Справа № 539/4690/23 Номер провадження 22-ц/814/1355/24Головуючий у 1-й інстанції Бєссонова Т.Д. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
07 березня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2023 року, постановлене суддею Бєссоновою Т.Д.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі - ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго») про припинення правовідношення,
11.10.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що є інвалідом ІІ групи та людиною похилого віку. Розмір її пенсії з березня 2022 року становить 2 300,00 грн., а на даний час - 2 760,00 грн. Інших доходів вона не має. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України держава надає їй субсидію на централізоване опалення в межах норми споживання теплової енергії, що становить 1 993,00 грн. у місяць, із яких: 1 872,00 грн. - субсидія, а 120,00 грн. - обов'язкова плата. Проте, ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» щомісячно нараховує їй до обов'язкової плати додатково по 500-700 грн., унаслідок чого у неї виникла заборгованість за централізоване опалення у сумі 1 686,00 грн., сплатити яку вона не має можливості.
Зазначає, що її обов'язкова плата за комунальні послуги по закону і розрахунках Лубенського управління соціального захисту становить 7% від її пенсії. У платіжках за грудень 2020 року, січень та лютий 2021 року зафіксовано перевищення норми споживання теплової енергії, але її вини в цьому немає, тому що субсидію і обов'язкову плату вона сплачує вчасно. Причина перевищення норми споживання теплової енергії їй не відома. Із підстав викладеного, посилаючись на положення статті 607 ЦК України, просить суд припинити зобов'язання з виплати боргу за централізоване опалення в сумі 1 686,00 грн., який з'явився не з її вини.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.11.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» про припинення правовідношення - відмовлено.
Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що відсутність необхідних коштів та вини боржника не звільняє від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що виключає підстави визнання його припиненим.
Позивачка оскаржила рішення міськрайонного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що суд неправильно застосував положення статті 607 ЦК України, не врахувавши обставину, за яку вона, позивачка, не відповідає, а саме, перевищення норми споживання теплової енергії.
31.01.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача, за яким останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що відповідно до п.100 Положення про призначення житлових субсидій, затверджене постановою КМУ від 21.10.1995 №848, громадяни, яким надається житлова субсидія, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитих житлово-комунальних.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи загальні захворювання, що підтверджується довідкою про перебування на обліку Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України №000824 від 31.10.2018./а.с.4/
ОСОБА_1 є власником квартири, частина трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.19/
06.10.2017 у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , введено в експлуатацію будинковий вузол обліку теплової енергії, що підтверджується актом вводу в експлуатацію будинкового вузла обліку теплової енергії від 06.10.2017./а.с.21/
Згідно із повідомленням про призначення субсидії на ЖКП ОСОБА_1 за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року, плата за послуги з централізованого опалення, що надає позивачу відповідач ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» становить - 1993,02 у місяць (1872,26 грн. - субсидія і 120,76 грн. - обов'язкова плата), норма споживання 0,9827 Гкал./а.с.5/
За змістом квитанцій на централізоване опалення за послуги надані відповідачем ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 за період із грудня 2020 року по лютий 2021 року включно має заборгованість у сумі 1 686,00 грн./а.с.6-8/.
Відмовляючи у задоволенні вимог позову міськрайонний суд виходив із того, що фактично, твердження позивача про припинення зобов'язання на підставі ст.607 ЦК України, зводяться до неможливості сплати позивачкою заборгованість за централізоване опалення в сумі 1 686,00 грн. через відсутність необхідних коштів, що не звільняє від обов'язку виконання грошового зобов'язання. За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання припиненим такого зобов'язання, а отже в задоволенні позову слід відмовити.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного тлумачення норм права на власну користь.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 ЦК України. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607 ЦК України), ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу (стаття 609 ЦК України).
Положеннями статті 607 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
При цьому слід враховувати, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
Враховуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правильно установивши характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення зобов'язання. Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, оскільки не містять ні юридичних, ні фактичних обставин, які унеможливлюють виконання позивачем зобов'язань відповідно до укладеного сторонами договору і які є підставою для припинення правовідношення.
Виникла заборгованість зумовлена обсягом фактично спожитої позивачем послуги з централізованого опалення, а неможливість його виконання матеріальним становищем позивачки, як споживача послуги, що не можна трактувати як обставину, за яку жодна із сторін не відповідає, як твердження позивачки, що вона не має можливості відповідати за перевищення норми споживання теплової енергії. Разом із цим, ставлячи під сумнів розмір щомісячних платежів, позивачка не обмежена у праві звернутися до відповідача за здійсненням перерахунку заборгованості або її реструктуризації заборгованості.
Таким чином, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, врахувавши положення законодавства, які регулюють припинення договору в порядку, передбаченому статтею 607 ЦК України, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності обставин, які є підставою для припинення зобов'язання.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.03.2024.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак