Судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-4474км23.
Більшістю голосів колегії суддів у справі прийнято рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_2 .
Вважаю таке рішення неправильним і таким, що суперечить вимогам закону виходячи із наступного.
За вироком Золочівського районного суду Львівської області від 06 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 08:20, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21072», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Бродівській у напрямку
Т-подібного перехрестя із вул. С. Бандери та М. Кривоноса м. Золочева Львівської області, маючи намір здійснити поворот на Т-подібному перехресті у бік площі Ринок, усупереч вимогам пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, перед виконанням маневру лівого повороту не переконався у його безпечності, тобто не дав дороги велосипедисту ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку, при цьому позбавив його можливості зупинити керований ним велосипед до місця зіткнення і тим самим попередити його настання, шляхом застосування своєчасного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення обох транспортних засобів, через що ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК безпідставним та таким, що суперечить меті покарання, якою є виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Зокрема вказує на те, що судом помилково враховано як обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_2 , оскільки протягом тривалого часу від учинення злочину він не вибачився перед рідними загиблого та не відшкодував завданої потерпілій шкоди, при цьому судом не враховано думку останньої, яка наполягала на призначенні йому покарання, що належить відбувати реально.
На думку більшості суддів колегії призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК є правильним.
Однак із такою позицією колег не погоджуюсь та вважаю таке рішення хибним і неправильним, оскільки воно суперечить меті та загальним засадам і принципам кримінального законодавства.
За правилами ст. 75 КК застосування цієї норми можливе лише тоді, коли суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інших обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання.
Вважаю, що рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК прийнято судом без належного урахування всіх обставин справи.
Львівський апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо можливості звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання на підставі положень ст. 75 КК, тому апеляційні скарги прокурора і потерпілої ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
При цьому апеляційний суд у своїй ухвалі послався на те, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, а також враховано відсутність обтяжуючих обставин, тому дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Вважаю, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК застосовується лише у разі, коли для цього є відповідні умови й підстави, на які суд повинен послатися у своєму рішенні. Проте переконливих мотивів на обґрунтування прийнятого рішення та безпідставність доводів прокурора і потерпілої в апеляційних скаргах апеляційний суд у своєму рішенні не навів.
Як убачається з матеріалів провадження, прокурор та потерпіла в апеляційних скаргах вказували на відсутність у справі такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття засудженого. Зокрема, потерпіла в апеляційній скарзі зазначала про те, що засуджений не відшкодував і навіть не намагався відшкодувати їй будь-яку шкоду завдану через загибель батька, а також не вибачився перед нею та близькими загиблого, тобто не усвідомив скоєного ним та його наслідки.
Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, має вказувати на справжнє засудження свого діяння, визнання його антисуспільного характеру, про що мають свідчити і об'єктивні дані щодо поведінки такої особи, ставлення до вчиненого, аспектів відшкодування шкоди тощо. В той же час суд апеляційної інстанції, посилаючись у своєму рішенні на щире каяття засудженого, належним чином не обґрунтував у чому саме таке полягало.
Ураховуючи наведене вважаю, що за вказаних обставин звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а томукасаційна скарга прокурора підлягала до задоволення.
29 лютого 2024 року
Суддя ОСОБА_1