11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 726/464/19
провадження № 51- 1323 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 жовтня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року,
встановив:
засуджений, не погоджуючись із постановленими стосовно нього рішеннями, звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити, призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, Суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, встановивши засудженому строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Як визначено ч. 2 ст. 427 КПК України, касаційна скарга, окрім іншого, має містити обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу.
Однак вказаних вимог кримінального процесуального закону засуджений не дотримався, оскільки подана ОСОБА_4 касаційна скарга не містить посилань на передбачені ст. 438 КПК України підстави для зміни судових рішень із зазначенням, у чому саме вони полягають, з огляду на положення статей 370, 412-414, 419 КПК України.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, висловлюючи у касаційній скарзі вимогу про зміну судових рішень через невідповідність, на його думку, призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі й можливість призначення покарання із застосуванням положень
ст. 69 КК України, одночасно зазначає й про неправильну кваліфікацію за ч. 1
ст. 263 КК України.
Частиною 1 ст. 436 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий судовий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Проте викладена засудженим у касаційній скарзі вимога про часткову зміну оскаржуваних судових рішень не відповідає вимогам вказаної вище норми.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 жовтня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без руху і встановити йому строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3