28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 199/4586/21
провадження № 61-7290св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна,
особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, - Приватне науково-виробниче підприємство фірма «Алтей»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Богун О. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова В. М. (далі - приватний нотаріус ДМНО Шрамова В. М.), про скасування рішення та запису державного реєстратора.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що йому на праві власності належало нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
04 грудня 2006 року між ним та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) укладений кредитний договір № 11089021000, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 150 000,00 доларів США зі сплатою процентів та з кінцевим терміном повернення кредиту до 03 грудня 2017 року.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 04 грудня 2006 року між ним та банком укладений договір іпотеки № 11089021000/3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіною В. В.
11 червня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу, відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором від 04 грудня 2006 року № 11089021000 та іпотечним договором від 04 грудня 2006 року № 11089021000/3.
26 травня 2021 року приватний нотаріус ДМНО Шрамова В. М. зареєструвала за ТОВ «Кей-Колект» право власності на належне позичальнику нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом договору іпотеки від 04 грудня 2006 року № 11089021000/3.
Позивач указував, що 08 червня 2021 року дізнався про здійснення приватним нотаріусом ДМНО Шрамовою В. М. запису про право власності № 42257253 від 26 травня 2021 року, підставою виникнення права власності відповідача є договір іпотеки від 04 грудня 2006 року № 11089021000/3.
Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки від 04 грудня 2006 року № 11089021000/3 іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення, зазначене у пункті 1.4 цього договору.
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором від 04 грудня 2006 року № 11089021000.
Відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки - предметом іпотеки є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 договору іпотеки: у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами; у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення, в тому числі дострокове, здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених у пунктах 2.1.1, 2.1.2 цього договору іпотеки: у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом іпотекодавця; у разі прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи-іпотекодавця; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором (пункт 4.1 договору іпотеки).
Пунктом 4.3 договору іпотеки визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 2.1.1, 2.1.2 цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку».
У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених у повідомлені, про яке зазначено у пункті 4.3, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.4 цього договору).
Відповідно до пункту 4.6 договору іпотеки - звернення стягнення за застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку».
За пунктом 5.1 договору іпотеки у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Проте жодних повідомлень щодо вимог про намір здійснити перехід права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки, про усунення порушень основного зобов'язання позивач не отримував.
Крім того, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2014 року накладено арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 . Державна реєстрація вказаної ухвали була здійснена 17 листопада 2014 року, номер запису про обтяження - 7712983.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року, з метою забезпечення позову Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» (далі - ПрНВПФ «Алтей») до ОСОБА_1 про повернення в натурі безпідставно набутого майна, накладено заборону на проведення будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_1 . Державна реєстрація вказаної ухвали була здійснена 11 лютого 2020 року, номер запису про обтяження - 35428685.
Отже, на момент проведення приватним нотаріусом ДМНО Шрамовою В. М. реєстрації права власності на вищезазначене нежитлове приміщення за ТОВ «Кей-Колект» були наявні дві судові заборони на відчуження вказаного майна.
Таким чином, здійснення приватним нотаріусом ДМНО Шрамовою В. М. реєстраційних дій під час наявності арешту та заборони вчинення реєстраційних дій є незаконними.
ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати рішення приватного нотаріуса ДМНО Шрамової В. М., індексний номер: 58479292 від 01 червня 2021 року, та запис про право власності від 26 травня 2021 року № 42257253, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Кей-Колект» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;
- поновити за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса ДМНО Шрамової В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2021 року, індексний номер: 58479292, за яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності від 26 травня 2021 року № 42257253, 15:19:54 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2373652312101).
Припинено право власності ТОВ «Кей-Колект» на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 42257253).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року апеляційні скарги ТОВ «Кей-Колект» та ПрНВПФ «Алтей» залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року - без змін.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, встановив, що суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що ТОВ «Кей-Колект» направив позивачу письмову вимогу про усунення порушень, яка ним отримана та з моменту її отримання минув 30-денний строк, а отже, дотримано вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Крім того, відповідне повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, як підстава виникнення права власності, в оскаржуваній реєстрації не зазначене. Отже, суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за ТОВ «Кей-Колект» державним реєстратором прийнято з порушенням вимог законодавства.
Врахувавши положення частини третьої статті 26 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд відмовив у задоволенні позовних вимог у частині скасування запису про право власності, оскільки такий спосіб не забезпечить відновлення порушеного права позивача. Також суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у частині заявлених вимог про повернення сторін у попередній стан шляхом визнання за позивачем права власності на спірне майно у зв'язку з тим, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно та припинення права відповідача буде достатнім для поновлення прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2023 року ТОВ «Кей-Колект» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У травні 2023 року особа, яка не брала участь у справі, ПрНВПФ «Алтей» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, повернути ПрНВПФ «Алтей» нежитлове приміщення № 37, розташоване на АДРЕСА_1 » на підставі рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 квітня 2001 року та від 21 червня 2021 року та свідоцтва про право власності.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Кей-Колект», витребувано матеріали справи із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року касаційну скаргу ПрНВПФ «Алтей» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року продовжено ПрНВПФ «Алтей» строк для усунення недоліків, указаний в ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрНВПФ «Алтей», витребувано її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
11 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ТОВ «Кей-Колект» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (провадження № 12-83гс21) та у постановах Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 (провадження № 61-976/св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21).
Суди першої та апеляційної інстанції неправильно оцінили наявні в матеріалах справи докази та дійшли до необґрунтованого висновку стосовно невиконання іпотекодержателем покладеного на нього договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку» обов'язку щодо письмового повідомлення іпотекодавця про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки та неправомірно задовольнили позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2021 року.
Суди не надали оцінку тому, що на виконання вимог законодавства та умов іпотечного договору ТОВ «Кей Колект» двічі направляло на адресу іпотекодержателя (вказану у договорі) вимоги про усунення порушень основного зобов'язання рекомендованим листом з описом вкладення, але вони двічі повертались неврученими із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання». У матеріалах справи наявні копії вимог про усунення порушень основного зобов'язання із зазначенням строку виконання вимоги та наслідків у вигляді застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у разі її невиконання та докази направлення цієї вимоги на адресу іпотекодавця рекомендованим поштовим відправленнями з описом вкладення.
Презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання позивачем у загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована, тому іпотекодержатель, який з дотриманням вимог іпотечного договору направив вимогу, передбачену частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки.
Суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) та дійшли помилкового висновку стосовно задоволення позову в частині припинення права власності ТОВ «Кей-Колект» на спірне нежитлове приміщення, оскільки задоволення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є достатньою підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.
Касаційна скарга ПрНВПФ «Алтей»мотивована тим, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.
На підтвердження порушення своїх прав ПрНВПФ «Алтей» вказує, що рішенням Верховного Суду України від 05 квітня 2006 року було повернуто право власності ОСОБА_2 на ПрНВПФ «Алтей», та вказано, що з 2002 року по 2006 рік всі дії та угоди щодо цього підприємства будь-якими особами є незаконними, так як всі особи, які розпоряджалися і володіли підприємством і майном, набули корпоративних прав поза межами чинного законодавства, а тому і договір купівлі-продажу ОСОБА_1 спірного приміщення є нікчемним і незаконним, як і договір іпотеки з ТОВ «Кей-Колект».
Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку наданим доказам щодо права власності ПрНВП фірми «Алтей» на спірне нежитлове приміщення та не захистив його право власності, і прийняті судами рішення стосуються прав та інтересів ПрНВП фірми «Алтей» як особи, що не була залучені до участі у справі.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ПрНВПФ «Алтей» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належало нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладений кредитний договір № 11089021000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 150 000,00 доларів США зі сплатою 12,2 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 03 грудня 2017 року.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладений договір іпотеки № 11089021000/3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіною В. В., предметом якого є нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
11 червня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором від 04 грудня 2006 року № 11089021000 та іпотечним договором від 04 грудня 2006 року № 11089021000/3.
Пунктом 4.1 договору іпотеки № 11089021000/3 передбачено, що звернення стягнення, в тому числі дострокове, здійснюється іпотекодержателем, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором. Пунктом 5.1 цього договору встановлено, що у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року у справі № 199/4585/18, з метою забезпечення позову ПрНВПФ «Алтей» до ОСОБА_1 про повернення у натурі безпідставно набутого майна, накладено заборону на проведення будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року залишено без змін, у задоволенні позову ПрНВПФ «Алтей» до ОСОБА_1 про повернення в натурі безпідставно набутого майна відмовлено.
Відповідно до довідки-розрахунку залишку заборгованості за договором №11089021000, складеної ТОВ «Кей-Колект», боржник ОСОБА_1 станом на 13 жовтня 2020 року має заборгованість у розмірі 102 434,28 доларів США.
У вимозі про усунення порушень основного зобов'язання від 13 жовтня 2020 року не зазначено строку її виконання (том 1, а. с. 224 зворот).
З доданих до апеляційної скарги копій опису вкладення видно, що вимога направлена цінним листом, який не вручено, в зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (том 1, а. с. 224, 225).
Рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шрамової В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58479292 від 01 червня 2021 року зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 42257253 від 26 травня 2021 року).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційні скарги ТОВ «Кей-Колект» та ПрНВПФ «Алтей» не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.
Особа, яка не є власником майна, вправі розпоряджатися цим майном лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов'язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) звертала увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов'язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов'язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі залишати предмет іпотеки за собою.
Верховний Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 (провадження № 61-976св22) вказав, що договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим); належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем у загальному порядку.
Тлумачення змісту пунктів 5.1 - 5.4 іпотечного договору 04 грудня 2006 року дає підстави для висновку, що сторони: іпотекодавець ОСОБА_1 та іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» у договорі визначили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та встановили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом. Датою отримання такої письмової вимоги буде вважатися дата її особистого вручення.
13 жовтня 2020 року ТОВ «Кей-Колект» рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення направляло ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов'язання та про сплату боргу за кредитним договором від 04 грудня 2006 року № 11089021000, який станом на 13 жовтня 2020 року складає 102 308,11 доларів США. При цьому іпотекодержатель у порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджає, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ «Кейт-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (том 1, а. с. 224 зворот).
Сторони договору іпотеки погодили (пункт 5.3 договору іпотеки), що право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться у пункті 5.1 цього договору.
Суди, встановивши, що вказане поштове відправлення не вручено ОСОБА_1 та повернуто відправнику з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання» (том 1, а. с. 225, 225 зворот), дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами спростував презумпцію належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання.
Таким чином, ТОВ «Кейт-Колект» (іпотекодержатель), який направив вимогу, передбачену частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», однак не дотримався вимог, погоджених у пункті 5.3 іпотечного договору від 04 грудня 2006 року щодо моменту, коли повідомлення вважатиметься отриманим, неправомірно звернув стягнення на предмет іпотеки.
Встановивши, що ОСОБА_1 спростував презумпцію належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано скасував рішення державного реєстратора.
Доводи касаційної скарги ТОВ «Кей-Колект» цих висновків не спростовують.
Що стосується підстави, з якої відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Кей-Колект», передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то її обґрунтування, наведене заявником у касаційній скарзі, не свідчить про помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки викладені в оскаржуваному судовому рішенні в цій справі висновки суду не суперечать правовим висновкам, викладеним у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.
Таким чином, доводи ТОВ «Кей-Колект», що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів касаційної скарги ПрНВПФ «Алтей» як особи, яка не брала участі у справі, але вважає, суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що: «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».
Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ПрНВПФ «Алтей» указувало, що рішенням Верховного Суду України від 05 квітня 2006 року було повернуто право власності ОСОБА_2 на ПрНВПФ «Алтей», та вказано, що з 2002 року по 2006 рік всі дії та угоди щодо цього підприємства з будь-якими особами є незаконними, оскільки всі особи, які розпоряджалися і володіли підприємством і майном, набули корпоративних прав поза межами чинного законодавства, а тому і договір купівлі-продажу ОСОБА_1 спірного приміщення є нікчемним і незаконним, як і договір іпотеки з ТОВ «Кей-Колект».
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ПрНВПФ «Алтей», установив, що доводи ПрНВПФ «Алтей» фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо предмету спору у цій справі та обґрунтовані наявністю у ПрНВПФ «Алтей» самостійного права вимоги до ОСОБА_1 щодо спірного нежитлового приміщення.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект» про скасування рішення та запису державного реєстратора не є позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , а є спором щодо неправомірності дій реєстратора, до яких ПрНВПФ «Алтей» не має жодного відношення. Спір між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект» носить нематеріальний характер і не стосується прав ПрНВПФ «Алтей».
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, в задоволенні позову ПрНВПФ «Алтей» до ОСОБА_1 про повернення в натурі безпідставно набутого майна відмовлено (справа № 199/4585/18).
Вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, питання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не вирішується.
Доводи касаційної скарги ПрНВПФ «Алтей» на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного науково-виробничого підприємства фірми «Алтей» залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець