ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"11" березня 2024 р. Справа № 300/1552/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича про скасування постанови №63393185 від 15.01.2024 та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича, згідно якої просить суд:
- скасувати постанову про арешт коштів від 15.01.2024 ВП №63393185 державного виконавця Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузика І. І.;
- зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про зняття арешту із банківських карток Приватбанку, які належать ОСОБА_1 , в повному обсязі;
- зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про заборону накладення арешту на банківські картки, на які згідно законодавства України має право ОСОБА_1 і які можуть бути додатково відкриті;
- зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію постанови надіслати до Приватбанку на виконання.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві вказується повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Проте, відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 , процесуальних обов'язків, передбачених пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, не виконала, так як не вказала власний реєстраційний номер облікової картки платника податків, та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та за наявності власну адресу електронної пошти.
Пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини.
Зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються дій (бездіяльності) органу державної виконавчої служби, то в даному випадку підлягають застосуванню також вимоги статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регламентує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 3 статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Отже, відповідачем у даній справі має бути відповідний орган державної виконавчої служби, а не державний виконавець.
Однак, позивач помилково визначив в позовній заяві відповідачем Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича, що не є органом, а посадовою особою органу державної виконавчої служби. Вказане є порушенням приписів частини 3 статті 287 КАС України та підлягає усуненню.
У зв'язку із наведеним, суд звертає увагу позивача на необхідність приведення суб'єктного складу учасників у відповідність до вимог частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що ОСОБА_1 у прохальній частині окрім іншого просить суд зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію постанови надіслати до Приватбанку на виконання.
При цьому, як слідує зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем не конкретизовано яку саме постанову слід надіслати до Приватбанку на виконання.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не належно сформульовано прохальну частину позову.
Відповідно до частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Однак, в порушення коментованого положення, позивач не долучив до позовної заяви її копію та копії доданих до позовної заяви документів для відповідача.
Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Проте, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї копій документів, позивач не зазначила у кого знаходяться оригінали доказів, копії яких додано до позовної заяви та обґрунтовує позовні вимоги письмовими доказами не засвідченими належним чином, зокрема без підтвердження відповідності копії письмових доказів оригіналу, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI).
Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX, встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривень.
Виходячи із прохальної частини позовної заяви, судом встановлено, що позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, саме:
- скасувати постанову про арешт коштів від 15.01.2024 ВП №63393185 державного виконавця Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кузика І. І.;
- зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про зняття арешту із банківських карток Приватбанку, які належать ОСОБА_1 , в повному обсязі;
- зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про заборону накладення арешту на банківські картки, на які згідно законодавства України має право ОСОБА_1 і які можуть бути додатково відкриті;
Вищенаведені позовні вимоги суд вважає трьома самостійними позовними вимогами немайнового характеру, визначеними позивачем, оскільки вони за своїм змістом містять відмінні шляхи (способи) захисту порушеного права.
Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими ОСОБА_1 трьома позовними вимогами немайнового характеру становить 3633,60 грн (1 211,20+1 211,20+1 211,20 (2920 х 0,4 розміру прожитковий мінімум на одну особу = 1 211,20).
Таким чином, вищенаведений недолік необхідно усунути шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлено статтею 287 КАС України, згідно із частиною 1 якої, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини 2 цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
В зв'язку із наведеним, оскарження постанови про арешт коштів від 15.01.2024 ВП №63393185 може бути здійснене до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Однак, як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся з позовом про скасування постанови про арешт коштів від 15.01.2024 ВП №63393185, в той же час, даний адміністративний позов подано до суду лише 01.03.2024, тобто зі спливом строку звернення до адміністративного суду.
Відтак, суд вважає, що сторона позивача звернулася із пропущенням строку звернення до адміністративного суду та не додала до позову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо докази дотримання строку звернення до суду або заяву не буде подано особою в зазначений термін або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати докази дотримання строку звернення до суду або заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 160, 161, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Кузика Івана Івановича про скасування постанови №63393185 від 15.01.2024 та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку шляхом:
- вказання в позовній заяві власного реєстраційного номера облікової картки платника податків, ідентифікаційного коду відповідача, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та за наявності власну адресу електронної пошти;
- подання належно оформленої позовної заяви, із належним чином визначеним відповідачем по даній справі з дотриманням вимоги пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України та частини 3 статті 287 КАС України та оформленою прохальною частиною позовної заяви із зазначенням, яку саме постанову слід надіслати до Приватбанку на виконання;
- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
- долучення належним чином засвідчених письмових доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких додано до заяви;
- подання копій позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача;
- подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.
- подання документу про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена. Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Микитин Н.М.