11 березня 2024 рокуСправа №160/21224/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років, яка оформлена Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 16.05.2023 № 04725009262;
- визнати право ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в діючій редакції від 09.12.2012;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в діючій редакції від 09.12.2012 з 26 січня 2021 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 26 січня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21 липня 2021 року Дніпропетровський окружний адміністративний суду ухвалив рішення у справі №160/3373/21, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково; визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010303-8/21813 від 12.02.2021 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 09.08.1993 року по 30.06.1994 року та з 01.07.1994 року по 11.12.1996 року до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років (працівник охорони здоров'я); зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2021 року про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №160/3373/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. в адміністративній справі № 160/3373/21 змінено, доповнивши його резолютивну частину абзацом четвертим наступного змісту: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 12.12.1996 по 03.03.1997 та з 02.01.1998 по 12.04.2002 до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років (працівник охорони здоров'я)»; в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. в адміністративній справі № 160/3373/21 залишено без змін. 19 жовтня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суду ухвалив рішення у справі №160/10533/22, яким позовну ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково; визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, які оформлене листом №0400-010307-8/21398 від 07.02.2022; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди її роботи з 12.11.2017 р. по 27.05.2019 р. та з 20.10.2020 р. по 09.12.2020 р; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2021 року про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог - відмовив. 16.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 04725009262 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 № 160/10533/22). Відмова органів пенсійного фонду мотивована відсутністю у позивача стажу, який необхідний для призначення пенсії за вислугу років. З таким рішенням відповідача позивач не погодилась, тому і звернулась з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21224/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
25.09.2023 через систему «Електронний суд» до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог і вказує, що ним було прийнято законне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, через відсутність стажу, що необхідний для призначення цього виду пенсії.
Ухвалою суду від 28.08.2023 витребувано у позивача належним чином засвідчену копію її паспорту; у відповідача витребувано копію пенсійної справи позивача.
14.09.2023 засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява, до якої долучено копію її паспорту.
25.09.2023 через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії пенсійної справи позивача.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21 липня 2021 року Дніпропетровський окружний адміністративний суду ухвалив рішення у справі №160/3373/21, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково; визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом № 0400-010303-8/21813 від 12.02.2021 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 09.08.1993 року по 30.06.1994 року та з 01.07.1994 року по 11.12.1996 року до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років (працівник охорони здоров'я); зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2021 року про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №160/3373/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. в адміністративній справі № 160/3373/21 змінено, доповнивши його резолютивну частину абзацом четвертим наступного змісту: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 12.12.1996 по 03.03.1997 та з 02.01.1998 по 12.04.2002 до спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років (працівник охорони здоров'я)»; в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. в адміністративній справі № 160/3373/21 залишено без змін.
19 жовтня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суду ухвалив рішення у справі №160/10533/22, яким позовну ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково; визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, які оформлене листом №0400-010307-8/21398 від 07.02.2022; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди її роботи з 12.11.2017 р. по 27.05.2019 р. та з 20.10.2020 р. по 09.12.2020 р; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2021 року про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Згідно з даними КП «ДСС» вказане вище рішення суду набрало законної сили.
У цьому рішенні суд установив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 р. по справі №160/3373/21 Головним управлінням прийнято рішення, оформлені листами від 07.02.2022 р. №48719 та від 19.05.2022 р. №14951-9986/Р-01/8-0400/22.
У листі №0400-010307-8/21398 від 07.02.2022 року відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії за вислугу років з посиланням на пункт «е» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року у зв'язку з тим, що станом на 11.10.2017 року пільговий стаж позивача становить 23 роки 4 місяці 6 днів.
Не погодившись зі змістом цього листа ОСОБА_1 направила на ім'я начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернення, в якому висловила незгоду з позицією пенсійного органу та просила вжити належних заходів щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 р. по справі №160/3373/21.
У відповідь на подане ОСОБА_1 звернення пенсійний орган надіслав останній лист за №14951-9986/Р-01/8-0400/22 від 19.05.2022 р., в якому роз'яснив, що ним на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 р. по справі №160/3373/21 повторно розглянуто заяву позивача від 26.01.2021 року про призначення пенсії за вислугу років та зараховано до спеціального стажу позивача періоди роботи з 09.08.1993 р. по 30.06.1994 р., з 01.07.1994 р. по 11.12.1996 р., з 12.12.1996 р. по 03.03.1997 р. та з 02.01.1998 р. по 12.04.2002 р.
16.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 04725009262 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 № 160/10533/22).
У рішенні, з-поміж іншого, зазначено таке.
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 26.01.2021.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років медичним працівникам призначаються незалежно від віку.
Основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.
Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 4 листопада 1993 року № 909 (зі змінами) далі Постанова № 909.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 збільшено спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам.
Водночас право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менше як:
на 01.04.2015 - 25 років;
на 31.12.2015 - 25 років 6 місяців;
на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців;
на 01.04.2020 по 31.03.2021 не менше 28 років.
Відповідно до рішення суду зараховані до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди роботи з 12.11.2017 по 27.05.2019 та з 20.10.2020 но 09.12.2020. Стаж по вислузі років станом на 11.10.2017 становить 23 роки 4 місяці 6 днів, станом на 09.12.2020 стаж становить 25 років 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років.
Тому в призначенні пенсії за вислугу років, на жаль, відмовлено.
Позивач не погодилась з указаним рішенням органів пенсійного фонду, тому й звернулась з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV).
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з частиною 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
За приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Відтак, ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Тому, на момент звернення (26.01.2021) позивача до відповідача пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення зазначеного виду пенсії.
Так, в оскаржуваному у цій справі рішенні органів пенсійного фонду вказано, що станом на 09.12.2020 стаж позивача становить 25 років 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.
Суд не погоджується з такими доводами органів пенсійного фонду і зазначає, що позивач набула достатньо стажу, необхідного для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. До того ж, пунктом «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсія за цим пунктом призначається незалежно від віку.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд зазначає, що оскаржуване у цій справі рішення органів пенсійного фонду є таким, що прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією і законами України. До того ж, під час прийняття рішення органи пенсійного фонду діяли недобросовісно та нерозсудливо.
Таким чином, рішення відповідача в частині відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідачем не було надано до матеріалів справи розрахунок стажу позивача. Інформація щодо стажу позивача, нарахованого відповідачем, вказана в оскаржуваному рішенні, тому в частині визначення стажу позивача рішення від 16.05.2023 №047250009262 скасуванню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, суд зазначає, що оцінка дій відповідача щодо правомірності відмови у призначенні пенсії досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення рішення не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту. Тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє в їх задоволенні.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19, в якій сформульовано висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Поряд з цим, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати позивачу пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 04 червня 2019 року №2-р/2019.
Суд зазначає, що такий спосіб захисту прав позивача буде свідчити про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. При цьому, суд також ураховує, що ОСОБА_1 вже тричі зверталась до органів пенсійного фонду за призначенням пенсії за вислугу років, і в усіх випадках їй було відмовлено, що змусило її у кожному з цих випадків звертатись до суду за захистом своїх соціальних прав.
Згідно з ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до п.1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Як зазначено вище, спірним у цій справі є питання призначення позивачу пенсії за вислугу років за її заявою від 26.01.2021, тому суд, ураховуючи наведені норми чинного законодавства, зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов'язане призначити позивачу та виплатити пенсію з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме з 26.01.2021.
З огляду на те, що пенсія позивачу не була призначена і не нараховувалась, суд зазначає про передчасність позовних вимог в частині зобов'язання органів пенсійного фонду виплатити заборгованість із пенсії, що утворилась з 26 січня 2021 року, та про відмову в цій частині позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 536,80 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення від 16.05.2023 №047250009262 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) з 26 січня 2021 року призначити і виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 04 червня 2019 року №2-р/2019.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна