05 березня 2024 року
м. Київ
справа № 335/1430/23
провадження № 51 - 6174 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця м. Запоріжжя
(місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
місце проживання: АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя вироком від 20 квітня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, засудив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднав невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2019 року та визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, у період з 11 до 29 грудня 2022 року у м. Запоріжжя вчинив таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло потерпілих, спричинивши їм матеріальних збитків, а саме:
- ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ) на суму 2 566,67 грн;
- ОСОБА_9 ( АДРЕСА_4 )- 34 387,72 грн;
- ОСОБА_10 ( АДРЕСА_5 ) - 44 899,21 грн;
- ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 ) - 2 300 грн;
- ОСОБА_12 ( АДРЕСА_7 ) - 91 500 грн.
Крім того, в період з березня 2022 року до 07 січня 2023 року ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, проник до квартири АДРЕСА_8 , звідки викрав майно ОСОБА_13 , спричинивши потерпілій матеріального збитку на загальну суму 325,67 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок м'якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з розміром призначеного ОСОБА_7 покарання, не взяв до уваги те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корисливі злочини, судимість за які не знята і не погашена. Після звільнення з місця позбавлення волі ОСОБА_7 , будучи звільненим умовно-достроково, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти корисливі злочини. На думку прокурора, призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК, є явно несправедливим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Крім того, прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи прокурора в частині уточнення часу вчинення ОСОБА_7 крадіжки майна потерпілої ОСОБА_13 . Переглядаючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України (далі - КПК).
Від засудженого ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник і засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити без зміни судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст.185 КК у касаційному порядку не оспорюються.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
У поданій касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м'якості.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора не дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Доводи щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання та істотного порушення вимог КПК судом апеляційної інстанції
Прокурор у касаційній скарзі вказував на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
За приписами ч. 4 ст. 185 КК таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло потерпілого, в умовах воєнного стану, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини справи, наявність пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття, визнання вини та активного сприяння розкриттю злочинів, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, кримінальні правопорушення вчинив у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років та на підставі ст. 71 КК визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, вирок суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів апеляційного суду підтримала висновки суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк відповідає тяжкості вчиненого та його особі, є достатнім для виправлення обвинуваченого.
Проте Суд уважає таке рішення не достатньо обґрунтованим, так як суд апеляційної інстанції залишив поза увагою конкретні обставини провадження, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (13 разів), за попередніми вироками йому призначалось покарання у мінімальних розмірах або наближених до мінімальних, застосовувались інститути звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, умовно-дострокового звільнення, проте це не посприяло виправленню ОСОБА_7 .
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК, не сприятиме попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Тобто за своїм розміром це покарання є явно несправедливим через м'якість (ст. 414 КПК).
Також Суд уважає слушними й твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції відхилив його доводи в частині уточнення дати вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_13 , не навівши при цьому належного обґрунтування.
З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, умотивувавши свої висновки належним чином.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , з метою попередження ризику його переховування від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 441, 442 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3