з перевезення, у той час, як митним органом не вказано, яким чином неподання договору-заявки на перевезення (який визначає умови та порядок надання послуг поставки та не містить відомостей про вартість таких послуг) впливає на визначення митної вартості імпортованого товару.
Крім того, суд не погоджується із посиланням відповідача на те, що ".. наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення № 310120220515169918 від 19.12.2022 вартість і код товару не відповідають заявленому до митного оформлення …", як на підставу для коригування митної вартості, оскільки, експортна декларація - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну- імпортер. Декларантом було надано митну декларацію країни відправлення № 310120220515169918 від 19.12.2022, яка давала змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити факт постачання товару. При цьому, покупець не несе відповідальності за правильність внесення відомостей в декларації країни відправлення.
Щодо твердження митного органу про те, що "прайс-лист містить обмежену інформацію про ціну товару на конкретних умовах поставки FOB NINGBO, що не відповідає загальноприйнятому визначенню прайс листа", суд зауважує, що з огляду на засади свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18.
Законодавством не передбачено встановленої форми та обов'язкових реквізитів до прайс-листа. Законодавчої дефініції "прайс-лист" у законодавстві не існує, а відтак вимог до його оформлення також немає. У спірному випадку контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо ціни на товар за власним зразком, і до митного контролю була подана саме та, що отримана від продавця. Вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Більше того, прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу України визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Також суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що висновок про вартісні характеристики товару від 27.03.2019 № 222/54 не стосується оцінюваного товару, оскільки такий документ як "висновок про вартісні характеристики товару" не міститься в переліку обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість поставленого товару, визначеному у ч. 2 ст. 53 МУ України.
Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.
З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/800030/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 24.03.2023 №UA500500/2023/009778, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні виробники. Крім того, відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CFR, натомість позивач товар № 1 імпортував на умовах поставки FОВ. Також, по декларації, яка взята відповідачем, товар № 1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр. 43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за даним товаром.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
Таким чином суд вважає, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
За таких обставин, суд задовольняє вимоги ТОВ "Спанрайз" у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Із системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: договір № 030-МВ про надання правової допомоги від 28.04.2023, укладений між ТОВ "Спанрайз" та адвокатським бюро "Повразюк та партнери"; ордер серії ВС № 1314592, платіжну інструкцію від 23.05.2023 № 386 та акт прийому надання послуг від 12.06.2023 до договору №030-МВ, згідно якого вартість витрат на професійну правничу допомогу складає: 10000 грн (підготовлення позовної заяви щодо оскарження рішення про коригування митної вартості).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Суд відмічає, що митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказуючи про те, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви є завищеними, оскільки фактично зазначена заява складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.
Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 28.03.2023 №UA209000/2023/800030/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" (код ЄДРПОУ 41482988; 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" (код ЄДРПОУ 41482988; 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд. 15) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.