Справа № 156/220/24
Провадження № 2-а/156/3/24
Рядок статзвіту № 140
11 березня 2024 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Малюшевської І.Є.,
з участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в сел. Іваничі адміністративну справу № 156/220/24 за позовом
ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Андрейчук Сергій Віталійович
до Головного управління Національної поліції у Волинській області
про скасування постанови серії ЕНА № 1391094 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.02.2024 року,
учасники процесу:
позивач - не з'явився,
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області - не з'явився,
І. Зміст спору
21.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови серії ЕНА № 1391094 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.02.2024 року. Оскаржувану постанову сторона позивача вважає такою, що винесена безпідставно, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07 лютого 2024 року він їхав на власному автомобілі Nissan Primastar НОМЕР_1 через населений пункт Маневичі Камінь-Каширського району. Близько 7 години ранку його було зупинено інспектором ВП № 1 (смт Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Берутою Ігорем Костянтиновичем, який повідомив, що на автомобілі не освітлюється задній номерний знак. Позивач пояснив інспектору, що незадовго до зупинки транспортного засобу всі освітлювальні прилади працювали справно, а вказана поломка виникла в дорозі нещодавно, про що позивач не міг знати. До того ж позивач запевнив поліцейського, що має при собі запасну лампочку, яку зобов'язався одразу замінити і усунути вказану несправність, а тому попросив інспектора обійтися усним зауваженням, наголошуючи, що в даному автомобілі передбачена лише одна лампа підсвічування заднього номерного знаку. Однак інспектор відмовив позивачу, а його колега-поліцейський вийшов із службового автомобіля і вручив позивачу постанову, якою останнього визнано винним у порушенні п. 2.9 в ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України.
Сторона позивача вважає, що працівник поліції не повинен був одразу притягувати позивача до адміністративної відповідальності та накладати адміністративне стягнення, оскільки у останнього не було жодного умислу на вчинення правопорушення. Окрім того, на вулиці уже світало, тому неможливо стверджувати, що номерний знак не було видно з відставні 20 метрів. При цьому позивач зазначає, що притягувати до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, зокрема, за керування транспортним засобом, в якого в темну пору доби не освітлюється номерний знак, можливо лише за наявності умислу та вини водія у вчиненні такого порушення. Тобто, коли водієві було відомо, що номерний знак не освітлений і він не вживав жодних заходів щодо усунення таких недоліків і продовжував рух. Якщо несправність ламп освітлення виникла в дорозі та водію про це не було відомо, то така подія не є адміністративним правопорушенням.
Позивач вважає, що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав та гарантій. Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. Крім того, працівники поліції порушили його право на надання пояснень, оскільки не дали водію можливості висловити свої доводи і заперечення на обґрунтування невинуватості у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Також позивач додає, що нескладання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало можливості позивачу можливості висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, позивач свою позицію зафіксувати не зміг би. Жодного пояснення працівником поліції у позивача не відбирали. В оскаржуваній постанові пояснення позивача або його незгода з виною у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Відтак, позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови працівником поліції допущені грубі порушення вимог ст. 268 КУпАП України.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1391094 від 07.02.2024 року, винесену інспектором ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Берутою І.К. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 190,00 грн, в провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути з відповідача в користь позивача понесені у цій справі судові витрати: 605,60 грн - на сплату судового збору та 3 000 грн - на правничу допомогу.
ІІ. Заяви (клопотання) та пояснення учасників справи.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи всі учасники справи в судове засідання повторно не з'явилися.
11.03.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про здійснення розгляду справи без його участі, підтримання позовних вимог у повному обсязі та прохання такі задовольнити.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Будь-яких заяв, клопотань чи відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 22.02.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ст.ст. 262-263 КАС України за вимогами ст. 286 КАС України з викликом сторін по справі.
Витребувано з Головного управління Національної поліції у Волинській області матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
У судове засідання 28.02.2024 року всі учасники процесу не з'явилися. Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань, а також відзив не надходили.
У зв'язку з такими обставинами, розгляд справи судом було відкладено на 11.03.2024 року.
11.03.2024 року належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи всі учасники справи повторно не з'явилися у судове засідання. Будь-яких заяв, клопотань чи відзиву від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з тим, що позивач скористався наданим йому правом та подав до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі, відповідач будь-яких заяв чи клопотань, а також відзиву не подав, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі сторін.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 07.02.2024 року інспектором ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Берутою І.К. винесено постанову ЕНА № 1391094 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1 190,00 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 07.02.2024 року о 06 год. 27 хв. в смт. Маневичі по вул. Луцька керував транспортним засобом Nissan Primastar НОМЕР_1 з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9в ПДР - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим (а.с. 5). Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн.
V. Застосоване законодавство та висновки суду
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 №23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
Згідно з ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що керування транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якого не можливо розпізнати з 20 метрів, номерним знаком, який неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості, є правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 121-3 КУпАП.
У п. 1 ст. 247 КУпАП зазначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому регламентований частиною другою статті 77 КАС України покладений на відповідача обов'язок доказування не є абсолютним і, згідно з приписами частини першої вказаної норми, позивач також повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Згідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р.; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013р.
Відповідачем до суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Для підтвердження порушення позивачем ОСОБА_1 вказаних в оскаржуваній постанові пунктів ПДР України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фото- чи відеозапис події, на якому чітко вбачався б факт правопорушення чи пояснення очевидців даного правопорушення. Проте, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відповідачем не надано. Водночас, сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не може бути доказом вчинення особою порушення Правил дорожнього руху, оскільки вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. Вищезазначене твердження узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17.
За таких обставин, оскаржувана постанова без підтвердження її правомірності будь-якими належними та допустимими доказами (підтвердження викладених у постанові обставин) не дає суду підстав для здійснення однозначного висновку про те, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.
Отже, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи, що виключає її законність.
Таким чином, встановлені у справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а оскаржувана постанова є такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та не відповідає закону, оскільки судом не встановлено з яких саме міркувань виходив поліцейський, яким чином давав оцінку, кваліфікував дії та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, є недоведеним.
За наведеного, а також ураховуючи заявлені вимоги та приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не доведена, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейським прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак не є законним і за відсутності достатніх доказів про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1391094 від 07.02.2024 року слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
VI. Судові витрати
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн відповідно до платежу № 1283129332 від 16.02.2024 року.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частинами 3 та 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які ОСОБА_1 поніс за надання правничої допомоги адвокатом Андрейчуком С.В., позивачем надані: договір про надання професійної правничої допомоги від 13.02.2024 року, що укладений між позивачем та адвокатом Андрейчуком С.В.; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 16.02.2024 року, відповідно до якого вартість підготовки позовної заяви та подання до суду позовної заяви склала 2500 грн, вартість участі у судових засіданнях складає 500 грн; квитанція до прибуткового касового ордера АС № 13-02 від 16.02.2024 року, у відповідності до якої ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.02.2024 року сплачено адвокату Андрейчуку С.В. 3000 грн.
Враховуючи обсяг наданої адвокатом Андрейчуком С.В. правничої допомоги: зміст підготовленої ним позовної заяви, її обсяг та кількість часу, необхідного для підготовки, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, враховуючи те, що участі у судових засіданнях адвокат не приймав у зв'язку із неявкою у такі всіх учасників справи, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом Андрейчуком С.В. належить стягнути з відповідача як суб'єкта владних повноважень частково у розмірі 2500 гривень.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 126, 245, 258, 268, 280, 286 КУпАП, керуючись статтями ст.ст. 139, 143, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1391094 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.02.2024 року - скасувати, а справу закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 105 (три тисячі сто п'ять гривень) 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Андрейчук Сергій Віталійович, адреса: м. Нововолинськ, 8, а/с №2, Володимирського району Волинської області, 45408, діє на підставі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 963 від 07.10.2017 року та ордеру,
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська обл.
Суддя І. Є. Малюшевська