Cправа №991/1305/24
Провадження №11-сс/991/168/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
06 березня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України стосовно невнесення відомостей за його заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні скарги від 19.02.2024.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї.
Посилається на такі обставини.
Строк на апеляційне оскарження не є пропущеним, водночас просить його поновити, як такий, що пропущений із поважних причин.
Слідчий суддя перевищив свої повноваження, виявив упередженість до ОСОБА_6 на користь уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) бездіяльність яких він оскаржив, постановив незаконну, невмотивовану і необґрунтовану ухвалу, із істотними порушеннями вимог КПК України та Конституції України.
Згідно із правовими позиціями апеляційних та касаційних інстанцій, слідчий суддя не має права відмовляти у задоволенні скарги на бездіяльність яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На досудовому розслідуванні слідчий суддя не має повноважень колегії суддів під час судового розгляду і не може оголошувати лише резолютивну частину ухвали. Зміст ухвали слідчого судді не відповідає вимогам ст.372 КПК України, оскільки відсутня передбачена п.2 ч.1 ст.372 КПК України мотивувальна частина, із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Також, слідчий суддя встановив не передбачене КПК України зловживання процесуальними правами, що порушує правила ч.2 ст.19 Конституції України та суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами).
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року та постановити нову, якою скаргу задовольнити та зобов'язати НАБУ внести відомості до ЄРДР, повідомити суд про виконання судового рішення через ЕКЕС НАБУ.
ОСОБА_6 та детектив НАБУ, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі зазначених осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
15.02.2024 ОСОБА_6 направив директору НАБУ заяву №VYH-20240215-00-03-02 від 15.02.2024 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст.364 КК України, головою Національного банку України ОСОБА_7 , заступником Голови Національного банку України ОСОБА_8 , іншими заступниками Голови Національного банку України, директорами-розпорядниками ФГВО ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 , начальниками ГСУ МВС України та ГСУ НП України, головою Державної служби фінансового моніторингу України, генеральними прокурорами та їхніми заступниками з 2014 року і по цей час, іншими керівниками органів державної влади стосовно коштів ПАТ «Міський комерційний банк» із використанням кореспондентських рахунків, відкритих «Meinl Bank Aktiengesellschaft».
За вказаною заявою відомості, викладені у ній, не внесено до ЄРДР, витяг з ЄРДР ОСОБА_6 не надано.
19.02.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ стосовно невнесення відомостей за його заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Обставини, викладені у заяві ОСОБА_6 №VYH-20240215-00-03-02 від 15.02.2024 неодноразово були предметом розгляду слідчих суддів та колегій суддів в ході апеляційного провадження.
Численні звернення заявника із скаргами до слідчих суддів Вищого антикорупційного суду з приводу бездіяльності уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявами щодо тих самих обставин та суб'єктів (головою Національного банку України ОСОБА_7 , заступником Голови Національного банку України ОСОБА_8 і іншими заступниками голови НБУ, директорами-розпорядниками ФГВФО ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 , начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, головою Державної служби фінансового моніторингу України, генеральними прокурорами та їхніми заступниками з 2014 року), вирішені по суті слідчими суддями та наведені ОСОБА_6 обставини вже є предметом досудового розслідування, тобто права ОСОБА_6 захищені судом в порядку, передбаченому КПК України.
Чергове звернення ОСОБА_6 до суду з тим самим питанням, яке вже було предметом судового контролю, свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Згідно із ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Тому ухвала слідчого судді переглядається у межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 .
Щодо твердження ОСОБА_6 про те, що строк на апеляційне оскарження не є пропущеним, із одночасним проханням його поновити, як такий, що пропущений із поважних причин, колегія суддів зазначає таке.
Слідчий суддя постановив оскаржувану ухвалу 22.02.2024. Апеляційна скарга на вказану ухвалу поступила у Вищий антикорупційний суд 23.02.2024. Оскільки останнім днем оскарження вказаної ухвали є 27.02.2024, строк на апеляційне оскарження ОСОБА_6 не є пропущеним та поновленню не підлягає.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 продовжує звертатися зі скаргами на бездіяльність НАБУ після захисту судом його прав та внесення до ЄРДР відомостей щодо повідомлених ним злочинів вчинених тими ж самими суб'єктами, за обставин, аналогічних тим, що викладені у заяві ОСОБА_6 №VYH-20240215-00-03-02 від 15.02.2024, а саме вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст.364 КК України, які, на його думку, вчинені головою Національного банку України ОСОБА_7 , заступником Голови Національного банку України ОСОБА_8 , іншими заступниками Голови Національного банку України, директорами-розпорядниками ФГВО ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_11 , начальниками ГСУ МВС України та ГСУ НП України, головою Державної служби фінансового моніторингу України, генеральними прокурорами та їхніми заступниками з 2014 року і по цей час, іншими керівниками органів державної влади стосовно коштів ПАТ «Міський комерційний банк» із використанням кореспондентських рахунків, відкритих «Meinl Bank Aktiengesellschaft», відомості щодо яких за рішенням суду внесені до ЄРДР та які вже є предметом досудового розслідування.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що права ОСОБА_6 захищені судом в порядку, передбаченому КПК України, а поданням скарг ОСОБА_6 переслідує інші цілі, ніж внесення відомостей за його заявою до ЄРДР, адже такі відомості вже були внесені, що свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами.
При цьому колегія суддів враховує, що слідчий суддя керувався практикою Європейського суду з прав людини щодо випадків зловживання - подачі безпідставних, сутяжницьких та явно необґрунтованих заяв, аналогічних заяві, яку подавали раніше і яку вже було визнано неприйнятною (що є неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такому разі уся процедура судового розгляду є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, що відмінна від захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення у справах «М. проти Сполученого Королівства» та «Філіс проти Греції»).
Зважаючи на вищевказане колегія суддів вважає безпідставними твердження в апеляційній скарзі, що слідчий суддя перевищив свої повноваження, виявив упередженість до ОСОБА_6 на користь уповноважених осіб НАБУ бездіяльність яких він оскаржив, та послався на не передбачені КПК України зловживання процесуальними правами, що порушує правила ч.2 ст.19 Конституції України та суперечить правилам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами).
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що слідчий суддя не має права відмовляти у задоволенні скарги на бездіяльність - невнесення відомостей до ЄРДР, з урахуванням правових позицій апеляційних та касаційних інстанцій, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, оскільки судами повинні враховуватись лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, висновки інших судів, в тому числі і апеляційних, правового значення не мають.
Крім того, в апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_6 не посилається на жодне судове рішення Верховного Суду, в якому викладено правову позицію про відсутність права у слідчого судді відмовляти у задоволенні скарги на бездіяльність - невнесення відомостей до ЄРДР.
Твердження в апеляційній скарзі, що зміст ухвали не відповідає вимогам ст.372 КПК України, оскільки відсутня передбачена п.2 ч.1 ст.372 КПК України мотивувальна частина, є неспроможним.
Так, ч.1 та ч.2 ст.376 КПК України передбачено, що судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
22.02.2024 слідчим суддею складено та оголошено резолютивну частину ухвали, в якій зазначено, що повний текст буде оголошено 29.02.2024. З повного тексту ухвали, яка оголошена у визначений судом день, та копія якої надіслана ОСОБА_6 , вбачається, що у ній наявна передбачена п.2 ч.1 ст.372 КПК України мотивувальна частина.
А відтак, слідчим суддею при постановленні ухвали дотримано вимог ст.372 КПК України.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення ч.2 ст.35 КПК України у зв'язку з необ'єктивним та неупередженим розподілом матеріалів кримінального провадження спростовується даними протоколу автоматичного визначення слідчого суді, відповідно до якого 19.02.2024, тобто в день надходження скарги, системою автоматизованого розподілу визначено слідчого суддю.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4