Справа № 161/20277/23 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/306/24 Доповідач: Данилюк В. А.
11 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», за апеляційною скаргою позивача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2024 року,
20.11.2023 року позивач Департамент соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент) звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою в обґрунтування зазначивши, що 02.11.2020 року відповідачка звернулась до Департаменту із заявою про відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня». До заяви нею було додано договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років від 02.10.2020 року (далі - послуга). На підставі поданої заяви та квитанції про оплату послуг було прийнято рішення про відшкодування ОСОБА_1 вартості послуг починаючи з 01.10.2020 року. В подальшому виплата компенсації послуги здійснювалась щомісяця на підставі поданих документів за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року. Разом з тим, у липні 2021 року було виявлено, що особа, яка надавала послуги муніципальної няні, в порушення вимог Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 68 від 30.01.2019 року, здійснювала догляд одночасно більше як за трьома дітьми. В зв'язку з цимДепартаментом 20.07.2021 року прийнято рішення про припинення відшкодування вартості послуги, а 26.07.2021 року прийнято рішення про визначення обсягу надміру виплачених коштів за період з 01.10.2020 року по 22.01.2021 року в розмірі 6614,42 грн. Як наслідок, Департаментом було направлено на адресу відповідачки вимогу про повернення надміру виплачених коштів, однак така останньою на даний час не виконана. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в розмірі 6614,42 грн, а також судові витрати по справі в сумі 2684 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2024 рокуу задоволенні позову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» відмовлено.
Стягнуто з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати з оплати правничої допомоги в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач Департамент соціальної політики Луцької міської ради подав апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щопозивачем не наведено обов'язкових умов повернення надмірно нарахованих бюджетних коштів, не доведено факту подання відповідачкою недостовірних відомостей або їх приховування, що в свою чергу могло вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, а отже не доведена недобросовісність останньої.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 02.11.2020 року звернулась до Департаменту із заявою про відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня». До заяви нею було додано договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років від 02.10.2020 року (а.с. 6-9).
На підставі поданої заяви та квитанції про оплату послуг «муніципальної няні» було прийнято рішення про відшкодування відповідачці вартості послуг з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», починаючи з 01.10.2020 року.
В подальшому у відповідності до п. 12 Порядку виплата компенсації послуги «муніципальна няня» здійснювалась ОСОБА_1 щомісяця на підставі поданих нею документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги «муніципальна няня» за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року (а.с. 10-12).
У своєму позові Департамент зазначає, що у липні 2021 року було виявлено факт порушення відповідачкою вимог Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 68 від 30.01.2019 року.
20.07.2021 року Департаментом прийнято рішення про припинення відшкодування ОСОБА_1 вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» (а.с. 13).
26.07.2021 року Департаментом прийнято рішення про визначення обсягу надміру виплачених коштів за період з 01.10.2020 року по 22.01.2021 року в розмірі 6614,42 грн. (а.с. 14).
У зв'язку з цим позивачем було направлено на адресу відповідачки повідомлення про повернення надміру виплачених коштів, однак така останньою на даний час не виконана (а.с. 14-зворот).
Механізм відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років визначено Порядком відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 68 від 30.01.2019 року (далі - Порядок № 68).
У Порядку № 68 терміни вживаються у такому значенні: послуга з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» - послуга, що надається для підтримки батьків, опікунів дитини для забезпечення догляду за дитиною до трьох років; отримувач послуги «муніципальна няня» - батьки, опікуни дитини; муніципальна няня - будь-яка ФОП (КВЕД 97.00 та / або КВЕД 88.91) / юридична особа (КВЕД 78.20 та/або КВЕД 85.10), яка надає послугу з догляду за дітьми та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років, крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, батьків та опікунів дитини.
Згідно з п. 3 Порядку № 68 відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків, опікуну дитини до трьох років (далі - компенсація послуги «муніципальна няня») за здійснення догляду за дитиною протягом місяця.
Призначення та виплата грошової компенсації здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення).
Відповідно до п. 4 Порядку № 68, компенсація послуги «муніципальна няня» виплачується отримувачу послуги муніципальна няня в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, установленого на 1 січня відповідного року, за кожну дитину, яку доглядає муніципальна няня, але не більше від вартості послуги муніципальна няня, сплаченої отримувачем послуги «муніципальна няня».
Муніципальна няня, яка є ФОП (КВЕД 97.00 та/або КВЕД 88.91), може здійснювати догляд одночасно не більше ніж за трьома дітьми, за винятком догляду за дітьми з багатодітної сім'ї.
Муніципальна няня, яка є юридичною особою (КВЕД 78.20 та/або КВЕД 85.10), може забезпечувати здійснення догляду одночасно не більше ніж за десятьма дітьми з різних сімей за адресою, визначеною муніципальною нянею.
Як визначено п. 5 Порядку № 68, право на отримання компенсації послуги «муніципальна няня» мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років (далі - договір) з муніципальною нянею. Пунктом 7 Порядку № 68 обумовлено, що для отримання компенсації послуги муніципальна няня отримувач послуги муніципальна няня подає заяву та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пунктах 8 і 9 цього Порядку. До 1 січня 2021 року заява разом з документами, необхідними для отримання компенсації послуги муніципальна няня, приймається від отримувачів послуги муніципальна няня місцевими структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
Пункт 8 Порядку № 68 встановлює перелік документів, які подаються отримувачем послуги муніципальна няня у паперовій формі, а пункт 9 - перелік документів в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 Порядку, договір укладається у письмовій формі між отримувачем послуги муніципальна няня та муніципальною нянею. У договорі має бути зазначено, зокрема, назву послуги, її обсяг з визначенням конкретних заходів, інформацію про дітей, за якими здійснюється догляд, та інформацію про особу, яка здійснює догляд за такими дітьми, умови та строк надання послуги, її вартість, періодичність оплати, відповідальність сторін, місце проживання отримувача послуги муніципальна няня, місце проживання муніципальної няні (для фізичних осіб - підприємців)/місцезнаходження муніципальної няні (для юридичних осіб).
Відповідно до п. 12 Порядку № 68 компенсація послуги муніципальна няня призначається на строк здійснення догляду за дитиною до трьох років, визначений у договорі, укладеному між отримувачем послуги муніципальна няня та муніципальною нянею. Виплата компенсації послуги муніципальна няня здійснюється щомісяця на підставі поданих отримувачем послуги муніципальна няня документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги муніципальна няня.
Пунктом 11 Порядку № 68 місцеві структурні підрозділи з питань соціального захисту населення: розглядають подані документи; перевіряють факт реєстрації фізичної особи - підприємця/юридичної особи, яка надає послугу з догляду за дітьми, з якою укладено договір на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; протягом десяти робочих днів з дати надходження документів приймають рішення про призначення/відмову в призначенні компенсації послуги муніципальна няня; протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні компенсації послуги муніципальна няня письмово або в електронній формі інформують заявника послуги муніципальна няня про прийняте рішення. Заявнику послуги муніципальна няня може бути відмовлено у призначенні компенсації послуги муніципальна няня у разі подання неповного пакета документів, передбаченого пунктами 8 і 9 цього Порядку, відсутності інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та/або викладення недостовірної інформації в договорі.
У разі подання неповного пакета документів, передбачених пунктами 8 і 9 цього Порядку, заявник послуги муніципальна няня має право протягом п'яти робочих днів з дня подання заяви про призначення компенсації послуги муніципальна няня, але не пізніше дня прийняття рішення місцевим структурним підрозділом з питань соціального захисту населення про призначення/відмову в призначенні компенсації послуги «муніципальна няня» подати/надіслати документи, яких не вистачає. Місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення в письмовій або електронній формі інформує заявника послуги муніципальна няня про подання неповного пакета документів.
Пунктом 17 Порядку № 68 визначено, що виплата раніше призначеної компенсації послуги муніципальна няня припиняється, якщо отримувачем послуги муніципальна няня було приховано або навмисно подано недостовірні відомості про здійснення догляду за дитиною до трьох років, які вплинули на призначення компенсації послуги «муніципальна няня», з підстав, визначених абзацами сьомим - дев'ятим пункту 11 цього Порядку, внаслідок чого було надміру виплачено кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.
У разі одержання надміру виплачених коштів під час виплати компенсації послуги муніципальна няня отримувач послуги муніципальна няня повинен відшкодувати місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення ці кошти за весь період з моменту, коли він не мав права на їх одержання (абз. 2 п. 17 Порядку № 68).
Отже, з аналізу вказаного Порядку вбачається, що на отримувача послуги «муніципальна няня» покладено обов'язок подання документів у відповідності до п. п. 8, 9 і відповідно визначено наслідки для отримувача послуги «муніципальна няня» за надання недостовірної інформації зазначеної у вказаних документах, що визначені п.17, тобто приховання або навмисне подання недостовірних відомостей про здійснення догляду за дитиною до трьох років, які вплинули на призначення компенсації послуги «муніципальна няня» стосується виключно інформації, яка міститься в документах перелік яких визначений пунктами 8, 9.
У своєму позові Департамент зазначає, що правовою підставою його подання стало виявлення порушення п. 4 Порядку № 68, відповідно до якого муніципальна няня, яка є ФОП, може здійснювати догляд одночасно не більше ніж за трьома дітьми.
Абзацом 4 п. 4 Порядку передбачено, що муніципальна няня, яка є ФОП (КВЕД 97.00 та/або КВЕД 88.91), може забезпечувати здійснення догляду одночасно не більше ніж за трьома дітьми з різних сімей за адресою, визначеною муніципальною нянею.
Буквальне тлумачення даної норми дає підстави для висновку, що за однією адресою, визначеною муніципальною нянею, одночасно може здійснюватися догляд не більше ніж за трьома дітьми з різних сімей.
Тобто, п. 4 Порядку не містить обмеження щодо кількості отримувачів послуги «муніципальна няня», з якими фізична особа підприємець, яка надає цю послугу, може мати договірні відносини в один період та/або кількості договорів між муніципальною нянею та отримувачами цієї послуги, діючих одночасно.
Отже, обмеження, визначені п. 4 Порядку, встановлюють кількість дітей (не більше 3), за якими муніципальною нянею здійснюється догляд одночасно за однією визначеною адресою. Практична доцільність такої редакції п. 4 Порядку зводиться до необхідності розмежування функціоналу муніципальних нянь та закладів дошкільної освіти/дитячих закладів.
З огляду на те, що Порядком № 68 не покладено обов'язку на отримувача послуги «муніципальна няня» відстеження кількості дітей, яку доглядає одночасно муніципальна няня та надання відповідної інформації, в діях відповідачки ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог вказаного нормативно правового акту.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту цієї норми вбачається, що зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
У правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14, у постанові від 06.06.2020 року у справі № 711/3248/18, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц, зазначено, що у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено навмисного подання відповідачем недостовірних відомостей або їх приховування, що в свою чергу могло вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, а отже не доведена недобросовісність відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції частково відшкодував витрати відповідачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, стягнувши із заявлених та документально підтверджених витрат у розмірі 7000 грн витрати у розмірі 3500 грн.
У своїй апеляційній скарзі, заперечуючи проти стягненого розміру витрат на правову допомогу, апелянт не наводить жодного обґрунтування не співмірності вартості наданих адвокатом відповідачу послуг. Доводи зведені лише до відсутності доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу, що не відповідає матеріалам справи.
Будь-яких доказів надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та доказів на їх спростування позивачем не надано.
Самі лише заперечення позивача щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу не можуть бути підставою для позбавлення адвоката права на отримання винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, щоапеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
До апеляційного суду 03 березня 2024 року надійшла заява з додатками від представника відповідачки адвоката Лащук Ю. В. про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка була надана ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції., просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 3000 грн.
Відповідно до положень ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем ОСОБА_1 підтверджено доказами, а саме: додатковою угодою про надання правової допомоги № 2 від 12.02.2024 року, актом №2 виконаних робіт від 12.02.2024 року з детальним описом наданих послуг (виконаних робіт).
Як убачається з заяви, витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000грн не відповідають обсягу виконаних робіт, не є співмірними з предметом позову та складністю справи.
Враховуючи ціну позову та розгляд справи апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи, очевидно, що перелічені в договорі та акті виконаних робіт дії адвоката не вимагали від нього витрат часу у зазначеному ним обсязі, а заявлена до відшкодування сума не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, колегія суддів, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 1000 гривень.
Датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Стягнути з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу ) гривень витрат з оплати правничої допомоги за розгляд справи в апеляційному суді.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: