05 березня 2024 року
м. Київ
справа № 212/4353/23
провадження № 61-2224ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення недоотриманого доходу (збитків),
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення недоотриманого доходу (збитків).
Позов мотивований тим, що 02 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 11124379000, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти в сумі 12 948,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13,50 % річних, строком
з 02 березня 2007 року до 28 лютого 2014 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02 березня
2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11124379000-П, за умовами якого остання поручилась перед банком
за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором30 квітня
2009 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості, яка станом на 30 квітня 2009 року становила 4 917,41 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на момент подання позову становило 37 864,06 грн.
Оскільки станом на дату подання позову були відсутні механізми примусового стягнення заборгованості в іноземній валюті сума позову була розрахована
у гривні за чинним на той час курсом іноземної валюти.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 2-938/10 від 23 березня 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 864,06 грн, 378,64 грн судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов'язані шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення.
11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» укладений договір № 1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого 11 травня 2019 року відбулася заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача права вимоги за договором споживчого кредиту № 11124379000, укладеного з ОСОБА_1 , та договором поруки, укладеним
з ОСОБА_3 .
Позивач вказував, що станом на 11 травня 2019 року балансова заборгованість становила 7 779,75 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 203 874,46 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року у справі № 2-938/10 замінено стягувача
з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку»
у виконавчих листа виданих Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 2-938/10.
ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» вказувало, що станом
на 13 червня 2023 року зазначене рішення залишається не виконаним, заборгованість за кредитним договором не погашена.
Заборгованість у гривневому еквіваленті станом на дату укладення договору відступлення права вимоги 11 травня 2019 року відносно розміру заборгованості, стягнутої судом станом на 23 березня 2010 року, збільшилась у вигляді неотриманих доходів (збитків) та становить 3 881,82 доларів США, яку просив суд стягнути з відповідачів.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України з відповідачів підлягають стягненню 3 % річних від простроченої суми, що на момент пред'явлення позову становило 349,68 доларів США.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, відмовлено ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» у задоволенні позову.
12 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку», засобами поштового зв'язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, в якій заявник, посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 21 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 11 січня 2024 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.
Предметом позову у справі є вимоги про стягнення недоотриманого доходу (збитків).
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна
дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу
їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2023 року відкрито провадження у справі.
Станом на 07 липня 2023 року офіційний курс долара США до гривні становив
36,5686 грн.
Отже, загальна ціна позову у цій справі становить 154 703,64 грн
(3 881,82 + 349,68) *36,57), яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 * 250 = 757 000,00 грн).
Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень
із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа
не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Водночас у касаційній скарзі міститься посилання на те, що справа стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес для кредиторів за зобов'язаннями, які виникли через надання кредиту в іноземній валюті,
та обліковуються у валюті зобов'язання після ухвалення судом рішення
про стягнення коштів у національній валюті України - гривні.
Такі доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктами а, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Разом із тим заявник у касаційній скарзі не обґрунтував наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктами а, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку
про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних
і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Також не обґрунтовано наявності актуальної правової проблеми у застосуванні норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним
за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)
від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскільки ТОВ «ФК «Європейська факторингова компанія розвитку» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі,
що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі за позовом Товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення недоотриманого доходу (збитків) відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська