Ухвала
11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 199/9895/22
провадження № 61-569ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,
29 січня 2024 року подана касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 9 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши у ній обов'язкові підстави касаційного оскарження; надати докази направлення скарги іншим учасникам справи.
1 березня 2024 року до Верховного Суду від заступника керівника Донецької обласної прокуратури надійшла виправлена касаційна скарга та докази направлення скарги іншим учасникам справи.
Проте виправлена касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний
пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
У виправленій касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою.
Заступник керівника Донецької обласної прокуратури вказує, що єдиною підставою для перегляду додаткової постанови суду апеляційної інстанції є необхідність її скасування у разі скасування рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року.
Відхиляючи такі доводи заявника, касаційний суд зазначає наступне.
9 січня 2024 року подана касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2023 року, додаткове рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, повний текст якої складено 13 грудня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
29 січня 2024 року подана касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.
Подання заявником касаційної скарги 29 січня 2024 року вважається окремим зверненням до суду касаційної інстанції і питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову вирішується окремо від питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення та постанову.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
З огляду на імперативні положення частини восьмої статті 394 ЦПК України, у випадку відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року, касаційний суд зобов'язаний вказати підставу (підстави) відкриття касаційного провадження у відповідній ухвалі.
Крім того, на думку заступника керівника Донецької обласної прокуратури, частина друга статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України можуть застосовуватися до касаційної скарги на додаткову постанову лише у випадку неможливості її перегляду спільно з касаційною скаргою на основне судове рішення або оскарження підстав, розміру та правильності стягнення витрат на правничу допомогу.
Вказані доводи заявника касаційним судом відхиляються, оскільки зводяться виключно до неправильного тлумачення норм права.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина другої статті 127 ЦПК України).
Також слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Касаційний суд вважає, що, з урахуванням установлених обставин,
заступнику керівника Донецької обласної прокуратури на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.
Касаційний суд вбачає наявність підстав для продовження заступнику керівника Донецької обласної прокуратури встановленого судом процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 9 лютого 2024 року, на п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 127, 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Продовжитизаступнику керівника Донецької обласної прокуратури встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 9 лютого 2024 року, на п'ять з днів вручення копії цієї ухвали.
Невиконання у встановлений судом строк вимог ухвали Верховного Суду
від 9 лютого 2024 року є підставою для визнання скарги неподаною і повернення її заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко