154/4221/23
2/154/161/24
29 лютого 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 10.10.2023, через свого представника ОСОБА_3 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11.12.2007 розірвано. Від спільного подружнього життя у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21.03.2008 з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що виплата аліментів припинилась у зв'язку з досягненням дитиною повноліття, проте у відповідача є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 8000,00 грн. На даний час син навчається у Луцькому національному технічному університеті на заочній формі навчання, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання 3 роки та 10 місяців становить 63 600,00 грн. Проте, розмір плати за навчання студентів на 2023-2024 навчального року підвищено на 10%, та становить 17 490,00 грн. Син не має власних доходів, оскільки не може працювати повний робочий день після отриманої у 2022 році травми ноги, у зв'язку з чим потребує фінансової підтримки не тільки з її сторони, а й зі сторони відповідача. Необхідними витратами є купівля продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та взуття, оренда квартири на період навчання сина, проїзд до університету. Відповідач у добровільному порядку ніяким чином не допомогав та не допомогає синові, не бере ніякої участі у його фінансовому забезпеченні, у зв'язку з чим вона вимушена звертатися до суду з даною позовною заявою.
Зважаючи на викладене просить стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення сином 23-річного віку.
Ухвалою суду від 16.10.2023 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач на судовий розгляд справи не з'явилась, однак представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове також засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково, не заперечує сплачувати на навчання сина аліменти в розмірі 1/8 частки всіх видів свого заробітку, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також хронічні захворювання, які потребують постійного лікування. Просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.12.2003, який розірвано рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11.12.2007 (цивільна справа №2-1471/07).
Від спільного подружнього життя сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
На підставі рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21.03.2008 з відповідача стягувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
З наданих суду довідки про склад сім'ї від 15.09.2023 року №3387 та витягів з реєстру територіальної громади встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1., зареєстрований та проживає за однією адресою з позивачкою.
З вересня 2022 року син сторін ОСОБА_4 навчається в Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю «171 Електроніка». Форма навчання заочна, строк навчання 3 роки 10 місяців, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 63 600,00 грн. Вказані обставини підтверджуються копією Договору про навчання у закладі вищої освіти від 08.09.2022 та копією Договору Б-02891 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою від 08.09.2022.
Оплата позивачем освітніх послуг сина у 2022-2023 роках підтверджується долученими до справи квитанціями виданими АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно наданих відповідачем ОСОБА_2 документів останній з 28.08.2020 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , яка має дитину від попереднього шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, вони мають спільного сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку у зв'язку з наявністю захворювання «Цироз печінки, вірусний В».
Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 01.02.2015 по даний час працює в ТОВ «Мустанг Транс» на посаді водія автотранспортних засобів, на 0,5 посадового окладу та отримує заробітну плату у розмірі 3900,00 гривень, що підтверджується довідкою товариства №68 від 07.10.2023.
Згідно з ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
- досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як встановлено судом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітнім сином відповідача ОСОБА_2 , якому на час звернення до суду виповнилося 18 років і, який продовжує навчання.
Необхідність отримання належної освіти позбавляє ОСОБА_4 можливості повноцінно працювати та заробляти кошти на власне утримання та оплату освітніх послуг, у зв'язку з чим останній потребує матеріальної допомоги батьків.
Проте, відповідач не бере участі в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, хоча спроможний надавати таку допомогу.
За змістом ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.
За змістом ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У своїй заяві відповідач зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 він визнає частково, не заперечує сплачувати на навчання сина аліменти в розмірі 1/8 частки всіх видів свого заробітку посилаючись на ті обставини, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також несе постійні витрати на лікування хронічних захворювань.
Вказані доводи відповідача суд не приймає до уваги при ухваленні рішення у справі та визначенні розміру аліментів, оскільки відповідачем не надано суду доказів, що неповнолітні діти проживають разом з ним і він несе витрати на їх утримання. До того ж, обов'язок по утриманню дитини дружини відповідача покладається на батька цієї дитини. Надані відповідачем документи про стан його здоров'я не містять відомості про витрати відповідача на лікування та про їх розмір.
Дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилаєся позивач, як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням положень ст. 182 СК України, виходячи із засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, і з відповідача слід стягувати аліменти на період навчання повнолітнього сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не довше, ніж до досягнення сином 23-річного віку.
Визначаючи розмір аліментів, суд також враховує, що обов'язок надавати матеріальну допомогу на сина, яка продовжує навчатись, є рівною мірою обов'язком як батька, так і матері.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст 12,81,89,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.199-201 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду - 10.10.2023 року, і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення сином 23-річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 05.03.2024.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_3 , проживає по АДРЕСА_2 .
Головуючий: А.М. Лутай