(про відмову у роз'ясненні судового рішення)
11 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/6967/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду із заявою про роз"яснення рішення суду від 22.05.2023 у справі №240/6967/23. У заяві просить роз"яснити рішення в частині виконання, а саме, щодо застосування для обрахунку підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України" на кожне 01 січня кожного календарного року.
Зважаючи на те, що рішення у даній справі прийнято у письмовому провадженні та керуючись приписами частини третьою статті 254 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про роз'яснення судового рішення у порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами справи.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням суду від 22.05.2023 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.03.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.
Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У пункті 19 постанови "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20 травня 2013 року № 7 Пленум Верховного Суду України зазначає, що роз'яснення судового рішення можливо тоді, коли воно є незрозумілим. Поставлені у заяві питання розглядаються тільки судом, який ухвалив судове рішення. За правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Отже, рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Суд зазначає, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена нечіткістю судового акту за змістом, тобто коли певний судовий акт є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких ухвалений такий акт, так і для тих осіб, котрі будуть здійснювати виконання цього судового акту.
Разом з тим, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зміст закону свідчить, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Дослідивши зміст резолютивної частини рішення, суд дійшов висновку, що вона є зрозумілою, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння та виконання.
Наведені позивачем у заяві мотиви не обґрунтовують необхідність надання судом роз'яснення резолютивної частини судового рішення.
Фактично заява позивача про роз'яснення судового рішення не містить посилань на те, що певні частини рішення викликають труднощі в їх розумінні, заявник звернувся до суду за роз'ясненням не з підстав незрозумілості резолютивної частини рішення, а у зв'язку з необхідністю роз'яснення порядку виконання рішення суду, що не відповідає вимогам ст.254 КАС України.
Враховуючи викладене, заява про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду від 22.05.2023 у справі №240/6967/23 .
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос