про відкриття провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
11 березня 2024 р. Cправа № 120/1916/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, розглянувши матеріали:
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Довгань Олег Олексійович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Сонячна, 112, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600),
до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
19.02.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява адвоката Довганя О.О., подана від імені та в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 14981/02-32-09-02/ НОМЕР_1 від 05.10.2023 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.
Ухвалою суду від 26.02.2024 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 161 КАС України. З наведеннях відповідних мотивів суд дійшов висновку, що позивачка пропустила строк звернення до суду, у зв'язку з чим встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали шляхом подання до суду клопотання (заяви) про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску або додаткових письмових пояснень разом з доказами на їх підтвердження, які б свідчили про дотримання строку звернення до суду з цим позовом.
04.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивачки про усунення недоліків позовної заяви.
Зі змісту заяви слідує, що представник погоджується з пропущенням позивачкою строку звернення до суду. Разом з тим, обґрунтовуючи поважність пропуску цього строку, представник зазначає, що позивачка лише 15.02.2024 отримала від продавця магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який є власністю позивачки, рішення податкового органу від 18.12.2023 про залишення рішення ГУ ДПС у Вінницькій області № 14981/02-32-09-02/ НОМЕР_1 від 05.10.2023 без змін, а поданої позивачкою скарги на таке рішення - без задоволення. Представник просить суд врахувати, що з невідомих позивачці причин відповідне поштове відправлення було доставлено не до місця її проживання (податкової адреси), а залишено лист від податкового органу у продавця вищезазначеного магазину, оскільки позивачка ОСОБА_1 є його власницею і це є загальновідомим фактом у місті Тульчин.
Відтак, на думку представника, позивачка не знала і не могла знати про результати розгляду її скарги, поданої до ДПС України, оскільки фактично отримала рішення за результатами розгляду цієї скарги від продавця лише 15.02.2024.
Відтак представник позивачки просить визнати поважними причини пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою та поновити відповідний строк.
Крім того, 05.03.2024 поштовими засобами зв'язку до суду надійшла заява представника позивача, до якої додано оригінал письмових пояснень продавчині ОСОБА_2 . В поясненнях, що листоноша приніс до магазину лист на ім'я власниці магазину ОСОБА_1 (коли саме не пам'ятає), однак ОСОБА_2 забула його передати та виявила його лише 15.02.2024 під час прибирання, після чого віддала листа ОСОБА_1 .
Вирішуючи заявлене клопотання, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
За змістом частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, зазначена норма встановлює строки звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас нею передбачена можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
В силу вимог п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Водночас пунктом 102.2 статті 102 ПК України встановлено випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 2540/2576/18 від 03.04.2020.
Втім, у постанові № 500/2486/19 від 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у справі № 2540/2576/18 від 03.04.2020 у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і дійшов до наступного правового висновку.
Норма пункту 56.19 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, і відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України.
Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Таким чином, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань після застосування процедури адміністративного оскарження становить один місяць.
З матеріалів позовної заяви видно, що позивачка оскаржує рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 14981/02-32-09-02/2874103623 від 05.10.2023 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Водночас позивачка скористалася процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення, однак рішенням ДПС України від 18.12.2023 скаргу позивачки залишено без задоволення, а вищезазначене рішення про застосування фінансових санкцій - без змін.
Втім, з позовною заявою щодо оскарження рішення контролюючого органу позивачка звернулася до суду лише 19.02.2024, тобто, номінально, з пропущенням встановленого законом місячного строку звернення до суду, перебіг якого, однак, слід обчислювати з моменту коли позивачка дізнався або повинна була дізнатися про таке рішення контролюючого органу.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Водночас під поважними причинами пропущення строку звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Такі обставини мають бути підтвердженні належними доказами.
Представник позивачки зазначає, що про існування рішення ДПС України від 18.12.2023 позивачці стало відомо лише 15.02.2024, оскільки відповідне поштове відправлення було передано працівниці магазину "Добрі ціни", яка забула повідомити про це ОСОБА_1 . Такі свої доводи представник підтверджує письмовими поясненнями продавчині магазину "Добрі ціни" ОСОБА_2 .
Суд враховує, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі відсутні достатні підстави ставити під сумнів вказані доводи, оскільки, по-перше, вони документально підтверджуються, а, по-друге, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження фактичної дати отримання позивачкою у встановленому порядку рішення ДПС України від 18.12.2023. Крім того, надаючи суду відповідні докази, саме заявник (у цьому випадку - адвокат) несе відповідальність за їх автентичність і належність.
Таким чином, наведені представником позивачки доводи на підтримку клопотання про поновлення строку звернення до суду свідчать про те, що позивачка з поважних причин пропустила строк звернення до адміністративного суду.
При цьому суд бере до уваги, що такий строк пропущено не істотно.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Також у справі "Меньшакова проти України", заява № 377/02, рішення від 8 квітня 2010 року, пункт 53, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично, таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, п. 57). Суд підкреслює, що у сфері тлумачення національного законодавства, зокрема процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні, його роль обмежується перевіркою того, чи результати такого тлумачення національними органами влади, особливо судами, відповідають Конвенції (рішення у справі "Звольський та Звольська проти Чеської Республіки", п. 46).
Конвенційні стандарти стосовно доступу до суду викладено Європейським судом з прав і в багатьох інших рішеннях ("Ґолдер проти Сполученого Королівства", "Кутіч проти Хорватії", "Балацький проти України" тощо).
Таким чином, відмова у поновленні строку звернення до суду можлива лише у виняткових випадках та коли особа не скористалася своїм правом на звернення до суду з причин, що є очевидно неповажними. Інакше це не відповідатиме основну завданню адміністративного судочинства, передбаченому у ч. 1 ст. 2 КАС Україна, та порушуватиме право особи на доступ до правосуддя.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявлене представником позивачки клопотання про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.
Інших перешкод для відкриття провадження в адміністративній справі не встановлено.
Відтак позовну заяву ФОП ОСОБА_1 належить прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Визначаючись щодо того, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, суд враховує положення ч. 2 ст. 257 КАС України, згідно з якими за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 260 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа не належить до тих справ, які можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження, а також зважаючи на те, що прийняття законного і обґрунтованого рішення по суті спору не потребує заслуховування усних пояснень учасників справи в судовому засіданні, суд доходить висновку про можливість розгляду та вирішення цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та інших учасників справи (у письмовому провадженні).
Керуючись ст.ст. 12, 32, 72, 77, 80, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260, 262, 294 КАС України, -
1. Клопотання представника позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити та поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у строк звернення до суду з цим позовом.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
3. Розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
4. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
5. Встановити відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
6. Встановити позивачу 3-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному ст. 163 КАС України.
7. Встановити відповідачу 3-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку, визначеному ст. 164 КАС України.
8. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Сало Павло Ігорович