Справа № 161/1247/24
Провадження № 3/161/912/24
м.Луцьк 07 березня 2024 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Філюк Т.М., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Вічинюка М.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 417001 від 03 січня 2024 року вбачається, що водій ОСОБА_1 , 03.01.2024 року, о 02:35 год в м. Луцьку,вул. Набережна,42, керував транспортним засобом «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 5 від 03.01.2024 року.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані як порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Вічинюк М.А. вказував, що ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнає. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У письмових поясненнях від 13.02.2024 року ОСОБА_1 вказує, що не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. На запитання працівника поліції чи вживав він алкогольні напої, він відповів, що не вживав і їде у лікарню до дружини, яка має народжувати саме зараз. З приводу тремтіння рук, які працівник поліції розцінив як ознака перебування в алкогольному сп'янінні,він пояснив, що має проблиеми зі здоров'ям в результаті поранеь, отриманих в ході захисту суверенитету України. Також про те, що він не керував ТЗ в стані алкогольного сп'яніння він повідомляв лікарю наркологу, у зв'язку з чим просив у медичному закладі, щоб на перевірку на стан алкогольного сп'яніння в нього взяли кров,оскільки з результатом спеціального технічного засобу він був не згоден, а тому вважає, що висновок лікаря не є доказом, який підтверджує керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Також, вказує, що 03.01.2024 року о 02:35 год в м. Луцьку по вул. Набережна,42 керував транспортним засобом в стані крайоної необхідності, оскільки його дружина при пологах була в такому психоемоційному стані, що відмовлялась виконувати вказівки лікаря за відсутності її чоловіка, що прямо несло загрозу для життя та здоров'я дитини, так і матері. Також вважає, що ввисновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Центру терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» щодо ОСОБА_1 від 03.01.2024 року, що був складений на підставі направлення в інший медичний заклад ( КП «Волинський медичний центр терапії залежностей») є недопустимим доказом, адже КП ВМЦТЗ станом на 03.01.2024 року вже був ліквідований. Також в протоколі про адміністративне правопорушення наявні виправлення, зокрема, що стосується часу вчинення адміністративного правопорушення - 03.01.2024 року о 02:35 хв.
Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 417001 від 03 січня 2024 року, актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно огляд проводився за допомогою приладу Алкотест 7510, результат становить 0,43%, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 5 від 03 січня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 03.01.2024 року о 03:00 год. перебував в стані алкогольного сп'яніння, рапортом поліцейського, відеозаписом з місця вчинення правопорушення.
Статтею 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, зокрема, є водії транспортних засобів, які знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, даний факт фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення.
Порядок огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульовано ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України від 17.12.2008 № 1103.
Згідно ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За змістом п.п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 № 1103 Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. (п.6 Порядку).
Таким чином, обов'язковою підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння є результат огляду на стан такого сп'яніння, проведений поліцейським на місця зупинки транспортного засобу (за умови відсутності заперечень такого результату водієм).
В іншому випадку, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або висловлення ним незгоди з результатами такого огляду, доказом перебування особи в стані алкогольного сп'яніння та, як наслідок, підставою для притягнення водія до відповідальності, може бути висновок за результатами огляду в закладі охорони здоров'я.
При цьому, складання поліцейським акту огляду (додаток 2 до Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015) є обов'язковим, оскільки ним завершується огляд на стан сп'яніння, що проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу. Протокол про адміністративне правопорушення складається поліцейським за порушення водієм транспортного засобу п. 2.9. Правил (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння) у разі згоди водія з результатами огляду на стан сп'яніння, що відображається в акті огляду та засвідчується підписом водія транспортного засобу і підписами двох свідків. В іншому випадку водію видається направлення до медичного закладу.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводився у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька», відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду № 5 від 03 січня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 03.01.2024 року о 03:00 год. перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з вимогамист. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином ОСОБА_1 порушив вимогу підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху.
Аналізуючи досліджені докази у сукупності у суду немає об'єктивних сумнівів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП і повинен нести передбачену законом відповідальність.
Приймаючи дане рішення суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» та у рішенні «Авшар проти Туреччини». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, актом огляду та висновком на стан сп'яніння, відеозаписом з боді камер поліцейських.
Вказані докази оцінені судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та справедливістю.
Разом з тим, суд зазначає, що окремі недоліки оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 і, як наслідок, зазначення у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КП «Волинський медичний центр терапії залежностей»,замість КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» є підставою вважати таке направлення неналежним доказом. Так само, і внесення вправлення у протокол про адміністративне правопорушення щодо року вчинення 2024.
Судом встановлено, що протокол складено патрульним інспектором у межах його компетенції та зі змісту можна чітко встановити зміст цього протоколу (зокрема, порушення законодавства, за яке особа притягається до відповідальності).
Недоліки оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання неналежним доказом направлення до медичного закладу , що не був в ньому зазначений, втім, долучений до такого протоколу, за умови, якщо особою вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді справи перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Недотримання, на думку правопорушника та його захисника співробітниками поліції Інструкції, нівелюється, на думку суду, характером вчиненого правопорушення та його можливими наслідками, суспільна значимість відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння є вагомою, разом з тим можливе недотримання співробітниками поліції інструкції в даному випадку, не впливає на кваліфікацію дій правопорушника.
Щодо покликань ОСОБА_1 щодо відмови лікарем наркологом відібрати для встановлення стану сп'яніння зразків крові, слід заначити наступне.
Відповідно до розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 року №1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством, а тому саме він визначає порядок та методику проведення дослідження. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Обов'язковий забір крові передбачений тільки у випадку, якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, а також для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. ОСОБА_1 , перебуваючи в закладі охорони здоров'я, не зазначив поважних причини, у зв'язку із якими він не міг пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «ALCOTEST DRAGER». Покликання останнього, що не довіряє показам такого приладу, тому хотів пройти огляд на стан сп'яніння саме за допомогою дослідження крові. Однак, як уже зазначено, відповідно до вказаної Інструкції порядок та методику проведення дослідження визначає лікар, а не особа, яка проходить огляд.
Щодо покликання ОСОБА_1 на керування транспортним засобом в стані крайньої необхідності, то такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
В той же час, суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності. Так, як при складанні протоколу, так і у судовому засіданні, він повідомляв, що в лікарні перебуває його дружина, яка має народжувати. В той же час, такі обставини не давали ОСОБА_1 права сідати за кермо, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Тому ОСОБА_1 мав можливість доїхати міським транспортом до лікарні, попросити своїх друзів чи знайомих звозити у лікарню або скористатись послугами таксі.
Даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявні порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9а ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає доведеним порушення водієм пункту 2.9а Правил дорожнього руху України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому, приймаючи до уваги дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважає доцільним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Також судом встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.11.2023 року, а тому звільняється від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 283, 284, 287 КУпАП, на підставі ч.1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
(Реквізити сплати: рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; назва отримувача коштів: ГУК у Волинській області/Волинська область/21081300; код отримувача (код ЄДРПОУ) 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банка отримувача (МФО) 899998).
Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк