Іменем України
11 березня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/7343/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 03 грудня 2021 року просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2017 року по 2018 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за період з 2017 року по 2018 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги під час проходження військової служби за період з 2017 року по 2018 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 03 листопада 2017 року по 25 серпня 2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 серпня 2021 року № 167 позивача виключено зі списків особового складу.
Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра України від 11 червня 2008 року № 260, грошове забезпечення складалось з наступних його видів: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення: а) надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %), б) надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (15 %), в) премія (450 %), г) щомісячна додаткова грошова винагорода.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначений склад грошового забезпечення військовослужбовців, до якого включені «щомісячні додаткові види грошового забезпечення», зокрема і винагороди.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» військовослужбовцям Збройних Сил України введено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди.
Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 (яка була чинною на момент виплати) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців визначені виключно постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 (діючої на час виплати одноразової грошової допомоги).
Так, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (таємність), встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414, та за своєю правовою природою віднесена у складі грошового забезпечення військовослужбовців саме до «щомісячного додаткового виду грошового забезпечення». Отже, не лише постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 встановлюються додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців.
Крім того, надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (таємність), отримувана позивачем, включена відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого виплачувалась грошова допомога для оздоровлення, але щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 825/997/17.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 29 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 13 грудня 2021 року серед іншого відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалами від 10 лютого 2022 року:
- вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 01 березня 2022 року о 14 год. 30 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18, І поверх, зала судових засідань № 3; зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 24 лютого 2022 року надати суду в належним чином засвідченій копії контракт про проходження військової служби та військовий квиток у повному обсязі; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 у строк до 24 лютого 2022 року надати суду в належним чином засвідчених копіях рапорт позивача на виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2018 році та наказ про виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2018 році; докази отримання позивачем грошової допомоги на оздоровлення у 2017 році за попереднім місцем проходження служби, зокрема грошові атестати № 1240 та № 1736, довідку про період проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на тридцять днів;
- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2481,00 грн.
Ухвалою від 25 липня 2022 року провадження у справі зупинено.
Ухвалами від 12 січня 2024 року:
- провадження у справі поновлено;
- у справі призначено підготовче засідання на 12 лютого 2024 року о 10 год. 30 хв. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Дніпро та запропоновано відповідачу до 05 лютого 2024 року подати до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяву про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 12 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11 березня 2024 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4.
Ухвалу від 13 грудня 2021 року разом з позовною заявою та доданими до неї документами відповідач отримав 18 грудня 2021 року, про що свідчить реєстраційна картка поштового повідомлення у справі № 360/7343/21.
21 грудня 2023 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 11716/2023 відповідач подав відзив на позовну заяву від 21 грудня 2023 року б/н. Проте, при розгляді справи суд не враховує наданий відповідачем відзив, оскільки такий відзив подано без доказів направлення відзиву позивачу та поза межами встановленого судом строку (останній день на подання відзиву з урахуванням вихідних та святкових днів - 04 січня 2022 року, дата надходження до суду - 21 грудня 2023 року, тобто з пропуском встановленого судом 15-ти денного строку) без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 , адреса електронної пошти (e-mail адреса) - ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивач під час провадження у справі не повідомляв суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та/або зміну адреси електронної пошти, як то передбачено статтею 131 КАС України.
Надіслання судом процесуальних документів позивачу та повісток про виклик до суду в адміністративній справі за його місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на територію Луганської області неможливе через тимчасову окупацію та ведення на цій території бойових дій.
Суд вважає за необхідне застосувати постанову Верховної Ради України від 25 травня 2015 року № 462-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод», яка, серед іншого, передбачає відступ від зобов'язань України за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до підпункту 20 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Згідно з частиною першою статті 12-1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (частина друга статті 12-1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Оголошення про виклик позивача у судове засідання на 11 березня 2024 року об 11 год. 00 хв. розміщено 13 лютого 2024 року на офіційному вебсайті Луганського окружного адміністративного суду adm.lg.court.gov.ua (розділ «Громадянам», підрозділ «Судові виклики, повідомлення та рішення для учасників справи, з якими відсутній зв'язок (з 24.02.2022)»).
Ухвала від 12 лютого 2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та повістка про виклик до суду в адміністративній справі у судове засідання на 11 березня 2024 року об 11 год. 00 хв. надіслані позивачу на адресу електронної пошти (e-mail адресу) - ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначену позивачем у позовній заяві.
Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, про що свідчать довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету учасника процесу.
Позивач в уточненому позові від 03 грудня 2021 року просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач причини неявки представника у судове засідання суду не повідомив.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій та з 03 листопада 2017 року по 21 серпня 2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посадах кулеметника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 1 механізованого батальйону, командира гранатометного взводу 1 механізованого батальйону, про що свідчать посвідчення від 08 квітня 2016 року серії НОМЕР_5 , видане Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_6 , витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року № 93, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 серпня 2021 року № 167.
Також в наказі начальника Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 листопада 2017 року № 93 вказано: виплачувати надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 680 % посадового окладу, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення з 3 листопада 2017 року.
Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 від 24 грудня 2021 року № 10/3994 та від 20 грудня 2023 року № 22/6143 про виплату грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 2017 року по 2018 рік: у 2017 році означена допомога отримана позивачем на попередньому місці служби у розмірі 4460,00 грн; у 2018 році отримав 05 червня 2018 року у розмірі 9331,26 грн, до її розрахунку враховано: оклад за військовим званням - 670,00 грн, посадовий оклад - 3170,00 грн, надбавка за вислугу років - 960,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 480,00 грн, премія - 4051,26 грн. Також у цій довідці зазначено, що згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається грошова допомога, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Виходячи із вищенаведеного, ЩДГВ (щомісячна додаткова грошова винагорода) не враховується до грошового забезпечення, з якого визначається грошова допомога.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 24 грудня 2021 року про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 позивачу:
у період з листопада 2017 року по лютий 2018 року виплачувалось грошове забезпечення, яке складалося з:
листопад 2017 року: оклад за військовим званням - 35,00 грн, посадовий оклад - 494,67 грн, надбавка за вислугу років - 52,97 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 290,04 грн, премія - 3363,76 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 2540,32 грн, доплати/утримання - 39,00 грн, всього - 6815,76 грн;
грудень 2017 року: оклад за військовим званням - 35,00 грн, посадовий оклад - 530,00 грн, надбавка за вислугу років - 56,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 310,75 грн, премія - 3604,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 2721,75 грн, всього - 7258,00 грн;
січень 2018 року: оклад за військовим званням - 35,00 грн, посадовий оклад - 630,81 грн, надбавка за вислугу років - 66,58 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 366,20 грн, премія - 3682,98 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 2868,94 грн, всього - 7650,51 грн;
лютий 2018 року: оклад за військовим званням - 35,00 грн, посадовий оклад - 685,00 грн, надбавка за вислугу років - 72,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 396,00 грн, премія - 4308,65 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 3297,99 грн, всього - 8794,64 грн;
у період з березня 2018 року по червень 2018 року (дату виплати грошової допомоги на оздоровлення) виплачувалось грошове забезпечення, яке складалося з:
березень 2018 року: оклад за військовим званням - 600,00 грн, посадовий оклад - 3170,00 грн, надбавка за вислугу років - 960,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 480,00 грн, премія - 4051,26 грн, всього - 9235,01 грн;
квітень 2018 року: оклад за військовим званням - 670,00 грн, посадовий оклад - 3170,00 грн, надбавка за вислугу років - 960,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 480,00 грн, премія - 4051,26 грн, всього - 9331,26 грн;
травень 2018 року: оклад за військовим званням - 670,00 грн, посадовий оклад - 3170,00 грн, надбавка за вислугу років - 960,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 480,00 грн, премія - 4051,26 грн, всього - 9331,26 грн;
червень 2018 року: оклад за військовим званням - 670,00 грн, посадовий оклад - 3170,00 грн, надбавка за вислугу років - 960,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань/надбавка за особливості проходження служби - 480,00 грн, премія - 4051,26 грн, всього - 9331,26 грн.
Отже, у цій справі щомісячна додаткова грошова винагорода мала постійний характер до лютого 2018 року включно.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями частини четвертої статті 2 Закону № 2232 визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 2232 визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), яка була чинною до 01 березня 2018 року, було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 2 Постанови № 1294).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка є чинною з 01 березня 2018 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 3 Постанови № 704).
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (була чиною до 20 липня 2018 року).
Пунктом 1.1 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260), яка була чинною до 20 липня 2018 року, було передбачено, що ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства (пункт 1.2 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 260).
Відповідно до пункту 30.1 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 30.2 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 30.3 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260).
За приписами пункту 30.7 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 у разі переміщення військовослужбовців по службі в інші військові частини в наказі командира частини про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання грошової допомоги на оздоровлення. Витяг з наказу разом з особовою справою надсилається у військову частину за новим місцем служби.
Абзацом першим пункту 30.8 розділу ХХХ «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення» Інструкції № 260 визначено, що військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту України, грошова допомога на оздоровлення в році їх прибуття виплачується тільки в разі ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби.
Пунктом 1 розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), який набрав чинності з 20 липня 2018 року та застосовується з 01 березня 2018 року, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату (пункт 2 розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260).
Згідно з пунктом 3 розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 6 розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260).
Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка була чинна до 01 березня 2018 року, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункти 1, 2 пункту 1).
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил України як складова грошового забезпечення виплачувалась до 01 березня 2018 року.
До 16 грудня 2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05 грудня 2012 року № 825) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2012 року за № 1540/21852 (далі - Інструкція № 595).
Згідно із пунктом 3, абзацом першим пункту 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
З 16 грудня 2016 року порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода) визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600 (далі - Інструкція № 550, яка була чинною до 20 липня 2018 року ).
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8-10 Інструкції № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 зазначила:
«57. Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
58. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
59. 22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
60. Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
61. Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що склад учасників справи, а також предмет позовних вимог у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є аналогічними, що, своєю чергою, зумовило необхідність вирішення правового питання та розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 825/997/17.
62. Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій № 550 та 595.
64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та 550.
67. Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
70. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі №21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.
71. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).».
Разом з цим суд зазначає, що у 2017 році грошова допомога на оздоровлення Військовою частиною НОМЕР_1 не виплачувалась позивачу через те, що така допомога виплачена позивачу за попереднім місцем служби. Отже, вимоги, заявлені до Військової частини НОМЕР_1 про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2017 рік, є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо розміру грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої позивачу у червні 2018 року, суд зазначає таке.
Як підтверджено матеріалами справи щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу з дати зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - з 03 листопада 2017 року по лютий 2018 року включно. Грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік виплачена позивачу 05 червня 2018 року. На час виплати цієї допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячна додаткова грошова винагорода не була передбачена як складова грошового забезпечення та не виплачувалась позивачу, починаючи з 01 березня 2018 року.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання щодо розподілу судових витрат по судовому збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська