Справа № 159/4811/22
Провадження № 2/159/17/24
16 січня 2024 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.
при секретарі Шокот С.Т.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Вдовяк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зобов'язання надати звітність, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Волинський обласний центр зайнятості,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зобов'язання надати звітність, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Волинський обласний центр зайнятості, вказуючи на те, що вона працювала у період з 10.03.2021 року по 01.06.2022 року мийником посуду у ФОП ОСОБА_2 . Заробітна плата відповідно до умов договору становила 6100 грн. Після звільнення з роботи вирішила взяти в ТУ ПФУ довідку форми ОК-5 про індивідуальні відомості застрахованої особи з метою перевірки наявного страхового стажу, з якої дізналась що відповідач не здійснив нарахування та сплату податків і зборів до бюджету із виплаченої їй заробітної плати, а саме не включив її до фонду оплати праці та не обрахував і не сплатив єдиний соціальний внесок до бюджету. Відповідно до даних ОК-5 у період роботи з 10.03.2021року по 01.06.2022 року заробітна плата з якої сплачені страхові внески відображена в Реєстрі застрахованих осіб у березні 2021 року в сумі 2775 грн.; у липні - 2786,25 грн.; у серпні - 2600,50 грн.; у вересні - 2972 грн., у жовтні - 2790 грн., що не відповідає умовам договору оскільки в договорі зазначена зарплата 6100 грн. на місяць . У квітні, травні, червні, листопаді, грудні 2021 року та січні-травні 2022 року заробітна плата взагалі відсутня відповідно і страхові внески за вказані періоди не сплачені взагалі. Несплата внесків відповідачем за період роботи вплинула на суму нарахованої допомоги по безробіттю, а в подальшому впливатиме на соціальне забезпечення в старості, оскільки спірний період не зарахований до страхового стажу. В зазначений період вона працювала мийником посуду у відповідача з повним робочим днем відповідно до графіку роботи з 40 годинною робочою неділею з виплатою зарплати відповідно до умов договору. За період роботи чергову відпустку не брала, відпустку за свій рахунок без збереження зарплати також. З початком війни після 24 лютого 2022 року була відправлена у вимушену відпустку в зв'язку з простоєм кафе, жодних заяв не писала. 01 червня 2022 року звільнилась за угодою сторін. З вини відповідача її індивідуальні відомості про застраховану особу не відображають страхового періоду та сплати єдиного соціального внеску в належному розмірі з фактично виплаченої заробітної плати за період протягом часу з 10.03.2021 року по 01.06.2022 року, що свідчить про суттєве порушення її прав. Посилається на ст.ст.46, 67 Конституції України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що її права підлягають захисту судом шляхом зобов'язання відповідача привести свої дії у відповідність до закону, а саме шляхом зобов'язання здійснити нарахування належної заробітної плати у спірний період та відображення в своєму бухгалтерському обліку шляхом внесення інформації до бази нарахувань і утримань із заробітної плати для подальшого визначення сум єдиного соціального внеску, який обчислюється за ставками, визначеними законодавством. Таку звітність з донарахованими показниками ЄСВ відповідача слід зобов'язати надати до Державної податкової інспекції за місцем податкового обліку. Просить зобов'язати ФОП ОСОБА_2 нарахувати на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з 10.03.2021 року по 01.06.2022 року відповідно до умов трудового договору №5 від 10.03.2021 року єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та сплатити суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку. Зобов'язати ФОП ОСОБА_2 надати до Державної податкової інспекції за місцем обліку звітність, у зв'язку з донарахуванням єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стягнути сплачений судовий збір.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити, пояснила, що під час роботи у відповідача жодної заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати не писала, з приводу підроблення її підпису в заявах наданих відповідачем звернулась до поліції. Кафе працювала в звичному режимі до 22.02.2022 року, після чого її та інших працівників відправили у відпустки в зв'язку з простоєм.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно письмових заяв просить розглянути справу у її відсутність, згідно відзиву на позов позов не визнає, просить відмовити, вказуючи на те, що поняття трудового договору визначено у ст.21 КЗпроП України, за змістом якої роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з ч.1, 4 ст.95 КЗпроП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці, а розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до ст.ст.9, 10 ЗУ "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законами України "Про Державний бюджет України" встановлювалися такі розміри мінімальної заробітної плати: з 01.01.2021 по 30.11.2021 місячна - 6000 грн., погодинна - 36 грн. 11 коп.; з 01.12.2021 по 31.12.2021 місячна - 6500 грн., погодинна- 39 грн. 12 коп.; з 01.01.2022 по 30.09.2022 місячна - 6500 грн., погодинна - 39 грн. 26 коп. Позивача було прийнято на роботу з 10.03. 2021 року відповідно до поданої нею заяви, трудового договору №5 та наказу №5-к, звільнено - з 01.06.2022 року за угодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпроП України, її заяви та наказу № 11-к. Особливості сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюються ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до ч.5 ст.8 якого єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 Закону бази нарахування єдиного внеску. Базою нарахування єдиного внеску є заробітна плата позивача, але не нижче мінімальної. В окремі із зазначених позивачкою місяці, а сама березень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, єдині внески нею було сплачено, що підтверджується податковими звітами (деклараціями). Більше того, в доданій позовної заяви формі ОК-7 також зазначено про сплату єдиного внеску за ці місяці. Отже, за березень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року єдині внески було сплачено у повному обсязі, враховуючи, що зазначені факти підтверджуються податковими звітами (деклараціями) і доданою позивачем до позову формою ОК-7- заявлення таких безпідставних позовних вимог (коли додані позивачкою документи спростовують її ж позовні вимоги) є зловживання процесуальними правами згідно п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України. Посилається на ст.84 КЗпроП України, ст.26 ЗУ «Про відпустки», ст.29 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб", ст.12 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". В зв'язку із якими відпустка без збереження заробітної плати могла надаватися працівникам на будь-який строк у період з 19.12.2020 року до 30.04.2023 року. Під час відпустки без збереження заробітної плати роботодавці не сплачують єдиний внесок, оскільки відсутня база його нарахування. В інші заявлені у позовних вимогах місяці (квітень, травень, червень, листопад, грудень 2021 року, січень-травень 2022 року) позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, тому єдиний внесок у такі місяці не сплачувався. Відповідно до ст.84 КЗпроП України, та ст.26 ЗУ "Про відпустки" відпустка без збереження заробітної плати надається за бажанням працівника, при цьому законодавство не визначає форми вираження такого бажання. Підтвердження юридичних фактів бажання позивача на отримання відпустки без збереження заробітної плати є заяви та накази про надання (продовження) відпустки без збереження заробітної плати, які підписані позивачкою. Зокрема відпустка без збереження заробітної плати надавалася: згідно з наказом №7/1-к (29.03.2021) - на період з 01.04.2021 по 30.04.2021; згідно з наказом №8-к (27.04.2021) - на період з 01.05.2021 по 30.06.2021; згідно з наказом №12-к (29.10.2021) - на період з 01.11.2021 по 31.12.2021; згідно з наказом №16-к (18.12.2021) - на період з 01.01.2022 по 31.01.2022; згідно з наказом №2-к (27.01.2022) - на період з 01.02.2022 по 31.03.2022; згідно з наказом №5-к (31.03.2022) - на період з 01.04.2022 по 25.04.2022; згідно з наказом №7-к (22.04.2022) - на період з 26.04.2022 по 25.05.2022; згідно з наказом №10-к (23.05.2022) - на період з 26.05.2022 по 23.08.2022. На період відпустки без збереження заробітної плати єдиний внесок не сплачувався, як це передбачено законодавством, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску, а позивач, зазначаючи у позовній заяві про те, що за період роботи чергову відпустку не брала, відпустку за свій рахунок без збереження зарплати також ні, свідомо заявляє безпідставні позовні вимоги та зловживає процесуальними правами. Укладаючи трудовий договір, де у п.12 передбачено положення щодо єдиного внеску (працівники, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Сплата єдиного внеску провадиться у розмірах і порядку, визначених законодавством), позивач зобов'язана знати про особливості його сплати, зокрема і те, що у разі відпустки без збереження заробітної плати відсутня база нарахування єдиного внеску і він не сплачується. На сайті ПФУ працівники можуть дізнатися про страхових стаж та сплату єдиного внеску щомісячно. Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпроП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивачка знала про отриману відпустку без збереження заробітної плати щомісяця, тому обрахунки строків позовної давності повинні відбуватися з моменту, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, тобто щонайменше останнього числа кожного окремого заявленого в позовних вимогах місяця. Позивач була звільнена 01.06.2022 року, звернулась до суду з позовом 28.11.2022 року. Важає, що сплив строк позовної давності та просить вважати позовну заяву такою, що подана з порушенням строків позовної давності. Позивач звернулася із позовом про сплату єдиного внеску за ті місяці, коли єдиний внесок було сплачено (березень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року) та коли вона законно перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (квітень, травень, червень, листопад, грудень 2021 року, січень-травень 2022 року), про що їй відомо. Право на підприємницьку діяльність гарантоване ст.42 Конституції України, а в період карантину та збройної агресії проти України надзвичайно важливим є нормальне функціонування бізнесу, який діє законно та добросовісно сплачує усі податки та внески. Звернення до суду з позовом кожного працівника, який не ознайомився з порядком нарахування та сплати єдиного внеску, окрім безпідставного навантаження на судову систему, також перешкоджає нормальному здійсненню підприємницької діяльності, гарантованого ст. 42 Конституції України. Просить в позові відмовити.
Представник третьої особи Волинського обласного центру зайнятостіпроти позову не заперечує, пояснила, що позивач звернулась з заявою в центр занятості, була поставлена на облік та їй нарахована та сплачена соціальна допомога по безробіттю з врахуванням даних щодо її заробітної плати та сплаченого єдиного внеску на підставі наявних даних. В зв'язку з недостатністю страхового стажу домога була нарахована в мінімальному розмірі.
Вислухавши позивача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зобов'язання надати звітність, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Волинський обласний центр зайнятості, обґрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ст.ст.253, 254 КЗпроП України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичній особи, підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообовязкового державного соціального страхування є внески роботодавців, працівників.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховане і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
Судом встановлено, згідно записам у трудовій книжці позивача та трудового договору №5 від 10.03.2021 року, позивач 10.03.2021 року прийнята на роботу мийником посуду за трудовим договором від 05.03.2021 року №25 до підприємця ОСОБА_2 , звідки 01.06.2022 року звільнена за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпроП України. Згідно індивідуальних відомостей про застрахована особу ПФУ від 24.08.2022 року форми ОК-7, за час роботи у ОСОБА_2 за період з березня 2021 року по червень 2022 року позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 13923 грн. 75 коп. за 2021 рік, 2764 грн. 20 коп. за 2022 рік. В квітні, травні, червні, листопаді, грудні 2021 році та січні, лютому, березні, квітні, травні 2022 року заробітна плата нараховата не була та не були сплачені страхові внески. 02.06.2022 року позивач звернулась до Ковельського районого центру зайнятості, яким їй надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без врахування страхового стажу в мінімальному розмірі, так як мінімальний страховий внесок був сплачений у липні-жовтня 2021 року, страховий стаж за 12 місяців роботи, які передували зверненню до центру становить 4 місяці.
Надані відповідачем, в якості доказів не визнання позову та ствердження перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, заяви про надання відпусток без збереженні заробітної плати від 29.03.2021 року, 29.10.2021 року, 31.03.2022 року та накази про надання таких відпусток відповідачем від 29.03.2021 року, 29.10.2021 року, 18.11.2021 року, 27.01.2022 року, 31.03.2022 року, 22.04.2022 року, 23.05.2022 року, суд як докази не приймає, так як позивач стверджує, що вказані заяви не підписувала, з наказами під підпис не ознайомлювалась, відповідачем суду не були надані оригінали вказаних заяв та наказів, враховуючи внесення відомостей до ЄРДР за ч.1 ст.358 КК України за фактом підробки підпису у заявах та наказів за заявою позивача, знищенням відповідачем оригіналів цих документів, згідно довідки по кримінальному провадженню, в зв'язку з чим суд робить висновок про нежоведення відповідачем перебування позивача за вказані періоди у відпустці без збереження заробітної плати та наявністю підстав для нарахування за вказані періоди, а саме квітень, травень, червень, листопад, грудень 2021 року, січень-травень 2022 рокузаробітної плати віжповідно до умов трудового договору та нарахуванні на неї та сплати единого страхового внеску.
Враховуючи вищевикладене право позивача, як застрахованої особи, яка працювала у відповідача на умовах трудового договору, щодо нарахування та сплати страхових внесків було порушено та підлягає захисту, враховуючи, що вказані відомості мають суттєве значення для позивача для отримання в подальшому страхових виплат за діючим законодавством та врахування періоду роботи до страхового стажу.
На думку суду позивачем для захисту порушенного права необхідно було заявити вимогу про нарахування за спірний період заробітної плати, як базу оподаткування з наведенням її розрахунку, на яку вже нараховується та сплачується єдиний внесок. Вказана вимога заявлена не була, в зв'язку з чим суд розглянув справу в межах позовних вимог не досліджуючи обставини щодо розміру заробітної плати позивача за період її ненарахування.
Твердження відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду, передбачених ст.233 КЗпроП України на увагу не заслуговує. Позивач звернулась до суду з позовом 28.11.2022 року, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції на позові, про порушення свого права та несплату відповідачем страхових внесків дізналась при отриманні листа центру зайнятості від 21.07.2022 року.
Позовні вимоги в частині зобов'язаня ФОП ОСОБА_2 надати до Державної податкової інспекції за місцем обліку звітність у зв'язку з донарахуванням єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на думку суду є неналежним способом захисту порушених прав позивача, так як при виконанні рішення суду під час нарахуванні та сплати єдиного страхового внеску відповідачем відповідно до вищезазначених норм законодавства такі відомості ним будуть подані.
Керуючись ст.ст.253, 254 КЗпроП України, Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року 400/97, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 20003 року № 1058-IV, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 № 2464-VI, ст.ст.12, 81, 89, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зобов'язання надати звітність, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Волинський обласний центр зайнятості - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 10 березня 2021 року по 01 червня 2022 року.
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
Повна частина рішення виготовлена 26.01.2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА