28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 754/1822/23
провадження № 61-18736 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - адвокатське бюро «Ігнатюк та партнери»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада
2023 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року адвокатське бюро «Ігнатюк та партнери» (далі - АБ «Ігнатюк та партнери», бюро) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2019 року між АБ«Ігнатюк та партнери» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого бюро взяло на себе зобов'язання надати відповідачу правову консультацію, здійснити представництво та надати інші види правової допомоги, у тому числі, у судах під час вирішення спору про протиправність дій органів Пенсійного фонду України у частині перерахунку раніше призначеної відповідачу, як прокурору, пенсії за вислугою років.
Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 вказаного договору за надання правової допомоги відповідач сплачує бюро гонорар у розмірі 221 565,54 грн, який становить суму трьох перерахованих місячних пенсійних виплат.
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 було сплачено бюро
10 800 грн.
Бюро було надано відповідачу правову консультацію, здійснено збір доказів для підготовки позову, виконано розрахунок розміру заробітної плати, підготовку та подачу відповідного позову до Тернопільського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Україні
у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 березня
2019 року у справі № 500/535/19, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 20 лютого 2019 року
№ 35656/03 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку з 19 лютого
2018 року пенсії за вислугою років, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України
від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 19 лютого 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком № 10 судової економічної експертизи судового експерта Перепелиці С. Н. від 15 березня 2019 року та складає 82 061,32 грн, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
Таким чином, бюро у повному обсязі виконано умови договору про надання правової допомоги.
18 жовтня 2020 року бюро направило ОСОБА_1 претензію у порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору, відповідно до якої просило останню виконати умови договору про надання правової допомоги сплативши гонорар у розмірі 210 765,54 грн.
18 листопада 2020 року ОСОБА_1 направила бюро відповідь на претензію, згідно з якою станом на 18 листопада 2020 року органами Пенсійного фонду України рішення суду у частині перерахунку та виплати їй пенсії не виконано. Зокрема не здійснено виплату пенсії з 19 лютого 2018 року по 19 лютого 2019 року на загальну суму близько 740 000 грн. Також у відповідь на претензію зазначила, що відсутні обумовлені договором підстави для виконання нею взятих на себе зобов'язань щодо сплати гонорару за надану правову допомогу, так як вважає, що спір з цього питання відсутній, а виплата гонорару за надану правову допомогу буде здійснена після виконання рішення суду.
АБ «Ігнатюк та партнери» 22 червня 2021 року та 13 вересня 2022 року було направлено ОСОБА_1 претензії у порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору про сплату гонорару за договором про надання правової допомоги.
Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду в м. Києві від 31 січня 2023 року розпорядженням від 11 липня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 , було виконано в межах резолютивної частини. Виплату пенсії у новому розмірі та кошти з 20 червня 2019 року по 31 липня 2019 року нараховані у серпні 2019 року через банківську установу. Борг за період з 19 лютого 2018 року по 19 лютого
2019 року нарахований та виплачений у травні 2021 року через банківську установу.
Отже, ОСОБА_1 у порушення прав АБ «Ігнатюк та партнери» умови договору про надання правової допомогу належним чином не виконала, гонорар у повному обсязі у добровільному порядку не сплатила.
З врахуванням викладеного АБ «Ігнатюк та партнери» просило суд стягнути
з ОСОБА_1 гонорар у розмірі 210 765,54 грн, а також на підставі
статті 625 ЦК України інфляційні витрати у розмірі 69 401,10 грн та 3 % річних
у розмірі 10 965,58 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року позов
АБ «Ігнатюк та партнери» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
АБ «Ігнатюк та партнери» заборгованість: зі сплати гонорару за договором про надання правової допомоги від 01 лютого 2019 року у розмірі 210 765,54 грн;
3 % річних у розмірі 10 965,58 грн; інфляційні витрати у розмірі 69 401,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Ігнатюк та партнери» витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 4 366,98 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до суду надійшли клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи до скасування воєнного стану на території України, оскільки вона знаходиться поза межами території України. Разом з тим до суду першої інстанції від ОСОБА_1 не надійшли належні та допустимі докази щодо не перебуває на території України, крім того, її інтереси в суді представляв адвокат - Онуфрієнко М. В. З відзиву на позовну заяву судом встановлено, що він підписаний особисто відповідачкою, його відправка до суду здійснювалась також особисто ОСОБА_3 з м. Києва, що підтверджується конвертом. Від відповідачки або її адвоката клопотань про участь в режимі
відеоконференції за допомогою будь-яких інших технічних засобів не надходило.
ОСОБА_3 скористалась своїм процесуальним правом та направила відзив на позовну заяву з додатками.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки не містить належного обґрунтування, а спрямоване лише на затягування розгляду справи.
Щодо вирішення справи по суті спору суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем повністю виконані умови договору про надання правової допомоги, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 березня
2019 року у справі № 500/535/19, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, виконано, порушені права відповідачки захищенні та відновлені. Разом з тим, у порушення умов договору про надання правової допомоги відповідачка свого обов'язку та залишок гонорару адвоката за надану правову допомогу у розмірі 210 765,54 грн на користь позивача не сплатила, тобто свої зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Відповідачкою належними доказами не підтверджено факт залучення нею інших працівників для надання відповідної правової допомоги. Надання та витребування відповідачкою документів відповідає пункту 2.3. договору про надання правової допомоги, згідно з яким клієнт зобов'язаний надати повну та достовірну інформацію, наявні документи та матеріали, що мають значення для якісного та повного надання правової допомоги.
Отже, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки залишку несплаченого гонорару та на підставі статті 625 ЦК України 3 процентів річний, інфляційних втрат.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором про надання правової допомоги від 01 лютого 2019 року, тому
у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати гонорару за вказаним договором у повному обсязі, унаслідок чого районний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідачкою на підтвердження своїх доводів про невиконання договору про надання правової допомоги не надано відповідних доказів, її посилання на те що, адвокатом на стадії виконання судового рішення не було надано правової допомоги не підтверджується доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/1822/23 з Деснянського районного суду м. Києва.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не повідомлено відповідача про призначене на 22 травня 2023 року судове засідання, в якому було ухвалено рішення по суті спору. Отже, районним судом розглянуто справу за відсутності відповідачки, яку не повідомлено про дату, час і місце її розгляду, що свідчить про порушення процесуальних прав ОСОБА_1 . Принцип рівності сторін вимагає справедливого балансу між сторонами, кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи. Посилалася на відповідні рішення Європейського суду з прав людини.
Вказані процесуальні порушення є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідачка була позбавлена права брати участь у судовому засіданні, надати свої пояснення.
Судом помилково розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки розмір позовних вимог у справі перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводи особи, яка подала відзив
У лютому 2024 року АБ «Ігнатюк та партнери» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідачка була належним чином повідомлена судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 вчинялися дії щодо введення суду першої інстанції в оману, вона направляла процесуальні документи до суду першої інстанції, у тому числі відзив на позовну заяву.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що судом помилково розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження, так як станом на лютий 2023 року, тобто на час подання позову до суду, 250 розмірів прожиткового мінімуму становило 671 000 грн. Таким чином, районним судом не було допущено порушення вимог процесуального права при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову становила 291 132,22 грн.
У лютому 2024 року АБ «Ігнатюк та партнери» подало клопотання про закриття касаційного провадження, яке мотивовано тим, що судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, відповідачкою подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, тому касаційне провадження відкрито помилково.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 лютого 2019 року між АБ«Ігнатюк та партнери» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги
Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги бюро зобов'язується надати правову консультацію, здійснити представництво та надати інші види правової допомоги клієнту з приводу юридичного супроводу інтересів клієнта в органах Пенсійного фонду України, органах прокуратури, державних та недержавних експертних установах України, судах загальної та адміністративної юрисдикції першої, апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду та вирішення спору про протиправність дій органів Пенсійного фонду України в частині перерахунку раніше призначеної органами Пенсійного фонду України клієнту, як прокурору, пенсії за вислугою років у розміру 90 %; забезпечити якісну підготовку та пред'явлення до суду адміністративного позову у справі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії до органів Пенсійного фонду України; забезпечити участь у судових засіданнях за пред'явленим позовом в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції по даній справі; забезпечити у разі прийняття судом рішення на користь клієнта та вступу судового рішення в законну силу, виконання прийнятого у справі судового рішення на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги бюро зобов'язується: своєчасно та якісно надавати клієнту правовому допомогу в необхідному для клієнта обсязі; інформувати клієнта про хід виконання його завдань та доручень, а на вимогу клієнта також надавати таку інформацію у письмовій формі; повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів та інших причин, що є підставою для відмови від надання правової допомоги з моменту їх виявлення; на вимогу клієнта повернути невикористані кошти, призначені для покриття фактичних витрат бюро, пов'язаних з наданням правової допомоги, у випадку припинення договору чи його одностороннього розірвання; на вимогу клієнта надавати звіт про напрямки використання коштів, призначених для покриття фактичних витрат бюро, якщо клієнтом відбулось авансування таких витрат; не розголошувати без попередньої згоди інформацію, що стала відома бюро чи адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до бюро, зміст порад, консультацій, роз'яснень бюро, складених ним документів, інформації, що зберігається на електронних носіях, та інших документів і відомостей, одержаних бюро при наданні правової допомоги.
Відповідно до пункту 2.3. договору про надання правової допомоги клієнт зобов'язаний: сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених договором; компенсувати фактичні витрати на надання правової допомоги в порядку, передбаченому договором; надати повну та достовірну інформацію, наявні документи та матеріали, що мають значення для якісного та повного надання правової допомоги; надати адвокату Ігнатюку В. М., за необхідності, довіреність для представництва інтересів клієнта в судах, арбітражах, третейських судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, та перед фізичними особами з питань, щодо надання правової допомоги клієнту; підписувати акти-прийому передач послуг; не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов'язків бюро та адвоката.
У розділі 3 договору про надання правової допомоги сторони обумовили ціну договору та порядок розрахунків. За надання правової допомоги клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 221 565,54 грн, який становить суму трьох перерахованих клієнту органами Пенсійного фонду України місячних пенсійних виплат, яка за попередніми узгодженнями з клієнтом та розрахунками складає 73 855,18 грн
на місяць. Сторонами допускається авансування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. Розрахунок за цим договором здійснюється шляхом сплати частини гонорару у розмірі 10 800 грн авансом в день підписання цього договору, інша частина гонорару, сплачується клієнту за наслідками наданої правової допомоги після проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку пенсії та після отримання клієнтом від органів Пенсійного фонду України перерахованих за судовим рішенням, яке вступило в законну силу, пенсійних виплат на його пенсійний картковий рахунок. Сторони домовились, що задоволення позову у справі та набрання судовим рішенням за позовом клієнта та реальне виконання цього рішення органами пенсійного фонду є підтвердженням остаточного виконання адвокатським бюро умов укладеного договору. Сторонами допускається можливість зміни розміру гонорару бюро як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, однак не менше 10 800 грн, які сплачені клієнтом (пункти 3.1., 3.3., 3.6., 3.7. договору про надання правової допомоги).
Згідно з розділом 5. договору про надання правової допомоги визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, зазначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Сторонами визнано, що відповідачка сплатила позивачу 10 800 грн за підготовку адміністративного позову.
АБ «Ігнатюк та партнери» 01 лютого 2019 року було видано ордер
серії КС № 308040 на підставі договору про надання правової допомоги
на представництво інтересів ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду України, прокуратурі, судах адміністративної юрисдикції усіх рівнів, експертних установах адвокатом Ігнатюком В. М.
Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю
серії КС № 5937/10 Ігнатюк В. М. має право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ігнатюк В. М. є керівником АБ «Ігнатюк та партнери».
До Тернопільського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_1 подано адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду Україні у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 березня
2019 року у справі № 500/535/19, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 20 лютого 2019 року
№ 35656/03 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку з 19 лютого
2018 року пенсії за вислугою років, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України
від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 19 лютого 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена висновком № 10 судової економічної експертизи судового експерта Перепелиці С. Н. від 15 березня 2019 року та складає 82 061,32 грн, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
18 жовтня 2020 року бюро направило ОСОБА_1 претензію у порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору, відповідно до якої просило останню виконати умови договору про надання правової допомоги сплативши гонорар у розмірі 210 765,54 грн.
18 листопада 2020 року ОСОБА_1 направила бюро відповідь на претензію, згідно з якою станом на 18 листопада 2020 року органами Пенсійного фонду України рішення суду у частині перерахунку та виплати їй пенсії не виконано. Зокрема не здійснено виплату пенсії з 19 лютого 2018 року по 19 лютого 2019 року на загальну суму близько 740 000 грн. Також у відповідь на претензію зазначила, що відсутні обумовлені договором підстави для виконання нею взятих на себе зобов'язань щодо сплати гонорару за надану правову допомогу. Вважає, що спір з цього питання відсутній, а виплата гонорару за надану правову допомогу буде здійснена після виконання рішення суду.
АБ «Ігнатюк та партнери» 22 червня 2021 року та 13 вересня 2022 року було направлено ОСОБА_1 претензії у порядку досудового врегулювання цивільно-правового спору про сплату гонорару за договором про надання правової допомоги.
Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду в м. Києві від 31 січня 2023 року розпорядженням від 11 липня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 , було виконано в межах резолютивної частини. Виплату пенсії у новому розмірі та кошти з 20 червня 2019 року по 31 липня 2019 року нараховані у серпні 2019 року через банківську установу. Борг за період з 19 лютого 2018 року по 19 лютого
2019 року нарахований та виплачений у травні 2021 року через банківську установу.
Згідно з листом Головного управління пенсійного фонду в м. Києві від 03 лютого 2023 року кошти у сумі 741 038,33 грн, нараховані на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, виплачені ОСОБА_1
(а.с. 81, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи
(частина друга статті 211 ЦПК України).
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша - четверта статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд
було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. russia, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Верховний Суд зауважує, що у справі відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце її розгляду судом першої інстанції, а усі повістки направлені відповідачці районним судом повернулися до суду із відміткою - за закінченням терміну зберігання (а.с. 103, 142-а).
Отже, у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства судом першої інстанції здійснено розгляд справи без належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце її розгляду, чим порушено вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на вказане порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке було обов'язковою підставою для скасування рішення районного суду відповідно до наведеної норми процесуального права, уваги не звернув, залишивши рішення суду без змін.
При цьому, зазначені доводи містилися в апеляційній скарзі ОСОБА_1
(а.с. 215-216, т. 1), проте апеляційний суд належної правової оцінки їм не надав.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження
№ 61-13667сво21) зазначено, що обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив її про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції ці порушення вимог ЦПК України не усунув, то оскаржувана постанова апеляційного підлягає обов'язковому скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У задоволенні клопотання АБ «Ігнатюк та партнери» про закриття касаційного провадження слід відмовити, оскільки під час відкриття касаційного провадження
у справі Верховний Суд не встановив наявність підстав для віднесення справи
до категорії малозначних, так як суд не визнав цей спір справою незначної складності.
При цьому, оскільки справа направляється на новий розгляд, то Верховний Суд
не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400-402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні клопотання адвокатського бюро «Ігнатюк та партнери» про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець