Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 березня 2024 року Справа№200/6635/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 ;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України згідно Указу Президента України “Про загальну мобілізацію” від 25.02.2022 №69/2022 із зарахуванням на військову службу до військової частини НОМЕР_2 .
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , було подано рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», а сааме: за наявністю одного з батьків (матері) з ІІ групою інвалідності.
Військова частина НОМЕР_2 у відповідь на поданий рапорт 24 жовтня 2023 повідомила про необхідність направлення запиту до Міністерства охорони здоров'я та Управління Національної поліції України для встановлення достовірності наданих документів, які підтверджують наявність інвалідності у матері військовослужбовця, а відтак рапорт по суті розглянуто не було.
Позивач вважає свої права порушеними та просить задовольнити позов.
Ухвалою від 27.11.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Станом на момент прийняття рішення по справі воєнний стан продовжується, на підставі чого суд вважає за належне продовжити строки розгляду даної справи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно ID № НОМЕР_4 є громадянином України.
Відповідно копії свідоцтва народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 є матір*ю ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - батьком.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №986406 ОСОБА_4 (мати позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 має ІІ групу інвалідності з 19.09.2023 року.
Відповідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 13.12.1999 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
ОСОБА_1 мобілізований з 13.03.2022 на військову службу до Збройних Сил України із зарахуванням на військову службу до військової частини НОМЕР_2 .
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , було подано рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме за наявністю одного з батьків (матері) з ІІ групою інвалідності. На підтвердження свого права разом з рапортом було подано наступні документи: нотаріально завірена копія ID картки ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія ID картки ОСОБА_4 ; нотаріально завірена копія довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_4 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження; нотаріально завірена копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків; нотаріально завірена копія свідоцтва про укладення шлюбу.
Військова частина НОМЕР_2 у відповідь на поданий рапорт 24 жовтня 2023 повідомила про необхідність направлення запиту до Міністерства охорони здоров'я та Управління Національної поліції України для встановлення достовірності наданих документів, які підтверджують наявність інвалідності у матері військовослужбовця.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (…).
Частиною шостою статті 2 Закону №2232 передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про Загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.
Частиною четвертою статті 26 Закону №2232 визначені підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Як зазначалось вище, позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію”.
12.10.2023 року позивач подав рапорт до відповідача про звільнення його з військової служби на підставі абз. 5 підп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” у зв'язку із наявністю одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю II групи.
Відповідно до п. 233 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Системний аналіз абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав:
1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність;
2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Матеріалами справи підтверджується, що Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №986406 ОСОБА_4 (мати позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 має ІІ групу інвалідності з 19.09.2023 року.
Отже, позиція відповідача з приводу необхідності додаткової перевірки документів, доданих до рапорту, є безпідставною, адже системний аналіз абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, в редакції Закону станом на момент подання рапорту позивача про звільнення, дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами, в тому числі в разі наявності одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю II групи.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. “г” п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у звільненні його з військової служби за пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи; зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 ;
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту на звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка