11 березня 2024 рокуСправа №160/1055/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22.12.2023 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;
скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 28.12.2023 вих. №13557 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 ;
зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22.12.2023 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти за ним рішення, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із наявністю дружини, яка відповідно до медичного висновку потребує постійного догляду. На підтвердження обставин до рапорту були додані документи, проте відповідачем, як вважає позивач, необґрунтовано і незаконно було відмовлено у задоволенні рапорту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/1055/24 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
При поданні рапорту позивачем порушено п. 233 підрозділу ХІІ Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» в частині подання рапорту не по команді та абзаца 2 пункту 14.10 розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 в частині ненадання оригіналів документів, що підтверджують підставу звільнення.
Позивачем подано рапорт про звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із здійсненням постійного догляду за дружиною ОСОБА_2 , однак рапорт був не задоволений, оскільки належним документом, який підтверджує необхідність стороннього догляду за особою, яка досягла 18-ти річного віку, є висновок медико-соціальної експертної комісії, а не висновок лікарсько-консультативної комісії.
Підпунктом 1 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 №1317 визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, принцину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків. В свою чергу, відповідно до п. 4 розділу ІV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 №189 лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 26.12.2020 уклав з Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України полковника ОСОБА_3 , контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
Відповідно до п. 3 контракт є строковим та укладається відповідно до строків установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 роки.
В контракті передбачено, що громадянин України ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії Контракту, а в разі настання особливого періоду- і понад установлений строк контракту, відповідно до вимог, визначених пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка входить до складу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Військової частини НОМЕР_3 .
В позовній заяві позивач зазначає, що засобами поштового зв'язку 11.11.2023 направив до Військової частини НОМЕР_1 через Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » рекомендованим листом з описом вкладення рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
В рапорті позивачем було вказано, що його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» КМР №1445 від 13.10.2023.
У зв'язку з відсутністю відповіді представником позивача 22.12.2023 до командира Військової частини НОМЕР_1 була направлена заява прийняти рапорт про звільнення ОСОБА_1 з усіма додатками для розгляду командуванням Військової частини НОМЕР_1 .
До заяви був доданий рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 22.12.2023, в якому він просить звільнити з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після звільнення ОСОБА_1 просив направити його для постанови на військовий облік до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем його проживання.
До рапорту додано підтверджуючи документи: копії (нотаріально завірені) паспорту серії НОМЕР_4 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , посвідчення НОМЕР_5 , пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 , свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , паспорту серії НОМЕР_8 , картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 , копія висновку ЛКК №1445 від 13.10.2023.
У відповідь листом від 28.12.2023 №13557 Військова частина НОМЕР_9 , що під час дослідження питання допустимості висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК), для осіб віком понад 18 років, розглянуті чинні нормативно правові акти: Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджений наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189, Положення про організацію роботи центральної лікарсько-консультативної комісії та Положення про центральну лікарсько-консультативну комісію Міністерства охорони здоров'я України, затверджене наказом МОЗ України від 25.04.2014 №284, Положення про лікарсько-консультативну комісію, затверджене постановою КМУ №917 від 21.11.2013.
Проведений аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить, що висновок ЛКК про необхідність постійного стороннього догляду за дорослою особою є неналежним документом, виданим поза повноваженням ЛКК, за винятком питання травмування на виробництві при яких ЛКК уповноважена виносити рішення про встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337. Також ЛЛК розглядає та приймає рішення в тому числі щодо повнолітніх у найбільш складних випадках діагностики, лікування, тактики ведення хворого, конфліктних ситуацій, які виникають на етапах надання медичної допомоги, та випадках продовження листка непрацездатності на строк понад 30 днів.
ОСОБА_1 запропоновано звернутись до відповідної медико-соціальної експертної комісії для отримання медичного висновку на громадянку ОСОБА_2 та надати оновлений пакет документів для прийняття рішення командиром Військової частини НОМЕР_1 у відповідності до чинного законодавства.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим за захистом своїх прав і інтересів звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України№ 2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
24.02.2022 указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Частиною 1 ст. 4 Закону №2232-XII встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Підстави звільнення з військової служби наведені у ст. 26 Закону №2232-XII .
Зокрема, підп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони.
Спірним є питання допустимості висновку ЛКК №1445 від 13.10.2023 року для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною військовослужбовця та його звільнення зі служби за сімейними обставинами.
Судом встановлено, що на підтвердження підстав для звільнення з військової служби, ним було надано Висновок ЛКК №1445 від 13.10.2023, за висновком якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду як нездатна до самообслуговування.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 року №413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Суд зазначає, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 (Положення №1317).
Підпунктом 1 п.11 Положення №1317 визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 затверджено Положення про лікарсько-консультативну комісію (із змінами на час спірних відносин).
Це Положення визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.
За підп. 1, 5, 6 п.7. Положення №917 комісії:
визначають, зокрема:
наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем;
категорію “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві ;
потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань;
потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування;
5) надають батькам або законним представникам дитини:
направлення за медичними показаннями до медико-соціальної експертної комісії для отримання довідки на забезпечення батьків або законних представників дитини з інвалідністю автомобілем;
довідку про наявність у дитини тяжких форм деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вона не може проживати в квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї;
довідку про потребу дитини, дитини з інвалідністю в домашньому догляді;
довідку для отримання путівки на санаторно-курортне лікування;
консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
довідку про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги;
6) надають висновок про:
звільнення від державної підсумкової атестації учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти за станом здоров'я;
звільнення від навчальних предметів: фізичної культури, трудового навчання (технології) тощо;
переведення на індивідуальну форму навчання за станом здоров'я;
неповний день для навчання або неповний робочий тиждень;
потребу дитини в дієтичному харчуванні;
потребу дитини з інвалідністю у транспортуванні до навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, реабілітаційних установ та інших установ, які надають соціальні послуги;
те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку;
Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” (щодо відмови в установленні категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці (п. 12 Положення №917).
Наказом МОЗ України від 09.04.2008 року №189 затверджено Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності (Порядок №189).
Цей Порядок визначає єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Відповідно до п.у 4 розділу IV Порядку №189 лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Пунктом 3. розділу III Порядку №189 ( зі змінами на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Відповідно до п.у 4 розділу IV Порядку №189 ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 затверджено Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністючи II групи внаслідок психічного розладу, за п. 1 якої Лікарською консультативною комісією (ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю видається висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.
Наведений зміст нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК свідчить, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за особою до 18 років підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Отже, нормами Закону №2232-ХІІ встановлено загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи Постанови №1713 розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.
Таким чином, довідка ЛКК, надана позивачем, не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 30.09.2019 у справі №814/76/16.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до відповідача з рапортом з наданням належних доказів на підтвердження факту необхідності постійного догляду за членом сім'ї.
Обов'язок доказування у справі покладений ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України на кожну зі сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки у позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона