Справа № 161/19374/23
Провадження № 1-кс/161/966/24
про відмову в задоволенні відводу судді
11 березня 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань усну заяву заявника (обвинуваченого) ОСОБА_3 про відвід судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 від судового провадження № 161/19374/23 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України,
за участю заявника (обвинуваченого) ОСОБА_3 ,
представника заявника (захисника) ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
13 лютого 2024 року судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 передана для розгляду усна заява заявника (обвинуваченого) ОСОБА_3 про відвід судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 від судового провадження № 161/19374/23 про його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України.
Свою усну заяву заявник (обвинувачений) ОСОБА_3 під час судового розгляду в кримінальному провадженні, яка оформлена доповідною запискою судді, мотивує тим, що головуючий - суддя ОСОБА_4 відмовила йому в задоволенні заявленого ним клопотання про допит свідка, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя підлягає відводу, оскільки вказана обставина викликає у нього сумнів в її неупередженості.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, які кожен зокрема, підтримали заяву про відвід судді, оглянувши та дослідивши матеріали заяви про відвід та долучені до неї документи, матеріали судового провадження, технічний звукозапис судового засідання за 13 лютого 2024 року, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Вимогами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з цим, п. 66 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Мироненко і Мартиненко проти України" вказано, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У відповідності до вимог п. 70 зазначеного рішення Європейського суду з прав людини у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Згідно до вимог п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Відповідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом судді України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат справи.
Судом встановлено, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області на розгляді перебуває судове провадження на підставі обвинувального акту про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, яке в порядку автоматизованої системи документообігу на підставі ст. 35 КПК України розподілено та передано для розгляду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 .
В своїй усній заяві заявник (обвинувачений) ОСОБА_3 стверджує, що суддя ОСОБА_4 безпідставно відмовила йому в задоволенні заявленого клопотання про допит свідка, що викликає сумнів в її неупередженості.
Однак, з вказаними доводами заявника (обвинуваченого) не можна погодиться, оскільки останнім не наведено жодних конкретних підстав, які б свідчили про явну упередженість судді ОСОБА_4 при розгляді судового провадження, до того ж відсутні будь - які інші обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, в тому числі і інші сумніви у її неупередженості як судді.
Так, ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При цьому, у відповідності до вимог п.п. 2, 22, 23 ч. 1 ст. 3 КПК України, головуючий - суддя, який розглядає справу одноособово, а при колегіальному розгляді справи - суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час розподілу справи; суд першої інстанції - місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом; суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, апеляційного суду, місцевих загальних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя, а також присяжний.
Водночас, за змістом ч.ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до вимог ст. 321 КПК України, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
У судовому провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України встановлено, що головуючим - суддею ОСОБА_4 в повній мірі дотримано положення вищевказаних вимог КПК України, зокрема, усім учасникам судового провадження, в тому числі, обвинуваченому надається можливість заявлення клопотань та дачі по них пояснень, з відповідним обґрунтуванням необхідності їх задоволення, при цьому, головуючим усуваються те, що не стосуються предмету доказування або ж які ображають учасників, чи ті, які вже неодноразово повторюються.
Таким чином, процесуальних порушень головуючим - суддею ОСОБА_4 під час здійснення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України, в частині яких зазначає заявник (обвинувачений) ОСОБА_3 , судом не виявлено, які б перешкоджали для подальшого розгляду такого головуючим - суддею ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченим не наведено будь-яких обґрунтованих підстав, що виключають можливість участі судді по розгляду даного кримінального провадження, що передбачені ст. 75 КПК України, тому в заяві про відвід судді слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 75, 81, 372, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні заяви заявника (обвинуваченого) ОСОБА_3 про відвід судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 від судового провадження № 161/19374/23 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1