07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 376/918/23
провадження № 61-17898св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Сквирська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Супруна Ігоря Ігоревича на постанову Київського апеляційного суду
від 13 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В.,
Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
1. У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Супрун І. І. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
2. Заява мотивована тим, що він має намір звернутись до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою зі знесенням самочинного будівництва, оскільки останній виконує будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 3224010100:01:057:0085, щодо якої ОСОБА_1 закінчує процедуру безоплатної приватизації та яку вона багато років використовує для обслуговування своєї частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
3. Вважає, що вказані будівельні роботи є самочинними та такими, що істотно порушують будівельні норми, а обраний нею спосіб забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії співвідноситься з предметом позову, оскільки існує прямий зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.
4. З метою збереження існуючого становища просить заборонити до ухвалення судом рішення по суті спору ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вести на земельній ділянці, кадастровий номер 3224010100:01:057:0085, підготовчі та будівельні роботи, а також використовувати цю ділянку для отримання доступу на територію земельних ділянок, кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079, з метою проведення на цих ділянках підготовчих та будівельних робіт, а також заборонити проведення підготовчих та будівельних робіт на частині земельних ділянок 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079, а саме на смузі землі шириною 1 метр уздовж межі суміжної земельною ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 03 квітня
2023 року у складі судді Батовріної І. Г. заяву представника адвоката Супруна І. І. про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вести на земельній ділянці кадастровий номер 3224010100:01:057:0085 підготовчі та будівельні роботи, а також використовувати цю земельну ділянку для отримання доступу на територію земельних ділянок кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079 з метою проведення на цих ділянках підготовчих та будівельних робіт, а також заборонено проведення підготовчих та будівельних робіт на частині земельних ділянок кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079, а саме на смузі землі шириною 1 метр уздовж межі суміжної земельної ділянки кадастровий номер 3224010100:01:057:0085.
6. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що позов не містить в собі ознак завідомо безпідставного чи штучного, між сторонами існує повноцінний юридичний спір, на який поширюється юрисдикція суду, а запропоновані заходи забезпечення позову дійсно спрямовані на досягнення цілей, передбачених главою 10 ЦПК України, а не на втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном. Оцінюючи наявність реальної небезпеки того, що виконання можливого рішення суду буде утрудненим чи неможливим, у разі невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову, суд враховував, що відповідач може продовжити будівництво житлових будинків, ввести їх в експлуатацію та відчужити на користь третіх осіб. Тому місцевий суд дійшов висновку про співмірність та належність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будівельні роботи, адже доцільним є їх вжиття саме на цій стадії будівельних робіт, що значно зменшить ризики виникнення нових спорів за результатом розгляду цієї справи, сприятиме процесуальній економії та повноцінному поновленню можливо порушених прав позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції земельні ділянки з кадастровими номерами 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079 належать на праві власності відповідачу, що підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які перевірені судом на час постановлення цієї ухвали. На підставі дозвільних документів відповідачем на належних йому земельних ділянках проводяться будівельні роботи.
9. При цьому жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити, що на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції земельна ділянка з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 на будь-якому праві (власності, користування, оренди) належить позивачу матеріали справи не містять.
10. З огляду на вказане висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову у даній справі, так як воно направлене на захист майбутнього права позивача, оскільки остання на час постановлення ухвали перебуває у процесі приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085, є передчасним.
11. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам проведення будівельних робіт, зобов'язання не здійснювати (не проводити) будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи, на земельних ділянках, що належать відповідачу на праві власності на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили може мати негативні правові наслідки, оскільки в цьому разі (в разі задоволення та накладення заборони) буде констатовано неправомірність володіння спірним майном відповідачем, що може мати місце тільки за наслідками вирішення такого спору по суті.
12. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги, що у даній справі на час постановлення спірної ухвали судом першої інстанції позивач не зазначав про намір подання ним позову щодо визнання незаконним будівництва, яке здійснюється відповідачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Супруна І. І., на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року залишити в силі.
16. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції не врахував, що застосований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки ризики не забезпечення позову переважають, у цьому випадку, над ризиками, пов'язаними із застосованими судом першої інстанції, заходами забезпечення позову; не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, від 24 травня 2023 року у справі № 726/695/21.
17. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно визначив коло майна, права на яке захищає позивач і для збереження якого потрібно забезпечення позову. Суд вважає, що це лише ділянка кадастровий номер 3224010100:01:057:0085, щодо якої позивач зараз знаходиться у процесі приватизації. Однак позивач також захищає свою частину житлового будинку АДРЕСА_1 , на яку вже має право власності.
18. Суд не врахував, що ОСОБА_2 забудовує чужу земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:01:057:0085, і позивач захищає право приватизувати цю ділянку, вільну від самочинної забудови для належного користування нею. При цьому ОСОБА_2 не надав доказів про те, що спірна земельна ділянка належить йому на будь-якому праві (власності, оренди, користування), і яке би надавало йому право її забудовувати. Будівельні паспорти № 6/21, № 7/21 від 16 вересня 2023 року передбачають, що частина будівель ОСОБА_2 запроектована, зокрема, і на спірній земельній ділянці, але вказані документи не є документами про право власності, оренди чи користування.
19. При цьому позивач не оспорює право власності ОСОБА_2 на
земельні ділянки з кадастровими номерами 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079.
20. Апеляційний суд не співвідніс наслідки від продовження будівництва з тими обмеженнями, які накладаються забезпеченням і наслідками задоволення позову. Якщо ОСОБА_2 завершить будівництво, то після задоволення позову доведеться знести частину будівлі.
21. Вказує, що позивач захищає свої приватні інтереси на планування (реконструкція своєї частини будинку з добудовою 2-го поверху з вікнами на ділянку ОСОБА_2 та з забезпеченням можливості використовувати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 для паркування автомобіля), проте вказане проігноровано апеляційним судом.
22. Крім того під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 даним незаконним будівництвом забудував також іншу земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:01:057:0025, на яку у позивача наявне право власності. Щодо забудови цієї ділянки в ухвалі Сквирського районного суду від 28 листопада
2023 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі №376/1312/22 є запитання експерту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що остання ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та належною оцінкою наявних в матеріалах справи доказів. Зазначає, що рішенням Сквирської міської ради від 28 березня 2023 року було відмовлено у затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки комунальної власності у власність громадянці ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, площею 0,0104 га з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085.
24. Крім того зазначає, що позивачкою не надано доказів, якими б було підтверджено пошкодження її житлового приміщення. На момент проведення будівельних робіт житлові приміщення позивачки перебувають у непридатному для використання стані. Стан приміщень позивачки під час розгляду справи №376/1032/14-ц висновком судової будівельно-технічної експертизи Київського науково дослідницького інституту судових експертиз було визнано аварійним та непридатним до використання.
25. Таким чином права позивача не порушено, проте ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову порушуються права відповідача на здійснення діяльності з реконструкції власних приміщень на підставі законних та діючих документів, що надають право на будівництво.
26. У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Супрун І. І. подав письмові пояснення по справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 знаходиться в процесі приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085.
28. Суміжні земельні ділянки з кадастровими номерами 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079 належать на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
29. З наданих позивачем фотокарток, матеріалів геодезичної зйомки слідує, що дійсно на земельних ділянках відповідача наразі здійснюється будівництво житлових будинків, які за своєї конфігурацією є 1-2 поверховими.
30. На цих же фотографіях дійсно є ознаки того, що контур нового будівництва знаходиться на близькій відстані від межі земельної ділянки позивача, крім того, на земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:01:057:0085 виходить контур нового будівництва з земельної ділянки 3224010100:01:057:0079.
31. Вказане оцінювалося судом першої інстанції попередньо, без категоричних висновків, оскільки підлягатиме детальній перевірці під час розгляду справи по суті.
32. Предметом позову, з яким позивачка мала намір звернутися до суду, визначено усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком АДРЕСА_1 та прибудинковою територією - земельною ділянкою кадастровий номер 3224010100:01:057:0085 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за власні кошти вчинити дії, а саме:
- привести земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:01:057:0085 до попереднього стану, звільнити її від будівельних матеріалів, відновити межі і верхній шар ґрунту, знести самовільно побудовані на цій земельній ділянці фундамент та стіни з бетонних блоків;
- здійснити перебудову зведеної частини будинку по
АДРЕСА_1 та будинку по АДРЕСА_2 таким чином, щоб на земельних ділянках кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079 частина цих земельних ділянок, а саме смуга землі шириною 1,00 метр уздовж межі суміжної земельної ділянки кадастровий номер 3224010100:01:057:0085, була вільною від забудови;
- привести до попереднього стану частину земельних ділянок кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079, а саме смугу землі шириною 1,00 метр уздовж межі суміжної земельної ділянки кадастровий номер 3224010100:01:057:0085, відновити межі і верхній шар ґрунту.
33. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову просила заборонити до ухвалення судом рішення по суті спору ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вести на земельній ділянці, кадастровий номер 3224010100:01:057:0085, підготовчі та будівельні роботи, а також використовувати цю ділянку для отримання доступу на територію земельних ділянок, кадастрові номери 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079, з метою проведення на цих ділянках підготовчих та будівельних робіт, а також заборонити проведення підготовчих та будівельних робіт на частині земельних ділянок 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079, а саме на смузі землі шириною 1 метр уздовж межі суміжної земельною ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085.
34. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Сквирська міська рада, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 30 травня 2023 року відкрито провадження у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
35. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
38. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
40. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
43. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
44. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
45. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
46. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
47. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
48. У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.
49. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десята статті 150 ЦПК України).
50. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
51. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21 (провадження № 61-12662св22) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження
№ 12-90гс20), зазначено, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
52. Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
53. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).
54. Судом апеляційної інстанції враховано, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3224010100:01:057:0080, 3224010100:01:057:0079 належать на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
55. На підставі дозвільних документів, а саме:будівельного паспорта і прав на початок виконання будівельних робіт на реконструкцію житлового будинку з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 , що розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224010100:01:057:0010 та 3224010100:01:057:0006, виданого Сквирською міською радою сектором архітектури, містобудування та інфраструктури 16 вересня 2021 року за № 5/21 та зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) за №ВР01:6813-3118-6506-2445; будівельного паспорта і прав на початок виконання будівельних робіт на реконструкцію житлового будинку з прибудовою та надбудовою другого поверху по АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 3224010100:01:057:0080, виданого Сквирською міською радою сектором архітектури, містобудування та інфраструктури 16 вересня 2021 року за № 6/21 та зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) за №ВР01: 6836-9568- 2604-3578; будівельного паспорта і прав на початок виконання будівельних робіт на будівництво двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 , що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 3224010100:01:057:0079, виданого Сквирською міською радою сектором архітектури, містобудування та інфраструктури 16 вересня 2021 року за №7/21 та зареєстрованого в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ) за №ВР01: 6850-6546-7632-1836 ОСОБА_2 на належних йому земельних ділянках проводяться будівельні роботи.
56. Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 на будь-якому праві (власності, користування, оренди) належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
57. При цьому, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, які викладено у постанові від 16 серпня
2018 року у справі № 910/1040/18.
58. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечення позову по забороні ОСОБА_2 та іншим особам проведення будівельних робіт, шляхом зобов'язання не здійснювати (не проводити) будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи, на земельних ділянках, що належать ОСОБА_2 на праві власності, на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили може мати негативні правові наслідки, оскільки в цьому разі (в разі задоволення та накладення заборони) буде констатовано неправомірність володіння спірним майном відповідачем, що може мати місце тільки за наслідками вирішення такого спору по суті.
59. Сам по собі факт здійснення ОСОБА_2 будівництва не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів ОСОБА_1 підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
60. У даному випадку заборона будівництва на земельній ділянці особі, яка є її власником, є непропорційним обмеженням її прав доки не встановлено, що таке здійснюється з порушеннями.
61. Також апеляційний суд врахував, що у даній справі на час постановлення спірної ухвали судом першої інстанції ОСОБА_1 не зазначала про намір подання позову щодо визнання незаконним будівництва, яке здійснюється ОСОБА_2 .
62. Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
63. Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову апеляційний суд у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.
64. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував захист ОСОБА_1 своїх прав на частину житлового будинку АДРЕСА_1 вказаних висновків суду не спростовують, оскільки нею не доведено, здійснення будівництва ОСОБА_2 на земельних ділянках, які належать йому на праві власності, порушують її права або перешкоджають їй в користуванні своєю власністю.
65. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона перебуває у процесі приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 не свідчать про необхідність забезпечення позову у даній справіу визначений ОСОБА_1 спосіб.
66. Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
67. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
68. Отже, проаналізувавши зміст ухвали апеляційного суду з точки зору застосування норм права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено оскаржуване рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер.
69. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 10 квітня 2020 року у справі
№ 344/4319/16-а, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, від 24 травня 2023 року у справі № 726/695/21, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
70. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
71. Апеляційним судом повно встановлено відповідні обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.
72. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Супруна Ігоря Ігоревича залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян