22 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено часткового клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу другого управляння процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалено взяти ОСОБА_7 під ватру в залі суду.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_7 під вартою визначено тривалістю 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 30.03.2024 включно, в межах строку досудового розслідування.
Цією ж ухвалою визначено розмір застави ОСОБА_7 у межах 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 996 200 гривень, та покладено на нього, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді
Справа № 761/3797/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2023/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із наступними особами: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді обов'язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , або інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або визначити розмір застави у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
У апеляційній скарзі захисник вказував на те, що слідчим у клопотанні та прокурором під час судового розгляду не доведено наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання захисника, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду спростовується належною процесуальною поведінкою підозрюваного, оскільки ОСОБА_7 після того як дізнався про здійснення відносно нього досудового розслідування, 30.01.2024 особисто прибув до Шевченківського районного суду міста Києва, цього ж дня прийшов на допит до слідчого та отримав клопотання про обрання запобіжного заходу. Наступного дня ОСОБА_7 прибув до залу судових засідань.
Крім того, на території м. Дніпра запроваджено комендантську годину, що унеможливлює існування ризику переховування від суду.
Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Відносно ОСОБА_7 протягом останніх шести місяців проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, а також за місцем його проживання та в офісі, де він здійснював діяльність проведено обшуки, у ході яких вилучено все необхідне для встановлення об'єктивної істини у справі, що на переконання захисника, свідчить про відсутність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Органом досудового розслідування не надано жодної заяви учасників процесу про здійснення на них впливу з боку ОСОБА_7 , що спростовує твердження сторони обвинувачення про можливість підозрюваного вчиняти дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також ОСОБА_7 не може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки усі можливі спільники вчинення кримінального правопорушення стороні обвинувачення відомі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та складені відповідні протоколи.
ОСОБА_7 раніше не судимий та має міцні соціальні зв'язки, що на переконання апелянта, свідчить про відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчим суддею не проведено судові дебати, а також не досліджено докази як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
Постанова слідчого від 25.01.2024 про оголошення розшуку підозрюваного винесена передчасно та не має під собою законних підстав.
Зокрема, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 складено 23.01.2024 та цього ж дня вручено дружині підозрюваного - ОСОБА_21 , а сам ОСОБА_7 отримав дане повідомлення лише 30.01.2024. Разом з тим, слідчим 23.01.2024 ОСОБА_21 вручено повістки про виклик ОСОБА_7 на 24.01.2024, 25.01.2024, 26.01.2024, 27.01.2024 на допит у якості свідка у цьому ж провадженні, із порушенням строку виклику особи для проведення слідчих дій.
Крім того, захисник звертав увагу на неналежність та недопустимість рапортів слідчого ОСОБА_22 .
Слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_7 є працівником поліції, має стаж роботи 22,5 роки, раніше не судимий, одружений, має сім'ю, двох неповнолітніх дітей, 2015 та 2020 років народження, має постійне місце проживання, під час служби був неодноразово нагороджений грамотами та відзнаками, на даний час ад'юнкт в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, позитивно характеризується за місцем проживання.
Визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного, у якого заробітна плата складає 13000 гривень, а сукупний дохід сім'ї з чотирьох осіб становить 350 000 гривень на рік. Родина не має у власності нічого окрім квартири дружини, яку вона отримала у спадщину.
Також захисник зазначав, що сума неправомірної вигоди, яку нібито планувалося передати ОСОБА_7 , становить 7000 доларів США, що складає близько 263 000 гривень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001167 від 13.07.2023 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України та за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 302 КК України.
Згідно даних клопотання, ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу, підозрюється в одержанні неправомірної вигоди в розмірі 7 000 доларів США за попередньою змовою групою осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
23.01.2024 ОСОБА_7 у порядку ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Постановою слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 від 25.01.2024 у кримінальному провадженні № 42023000000001167 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук.
30.01.2024 слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу другого управляння процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування із визначенням застави у виді 6 000 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2024 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2024 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалено взяти ОСОБА_7 під ватру в залі суду.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_7 під вартою визначено тривалістю 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 30.03.2024 включно, в межах строку досудового розслідування.
Цією ж ухвалою визначено розмір застави ОСОБА_7 у межах 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 996 200 гривень, та покладено на нього, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із наступними особами: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді обов'язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, в межах строку досудового розслідування.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Крім того, слідчим доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно здійснення впливу на свідків, інших підозрюваних, можливість знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення, винуватості особи в його вчиненні, оцінка належності та допустимості зібраних у справі доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника щодо неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, колегія суддів вважає передчасними.
Доводи захисника про недоведеність вказаних у клопотанні ризиків ретельно перевірялися колегія суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, та його процесуальну поведінку, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, дані про особу підозрюваного та його процесуальну поведінку на стадії досудового розслідування.
Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_7 після того як дізнався про здійснення відносно нього досудового розслідування, самостійно прибув до Шевченківського районного суду міста Києва, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи захисника про те, що постанова слідчого від 25.01.2024 про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 винесена передчасно без законних підстав, не впливає на правильність висновків слідчого судді, оскільки вказана постанова не є предметом даного судового розгляду і не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Натомість, згідно положень ч. 2 ст. 303 КПК України, скарга на таке рішення слідчого може бути предметом розгляду під час підготовчого судового провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Викладені в апеляційній скарзі доводи захисника про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не провів судові дебати, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді. Колегія суддів звертає увагу, що порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу передбачений ст. 193 КПК України, яка не містить вимог про проведення слідчим суддею судових дебатів в ході розгляду такого клопотання.
Інші доводи апеляційної скарги сторони захисту не є підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді цілодобового домашнього арешту, про який порушено питання в апеляційній скарзі захисника.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України при визначенні підозрюваному застави у виді 1 650 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 996 200 гривень, та не обгрунтував необхідність визначення застави в такому розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого судді у виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельну оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_7 розміру застави, та не навів жодного обгрунтування визначення розміру застави на такому високому рівні.
Якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх доньок, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується позитивно, має нагороди та відзнаки за місцем роботи.
З урахуванням наведених обставин, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявних у матеріалах справи відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків дружини підозрюваного - ОСОБА_21 з 2020 по 2023 роки, а також враховуючи суму неправомірної вигоди в розмірі 7000 доларів США, одержання якої інкриміновано ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, визначена слідчим суддею застава у виді 1 650 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 996 200 гривень, є такою, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_7 , та необхідність у її застосуванні в такому розмірі у кримінальному провадженні не доведена, на підставі чого колегія суддів вважає її завідомо непомірною для підозрюваного.
Враховуючи вищевказані відомості та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також відсутність належного обґрунтування необхідності застосування застави в розмірі 4 996 200 гривень, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків здатна застава у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючим в кримінальному провадженні ризиками, особою підозрюваного, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Крім того, колегією суддів у порядку ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 407 КПК України встановлено наявність інших підстав для скасування ухвали слідчого судді із постановленням нової ухвали, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців
Як визначено п. 4 ч. 3, ч. 4 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження № 42023000000001167 23.01.2024 повідомлено про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Відтак, з урахуванням положень п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, граничним днем закінчення строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000001167, в межах якого подано клопотання, є 23.03.2024.
На час звернення слідчим із клопотанням до слідчого судді, та на день розгляду слідчим суддею вказаного клопотання, відомостей про зупинення кримінального провадження № 42023000000001167, та як наслідок, переривання строку досудового розслідування, а також даних про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001167 у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України, матеріали клопотання не містили та прокурором під час розгляду клопотання слідчим суддею не надано.
За таких обставин, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя міг визначити строк дії ухвали лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 23.03.2024.
Однак, строк дії тримання під вартою ОСОБА_7 слідчим суддею визначено до 30.03.2024, тобто поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001167. Крім того, слідчим суддею визначено термін дії обов'язків, покладених на ОСОБА_7 у разі внесення застави, строком на 60 днів з моменту внесення застави, тобто також поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001167.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000001167 до 23.03.2024 включно із визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 грн., та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, строком до 23.03.2024.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, до 23 березня 2024 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 23 березня 2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3