Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 березня 2024 року Справа№200/4032/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн., у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 10.10.2022 по 06.11.2022 і з 17.11.2022 по 08.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
зобов'язати нарахувати і виплатити збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн., у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 10.10.2022 по 06.11.2022 і з 17.11.2022 по 08.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що він проходить військову службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України. Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф., його - сержанта ОСОБА_1 було направлено в оперативне підпорядкування начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_5 ), де він перебував з жовтня 2022 року по січень 2023 року. Зазначає, що під час проходження військової служби, перебуваючи у відрядженні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_5 ), він виконував бойові завдання на кордоні з ОСОБА_2 на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавались начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку позивача він набув право на отримання збільшеної додаткової грошової винагороди до 100000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів), перебуваючи у службовому відрядженні. Однак, відповідач листом від 03.05.2023 № 14-3524-23-вих відмовив йому у виплаті збільшеної додаткової грошової винагороди у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав.
Позивач вважає, що його права були порушені, у зв'язку з чим він звернувся до суду за їх захистом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у даній справі другого відповідача.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, який вмотивований тим, що позивач у спірний період з жовтня 2022 року до січня 2023 року перебував у службовому відрядженні i виконував обов'язки військової служби на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_5 ). На думку відповідача, довідка № 3862 від 08.01.2023 оформлена з порушенням вимог наказу 392-АГ, оскільки в ній відсутні (не зазначені) документи, якими зафіксовані як факт так і дні участі позивача у бойових діях. Зазначає, що підвищена додаткова грошова винагорода за період перебування позивача у відрядженні на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_5 ) не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником НОМЕР_6 прикордонного загону не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, а навпаки, на запит відповідача надана відповідь про відсутність підстав для надання довідок для виплати зазначеної підвищеної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , які перебували у відрядженні і підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_5 ).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно довідки, виданої начальником відділу кадрів Військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2023 № 12/991, сержант ОСОБА_1 (П-046448) 09.07.2022 вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_7 прикордонного загону Південного регіонального управління відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 червня 2022 року № 106 (гриф).
З 07.11.2022 по 16.11.2022 перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми НОМЕР_7 прикордонного загону від 07 листопада 2022 року № Т/12-1562.
Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця (позивача) передислоковано з НОМЕР_7 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_6 прикордонного загону, де він перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_6 прикордонного загону з 09.10.2022 по 10.01.2023.
Згідно довідки, виданої командиром Військової частини НОМЕР_5 від 08.01.2023 № 3862, сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони на території Чернігівської області з 10.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 06.11.2022, з 17.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023. Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 165 гриф. від 16 вересня 2022 року.
24.04.2023 позивач через представника звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою про виплату додаткової грошової винагороди у підвищеному розмірі, за результатами розгляду якої відповідачем листом від 03.05.2023 № 14-3524-23-вих повідомлено про виплату позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку до 30000 гривень за весь час виконання обов'язків військової служби. Щодо виплати додаткової грошової винагороди до 100000 гривень повідомлено про перебування позивача з 09.10.2022 до 10.01.2023 у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також відповідач послався на пункти 5, 11 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ, згідно якого інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (командирами військових частин), які ведуть (вели) бойові дії та до яких для виконання завдань відряджені військовослужбовці (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (аналогічні вимоги зазначені в наказі Адміністрації Державної прикордонної служби № 628 - АГ, який діє з 01 грудня 2022 року).
Зазначено, що у зв'язку з ненаданням НОМЕР_6 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого визначених підтверджуючих документів для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, на даний час у НОМЕР_4 прикордонного загону відсутні підстави для внесення позивача у наказ про нарахування і виплату такої винагороди за спірний період, тобто період перебування позивача у відряджені на ділянці НОМЕР_6 прикордонного загону імені князя Володимира Великого.
Згідно архівної відомості з січня 2022 року по грудень 2022 року позивач за період з березня по грудень 2022 року отримував щомісяця винагороду у розмірі до 30000,00 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплата грошової винагороди у розмірі до 70000,00 грн. здійснена позивачу у період з квітня по серпень 2022 року.
Відповідно до архівної відомості з січня 2023 року по лютий 2023 року позивач у січні 2023 року отримав грошову винагороду у розмірі до 70000,00 грн., а за лютий 2023 року - до 30000,00 грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати йому збільшеної додаткової грошової винагороди за спірний період, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини виникли з приводу ненарахування та невиплати позивачу у спірний період додаткової винагороди до 100000,00 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі надані учасниками справи і наявні в матеріалах справи докази, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За ч. 2 статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно ч.ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Воєнний стан в Україні триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), якою установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановами Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022, № 754 від 01.07.2022, №793 від 19.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023 до Постанови № 168 від 28.02.2022 вносились відповідні зміни та доповнення.
Згідно п. 1 Постанови № 168 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 дозволяє виявити обов'язкові умови виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100000 грн:
- період дії воєнного стану;
- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;
- наявність наказу командира.
Пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 також встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до п. 17 Розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Отже, підстави виплати вказаного вище щомісячного додаткового виду грошового забезпечення визначені окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (надалі - Окреме доручення), яке згідно з п. 13 реалізується з 01.06.2022 без застосування телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529.
Враховуючи положення частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, пункту 17 Порядку №260, а також пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 про те, що підстави та умови виплати грошового забезпечення можуть визначатися Міністром оборони України, вказане вище Окреме доручення підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Так, згідно пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій.
На період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Виплата цієї винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.
Пунктом 3 Окремого доручення встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів слід здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах також передбачено надання довідки керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
У підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2 до Окремого доручення) обов'язково передбачено зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. слід здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць вказано обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до Окремого доручення).
Таким чином визначені п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 умови виплати додаткової винагороди, зокрема «безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів», мають бути документально підтверджені конкретними наказами, журналами бойових дій, рапортами, на підставі яких складається довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини, і посилання на які мають бути в ній зазначені.
Водночас, з метою виконання вимог Постанови № 168 та врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано накази від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ №392-АГ) та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 628-АГ), яким скасовано дію Наказу № 392-АГ.
Втім, що стосується вказаних наказів № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ, які зачіпають соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців та які проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, суд зазначає, що вони підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, проте такий порядок суб'єктом їх прийняття дотриманий не був.
Оскільки накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, не пройшли правової експертизи і не набули чинності у порядку, встановленому законодавством, вони не можуть прийматись до виконання та не створюють правових наслідків.
На користь висновку суду щодо необхідності оприлюднення та державної реєстрації наказів № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ свідчить той факт, що Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», були затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 січня 2023 року № 36 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , проте у спірний період часу був відряджений для виконання обов'язків військової служби до Військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
У відповідності до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, як вже зазначалось судом, згідно довідки, виданої Військовою частиною НОМЕР_5 від 08.01.2023 № 3862, сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони на території Чернігівської області з 10.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 06.11.2022, з 17.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023.
Щодо вказаної довідки слід зауважити, що вона не є належним та допустимим доказом для нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди в розрахунку до 100000 грн. за відсутності документів і посилання на них, передбачених п. 3 розділу IV Окремого доручення.
При цьому, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, наявність яких і посилання на які визначені в постановах Кабінету Міністрів України № 168 і № 240 та Окремому дорученні Міністра оборони України № 912/з/29, які підтверджували б обставини участі позивача у період з 10.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 06.11.2022; з 17.11.2022 по 30.11.2022; з 01.12.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2023 по 08.01.2023 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) під час перебування у відрядженні в оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_6 прикордонного загону, не є достатньою підставою для нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди, виходячи з розміру 100000 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що відповідач не отримав законодавчо визначених документів, які б підтверджували участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач з 10.10.2022 по 08.01.2023 дійсно приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників справи на таке.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Водночас слід зауважити, що недотримання органами Державної прикордонної служби України вимог в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Отже, при отриманні відповідачем в подальшому від Військової частини НОМЕР_5 належних, законодавчо визначених документів, що будуть свідчити про участь позивача як військовослужбовця у спірний період часу у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, відповідач має належним чином, у строк і спосіб, що передбачені нормативно-правовими актами, які регулюють зазначені правовідносини, прийняти обґрунтоване рішення про встановлення позивачу виплати щомісячної додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 грн. пропорційно із розрахунку на місяць.
Розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 258, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Ушенко