05 березня 2024 року
м. Київ
справа № 947/13348/21
провадження № 61-2594ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди та
У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просили стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПАТ «СГ «ТАС») матеріальний збиток (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) в розмірі 40 241,92 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю між реальним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 43 419,08 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки на оренду автомобіля в розмірі 136 500,00 грн, збитки в сумі 6 325,19 грн; стягнути з ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.
Вказували, що 22 червня 2020 року об 11 год. 58 хв. у м. Одесі на просп. Академіка Глушка на перехресті з вул. Ільфа та Петрова водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився у безпеці маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «NISSAN», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого цей автомобіль був суттєво пошкоджений.
На дату дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільну відповідальність ОСОБА_3 було застраховано ПАТ «СГ «ТАС» відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 136552079.
23 червня 2020 року до ПАТ «СГ «ТАС» подано заяву про страхове відшкодування та копії відповідних документів.
10 серпня 2020 року постановою Київського районного суду м. Одеси у справі
№ 947/20470/20 ОСОБА_3 визнано винним у зазначеній ДТП, яка відбулася
22 червня 2020 року.
Оскільки відповідачі добровільно відмовилися відшкодовувати завдану шкоду, вони змушені були звернутися до суду.
11 листопада 2021 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням зносу) в розмірі 40 241,92 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю між реальним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 43 419,08 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 136 500,00 грн вартості оренди автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки в розмірі 6 325,19 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
30 листопада 2023 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року скасовано в частині стягнення різниці завданої шкоди, витрат на оренду транспортного засобу, збитків та ухвалено в скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У частині розподілу судових витрат рішення змінено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
20 лютого 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду
від 30 листопада 2023 року, в якій просить її скасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року залишити в силі.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У справі предметом позову є вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 326 486,19 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Необхідність розгляду справи в касаційному суді заявниця мотивує тим, що справа становить для неї виняткове значення, оскільки пошкоджений автомобіль є єдиним у їх родині, відшкодування коштів на його ремонт вони не отримують вже більше трьох років. На вказаному автомобілі її родина часто подорожувала, з ним пов'язано багато приємних спогадів. Через неможливість його використання її родина зазнає сильних душевних страждань та моральних переживань.
Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявниці з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу.
Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Крім того, посилання заявниці на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення у малозначній справі таким, що підлягає касаційному оскарженню.
У доводах касаційної скарги відсутнє обґрунтування необхідності у формуванні або суперечливість у практиці застосування статей 23, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, а доводи стосуються оцінки доказів судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути переглянуте в касаційному порядку.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
Є. В. Петров
В. В. Сердюк