11 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2644/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,
представника позивача Якимюк В.О.,
відповідача Шабади О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,
08.03.2024 о 13 год. 46 хв. Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) звернулося із заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , СГ Шабада О.М.) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення ГУ ДПС у Волинській області від 07.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі наказу від 06.03.2024 №798-п та направлень від 06.03.2024 №1144, №1145, керуючись пп. 19№.1.4, 19№.1.14 п.19№.1 ст. 19, пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 №2755-VI, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, з питань дотримання ПК України, Законів України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального”, від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області здійснено виїзд 06.03.2024 на господарську одиницю суб'єкта господарювання ОСОБА_1 , а саме павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою вручення копії наказу від 06.03.2024 №798-п та проведення вказаної перевірки.
При прибутті 06.03.2024 на вказану адресу продавець ФОП ОСОБА_1 ознайомився з наказом на проведення фактичної перевірки, однак підписувати та отримувати його відмовився, а також не допустив посадових осіб ГУ ДПС у Волинській області до проведення фактичної перевірки.
На думку заявника, вищевказані факти, свідчать про те, що в діях платника податків вбачається умисне перешкоджання здійсненню ГУ ДПС у Волинській області контрольно-перевірочних заходів відповідно до передбачених законодавством функцій податкового контролю та за наявності законних на те підстав.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (далі - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
На підставі вищевикладеного о 15:00 07.03.2024 року ГУ ДПС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 07.03.2024.
Просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 прийнято дану заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цією заявою та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням параграфу 2 глави 11 розділу ІІ КАС України на 14:00 год. 11.03.2023.
У судовому засідання представник заявника підтримав вимоги заяви та просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач заяви не визнав, заявив, що в наказі про проведення перевірки не зазначено підстав для проведення такої перевірки, відповідно перевірка є незаконною, а тому просив в задоволенні заяви відмовити.
Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши докази, надані суб'єктом владних повноважень на підтримку заяви, суд встановив наступні обставини.
На підставі пп. 19№.1.4, 19№.1.14 п.19№.1 ст. 19, пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, з питань дотримання ПК України, Законів України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального”, від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, в.о. начальника ГУ ДПС у Волинській області видано наказ від 06.03.2024 №798-п “Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 ”, яким визначено провести фактичну перевірку протягом 10 діб, починаючи з 06.03.2024, господарської одиниці, а саме павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність СГ ОСОБА_1 .
На виконання вищевказаного наказу видано направлення на перевірку від 06.03.2024 №1144, №1145, які були пред'явлені продавцю ФОП ОСОБА_1 разом із копією наказу від 06.03.2024 №798-п.
Прибувши 06.03.2024 за вказаною адресою, посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області було здійснено контрольну закупівлю, а саме купівлю горілки на розлив об'ємом 50 мл., два пластикові стакана пива на розлив об'ємом 500 мл. та 1 пачку грінок “Craft” на загальну суму покупки 105,00 грн. Продавцем ФОП ОСОБА_1 розрахункові операції були проведені через РРО частково та видано фіскальний чек (№0000002562) на покупку пива “Опілля” 1 л. на суму 38 грн. Реалізацію горілки та грінок на суму 67 грн. підприємцем не проведено через РРО та не видано відповідний розрахунковий документ - фіскальний чек. Після пред'явлення службових посвідчень, наказу та направлень на проведення перевірки, продавець ФОП ОСОБА_1 ознайомився з наказом на проведення фактичної перевірки, підписувати та отримувати його відмовився та не допустив до проведення фактичної перевірки. У подальшому було здійснено виклик працівників поліції за номером 102 для встановлення особи та засвідчення факту недопуску працівників податкової служби до проведення фактичної перевірки.
Працівниками поліції було встановлено, що особа, яка знаходилась та здійснювала торгівельну діяльність в магазині та не допустила до проведення фактичної перевірки є громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , який зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 2013 року.
ОСОБА_1 надав письмові пояснення від 06.03.2024, в яких повідомив, що не погоджується з наказом на перевірку, оскільки він складений з порушенням вимог статті 81 ПК України внаслідок відсутності конкретних підстав для проведення такої перевірки та конкретного періоду діяльності, який буде перевірятися. Відтак, вважає, що наведене є підставою для недопуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки.
06.03.2024 працівниками ГУ ДПС у Волинській області складений акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 06.03.2024, з якого слідує, що ФОП ОСОБА_1 відмовився у допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки з підстав, наведених у поясненнях.
07.03.2024 о 15:00 в.о. начальника ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що перебуває (розміщене, зберігається) в торгівельному об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , з таких підстав: відмова від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючих органів.
З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ГУ ДПС у Волинській області звернулось до суду із відповідною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;
Частина 7 цієї статті визначає, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені в статті 94 ПК України.
Згідно з положеннями пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Тобто, арешт майна може бути застосований за наявності хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин, зокрема, у випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з пунктом 94.6 статті 96 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Законність вимоги щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.
Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
З матеріалів справи вбачається, у рішенні про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.03.2024, в якості підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 вказано: відмова від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Сталою є правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постанові від 12.04.2023 у справі № 380/6993/22, від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, від 11.01.2024 у справі №520/19803/23, відповідно до якої перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України.
Платник податків не заперечує факт відмови в допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ст. 80 ПК України).
За змістом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Аналіз наведених положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку про те, що платник податків може відмовити в допуску до перевірки виключно з підстав непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків наказу та направлень на проведення перевірки, службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на перевірку, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог закону.
Судом не встановлено, що вищезазначені документи оформлені з порушенням вимог закону.
Суд не бере до уваги твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що наказ від 06.03.2024 №798-п “Про проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 ” складений з порушенням вимог законодавства внаслідок відсутності в ньому конкретних підстав для проведення такої перевірки та конкретного періоду діяльності, який буде перевірятися.
Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 у наказі від 06.03.2024 №798-п зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у відповідності до якого фактична перевірка може бути призначена.
На відміну від інших підпунктів пункту 80.2 статті 80 ПК України, підпункт 80.2.5 після внесення до нього змін на підставі Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України”, які набрали чинності з 06.08.2011, став містити одразу дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.
Таке розуміння вказаної норми наведено у низці постанов Верховного Суду (зокрема від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21, від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а). За змістом висновків, викладених у цих постановах, є підстави вважати усталеною практику Верховного Суду про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки пунктом 81.1 статті 81 ПК України закріплено вимоги до змісту наказу про проведення перевірки, в тому числі необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Враховуючи особливості підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна точно констатувати, що наведення в наказі про проведення перевірки лише цієї юридичної підстави не дає можливості ані платнику податків при вирішенні питання про допуск до фактичної перевірки, ані суду, під час розгляду спору щодо правомірності проведення перевірки, ідентифікувати, яка саме із двох самостійних передбачених цим підпунктом підстав була обрана податковим органом під час прийняття цього рішення. За таких обставин перевірка судом наявності фактичних підстав позбавлена сенсу, оскільки відсутність в наказі посилання на конкретну юридичну підставу унеможливлює перевірку юридичної кваліфікації фактичної підстави як такої, що стала підставою для призначення перевірки.
Враховуючи вищенаведене, у спірному випадку слід встановити фактичні підстави для проведення перевірки СГ ОСОБА_1 .
Зі змісту наказу від 06.03.2024 №798-п слідує, що юридичною підставою для проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Також у наказі зазначено, що фактичну перевірку слід здійснити з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Тобто, з урахуванням мети перевірки слід дійти висновку, що наказ містить також фактичну підставу перевірки, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Також наказ містить період діяльності, який буде перевірятися, а саме визначений статтею 102 ПК України, тобто за період 1095 днів.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що вищенаведений наказ, а також інші документи, які були пред'явлені суб'єкту господарювання під час проведення фактичної перевірки складені з дотриманням вимог законодавства, а тому платник податків безпідставно не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, у зв'язку з чим відповідно до пункту 94.6 статті 96 ПК України у керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу виникли обґрунтовані підстави для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що контролюючим органом доведено наявність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ОСОБА_1 , застосованого на підставі рішення в.о. начальника ГУ ДПС у Волинській області від 07.03.2024 року, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 8 статті 283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.
Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Заяву Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна задовольнити повністю.
Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 07 березня 2024 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.
Повний текст судового рішення складено 11 березня 2024 року о 14:25 год.
Суддя В.Д. Ковальчук