11 березня 2024 року м. Київ № 320/10464/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціальної політики Бучанської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) з позовом до Управління соціальної політики Бучанської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління соціальної політики Бучанської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а саме 9 670 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2022 році не отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня 2022 року. Однак, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV, позивачу гарантовано право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 15.11.2022 відкрито провадження у справі.
10 березня 2023 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Управління соціальної політики Бучанської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач мотивував правомірність своїх дій посиланням на обґрунтованість виплати спірної допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №540), положення якої є чинними та не визнані неконституційними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 08.02.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Управління соціальної політики Бучанської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 №949/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
10 листопада 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 прийнято справу №320/10464/22 до провадження судді Жукової Є.О.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 13.11.2023 у справі №320/10464/22 доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Ліпінського Є.В. та Управління соціальної політики Бучанської міської ради 13.11.2023.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій і відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня. Вказане підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій.
Не отримавши у 2022 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом Управління соціальної політики Бучанської міської ради від 10.11.2022 повідомлено позивача про те, що йому не було виплачено щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. На підтвердження цієї обставини відповідачем надано відповідну довідку №683 від 09.11.2022.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу належної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551).
01 січня 1999 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-ХІV (далі Закон №367-ХІV) яким статтю 12 Закону №3551 доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Згідно з пп. 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» цей Кодекс доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас відповідно до Додатку до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого Постановою № 540, разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків у розмірі 1 491 грн.
Тобто, на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня порядок її виплати одночасно визначався і Законом № 3551 і Постановою № 540.
Раніше судова практика притримувалася позиції, яка ґрунтується на засадах пріоритетності законів над підзаконними актами, у зв'язку з чим суди для визначення розміру спірної допомоги застосовували норми Закону №3551, який має вищу юридичну силу над Постановою № 540.
Однак 01.12.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи № 580/2869/22 у спорі за подібними правовідносинами прийняв постанову, в якій сформулював такі правові висновки:
право позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону № 3551, підпадає під гарантії, передбачені ст. 46 Конституції України, які відповідно до ст. 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану;
положення ч. 7 ст. 20 та абзацу 3 пп. 2 п. 22 розділу Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України (далі БК України) як спеціального закону, що прийняті у 2022 році, не визнавалися Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов'язковими для виконання всіма суб'єктами приватного та публічного права;
Кабінет Міністрів України відповідно до п. 3, 7 ст. 116 Конституції України, ч. 7 ст. 20 та абзацу 3 пп. 2 п. 22 розділу Прикінцеві та перехідні положення БК України, з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, зокрема і щодо порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань;
з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних/обмежених фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо тимчасового порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, що стосується разової (несистематичної, додаткової до пенсії та інших видів соціальних виплат) грошової допомоги від держави, ніяким чином не може розцінюватися, як звуження права на соціальний захист, таке рішення покликане, передусім, фінансово забезпечити заходи правового режиму воєнного стану в Україні та заходи загальної мобілізації;
з огляду на положення п. 3, 7 ст. 116 Конституції України, вимоги пп. 2 п. 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, керуючись ч. 7 ст. 20 та абзацом 3 пп. 2 п. 22 розділу Прикінцеві та перехідні положення БК України Кабінет Міністрів України постановою від 07.05.2022 № 540 затвердив порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань;
з огляду на імперативні вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) та норми п. 2 Положення № 280 (Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства), Пенсійний фонд України та його територіальні органи під час вирішення питання щодо нарахування та виплатити позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, щорічної разової грошової допомогу до 5 травня за 2022 рік повинні керуватися положеннями Порядку № 540.
При цьому Верховний Суд сформулював позицію, відповідно до якої враховуючи положення частини 2 статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини 7 статті 20 та абзацу 3 пп. 2 п. 22 розділу Прикінцеві та перехідні положення БК України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених у додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
Однак, Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду адміністративної справи № 560/8064/22 у подібних правовідносинах за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії 13.06.2023 прийняла постанову, у якій здійснила черговий відступ від висновків щодо застосування положень ст. 13 Закону № 3551, ч. 2 ст. 20 Закону № 389-VІІІ, ч. 7 ст. 20 та абзацу 3 пп. 2 п. 22 розділу Прикінцевих та перехідних положень БК України та Порядку № 540, де зазначила, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
При цьому Судова палата сформулювала висновок, в якому зазначила, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення ст. 13 Закону № 3551 і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення ч. 3 ст. 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.
Тож незважаючи на окрему думку від 19.06.2023 суддів Берназюк Я.О. та Стрелець Т.Г. у справі №560/8064/22, які зазначили про те, що постанова у справі № 560/8064/22 не передбачає джерел покриття незапланованих багатомільярдних видатків, які зумовлені новою позицією Суду, а також не містить мотивів Суду щодо впливу такої позиції на збалансованість бюджету України (Конституційний Суд України під час офіційного тлумачення ст. 95 Конституції України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зробив висновок, що суди під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання БК України, інших законів України), натомість передбачає незастосування Судом Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), яким безпосередньо зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, суд з огляду лише на висновки Судової палати у справі № 560/8064/22, в силу імперативу ч. 5 ст. 242 КАС України, змушений їх враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язує відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі кратному п'яти мінімальним пенсіям за віком (за вирахуванням фактично виплаченої суми спірної допомоги).
Отже, позов належить задовольнити у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат не проводиться, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Управління соціальної політики Бучанської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а саме 9 670 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.