08 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/3304/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономарьової К.В. від 06.02.2024 ВП № 70749693 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з виконанням Управлінням рішення суду у суровій відповідності до наведеного законодавства;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ) Пономарьової К.В. від 06.02.2024 ВП № 70749693 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з виконанням Управлінням рішення суду у суровій відповідності до наведеного законодавства.
В обґрунтування позову вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.08.2022 у справі №240/10848/22 проведено перерахунок пенсії з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 03.01.2022 виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат. З урахуванням вимоги відповідача від 02.02.2024 за №10424 (вх. №4415/14 від 02.02.2024) ОСОБА_1 з 01.01.2024 при перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн. В результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії на даний час становить 16465,98 грн., в тому числі 3200,00 грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (1600,00 грн.х2). За період з 03.01.2022 по 29.02.2024 на виконання рішення № 240/10848/22 нарахована доплата пенсії в сумі 25925,39 грн. Позивач у позові вказує, що Головне управління листом від 27.02.2023 за № 0600-0304- 5/25289 повідомило про вжиті заходи щодо повного та неухильного виконання судового рішення в межах і спосіб визначений чинним законодавством. Відповідно, вжиті дії державного виконавця не свідчать про належну перевірку виконання судового рішення та не встановлюють беззаперечного факту його невиконання, тому постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню. З наведеного слідує, що державний виконавець неправильно встановив фактичні обставини справи, не ретельно дослідив наявні докази та дав їм неналежну оцінку, в результаті чого прийняв незаконну та необґрунтовану постанову. Вказує, що виплата заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду у справі №240/10848/22, здійснюється саме за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавство Пунктом 3 Постанови №1279 закріплено, що Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій. Постановою також внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення), відповідно до якого Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій. Отже, з 1 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює визнання протиправним дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання даного Рішення суду. На даний час бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено Фінансування пенсійних виплат відповідно до затвердженого на поточний рік бюджету Пенсійного фонду України здійснюється в порядку визначеному розділом ІХ «Виконання бюджету Пенсійного фонду України» Постанови 35-1. Враховуючи викладене, збільшення видатків на фінансування вказаної бюджетної програми Міністерством соціальної політики України відповідно Пенсійному фонду України на даний час не проведено. Тобто, Головне управління повно та неухильно виконало Рішення суду в межах і спосіб визначений чинним законодавством, як це передбачено частиною другою ст.19 Конституції України. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 26.02.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження та призначила судове засідання на 06.03.2024. Зобов'язала відповідача надати копії матеріалів ВП №70749693.
Відзив на позовну заяву на копії матеріалів виконавчого провадження надійшли до суду 06.03.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що згідно неодноразових звернень стягувача щодо невиконання рішення суду, в зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати у січні 2024 року згідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлення суми заборгованості станом на 02.02.2024 та з'ясування того, чи надходили до ГУ ІІФУ в Житомирській області після отримання відповіді на попередні вимоги кошти на виплату заборгованості у вказаній справі, 02.02.2024 державним виконавцем винесено вимогу якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській повідомити про виконання рішення суду. При перевірці виконання рішення суду боржником державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником в частині виплати заборгованості не виконано. На підставі викладеного, 06.02.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00. Враховуючи викладене відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу від 06.02.2024 є законною та винесена з дотриманням статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова базувалась на інформації отриманої від боржника, що містилися в матеріалах виконавчого провадження та звернень Стягувача про невиконання рішення. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача прибула у судове засідання.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. У відзиві на позовну заяву просить розгляд справи здійснювати без участі державного виконавця.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 07.03.2024 надало до суду пояснення у якому вказує, що при надходженні до Головного управління вимоги державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.02.2023 №22235 (вх.№7587/14 від 23.02.2023) на виконання Рішення №240/10848/22 ОСОБА_1 проведено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат на відповідний рік, тобто з 03.01.2022 - 13000 грн. (6500 грн.х2), з 01.10.2022 - 13400 грн. (6700 грн.х2). З 01.03.2023 розмір пенсії на виконання рішення суду становив 30475,30 грн., в т. ч. 13400,00 грн. - підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (6700 грн.х2) при цьому виплата пенсії здійснювалась в максимальному розмірі, визначеному частиною 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що становить 20930,00 грн. (2093,00 - прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність на 01 грудня 2022 року). На виконання вимоги державного виконавця від 02.02.2024 №10424 (вх.4415/14 від 02.02.2024) ОСОБА_1 з 01.01.2024 при перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд протокольною ухвалою постановив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року у справі №240/10848/22 ухвалено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 03 січня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)".
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 06.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду.
Постановою від 12.01.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження ВП 70749693 з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі 240/10848/22 (а. с. 76). У п. 2 постанови вказано: боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 01.02.2023 боржник у виконавчому провадженні повідомив державного виконавця про виконання рішення суду. Вказав, що з 01.11.2022 виплата пенсії буде здійснюватись у розмірі, визначеному на виконання рішення суду; сума донарахованих кошів за період із 03.01.2022 по 31.10.2022 складає 43801,47 грн. Рішення виконано в межах наданих компетенцій та фінансування (а.с. 78 на звороті).
У матеріалах виконавчого провадження міститься:
- вимога виконавця від 10.02.2023 №22235 у якій вказано: встановлено, що рішення суду боржником не виконано (відомості від боржника щодо виконання рішення суду в повному обсязі не надходили), а саме нарахування пенсії проведена не в розмірі, визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), а в інших розмірах (а.с. 80);
Листом від 27.02.2023 боржник повідомив державного виконавця про те, що ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік з 03.01.2022, тобто-6500,00 грн., з 01.10.2022 - 6700,00 грн. В результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії з 03.01.2022 становить 26748,38 грн., в тому числі 13000,00 гри. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (6500,00 грн.х2), при цьому виплата пенсії здійснюється в максимальному розмірі. З 01.03.2023 виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі визначеному на виконання рішення суду. За період з 03.01.2022 по 28.02.2023 нарахована доплата пенсії в розмірі 46198,19 грн. Облік судових рішень, які набрали законної сили, здійснюється Пенсійним фондом України згідно підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що наповнюється його територіальними органами. Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.08.2022 у справі №240/10848/22 та про суму нарахованих, але не визначених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) обов'язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України$
- вимога виконавця від 02.02.2024 №10424 у якій зазначено: рішення боржником не виконано в повному обсязі. Нарахування пенсії проведена не в розмірі, визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) та інформація щодо виплати заборгованості відсутня. Розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувач, становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів, тобто ця величина повинна відповідати таким показникам заробітної плати: на 01.01.2021- 6000,00 грн, на 01.12.2021 - 6500,00 грн, на 01.10.2022- 6700 грн; мінімальна заробітна плата із 01.01.2024 - 7100,00 грн. Окрім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначений розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600,00 грн. Визначено термін в 5-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її хміни на відповідний календарний рік (а.с. 83 на звороті).
Постановою головного державного виконавця від 06.02.2024 у ВП №70749693 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Зазначено: " станом на 06.02.2024 рішення суду невиконане, заборгованість не виплачена " (а.с. 83).
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VIIІ).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.
Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
З наведених норм вбачається обов'язок відповідача встановити наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк і лише після виявлення причин та їх поважності/неповажності приймати рішення щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.
Окрім того, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконано без наявності поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, у цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19.
Як встановлено судом зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для її прийняття є не виконання станом на 06.02.2024 без поважних причин та у встановлені строки, рішення суду боржником.
Разом з тим, суд зауважує, що вимога державного виконавця №10424 датована 02 лютого 2024 року (п'ятниця). У вказаній вимозі державним виконавцем встановлено боржнику п'ятиденний строк, що обраховується з дати отримання ним вимоги, для вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду у справі №240/10848/22.
Частиною 1 Статті 13 Закону №1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 9 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
За наявності в особи, яка зобов'язана вчинити дії, електронного кабінету в ЄСІТС вимога надсилається до електронного кабінету такої особи.
Доказів направлення вимоги від 02.02.2024 та отримання боржником вимоги від 02.02.2024 із зазначенням дати такого отримання, матеріали виконавчого провадження не містять.
За правилами статті 11 Закону №1404, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Зі змісту вимоги від 02.02.2024 вбачається, що державним виконавцем встановлено термін п'ять днів, тобто п'ятий день після отримання вимоги боржником, є граничним строком для вчинення таким боржником дій в межах виконавчого провадження.
Однак, вже 06 лютого 2024 року (вівторок), тобто на п'ятий календарний день з дня винесення вимоги від 02.02.2024 (доказів отримання вимоги саме в цей день відповідачем не надано) державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу.
З огляду на те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем 06 лютого 2024 року, тобто до спливу визначеного строку, наданого боржнику вимогою від 02 лютого 2024 року, суд приходить до висновку, що така прийнята передчасно.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування постанови.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення ГУ ПФУ в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі ГУ ПФУ в Житомирській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та стягнення з відповідача на користь ГУ ПФУ в Житомирській області судового збору.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 815/4246/17.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Задовольнити позов Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7,Житомир,10003, ЄДРПОУ: 13559341) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Площа Соборна, буд.1,Житомир,10014, ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною, скасування постанови.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономарьової К.В. від 06.02.2024 ВП № 70749693 про накладення штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на користь Головного управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук