06 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/250/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Случа О. В., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (колегія суддів: Василишин А. Р. - головуючий, Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2023 (суддя Заярнюк І. В.)
за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації
до Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Національного природного парку «Подільські Товтри»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2) ОСОБА_1 ,
про визнання недійсним та скасування рішення,
за участю: прокурора Галезник О. І. (посвідчення),
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Хмельницька ОДА) до Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (далі - Рада) про визнання недійсним пункту 1 рішення Ради від 28.07.2021 № 7 «Про визначення земельних ділянок державної власності комунальною власністю Староушицької селищної ради» (далі - Рішення № 7), а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби (далі - земельна ділянка).
1.2 Позов обґрунтовано тим, що спірним Рішенням № 7 в комунальну власність з порушенням установленої законом процедури вилучено земельну ділянку державної власності.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.08.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024, позов задоволено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що: спірна земельна ділянка площею 0,1742 га, яка визначена комунальною власністю, була і залишається територією природно-заповідного фонду та на підставі Державного акта перебуває у постійному користуванні Національного природного парку «Подільські Товтри» (далі - НПП «Подільські Товтри», третя особа-1); ураховуючи положення статті 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення; далі - ЗК України), земельна ділянка належить до особливо цінних земель, які відповідно до статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вилучені із господарського використання; відповідно до пункту 2 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
2.3. При цьому суди дійшли висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-2) просить скасувати постанову і рішення, ухваливши нове рішення, яким в позові відмовити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги третя особа-2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.
4. Мотивувальна частина
4.1 З встановлених судами обставин вбачається, що пунктом 1 Рішення № 7 на підставі пункту 24 розділу X Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218, площею 0,1742 га, визначено комунальною власністю для сінокосіння і випасання худоби.
4.2 На підставі вказаного Рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку.
4.3 Листом від 30.04.2021 прокурор звернувся до НПП «Подільські Товтри» з проханням повідомити, чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 в межах об'єктів природно-заповідного фонду та в межах земель, які перебувають у постійному користуванні третьої особи-1.
4.4 Згідно з листом від 20.05.2021 № 324 третя особа-1 повідомила, що зазначена земельна ділянка частково знаходиться на вилучених землях, переданих у постійне користування НПП «Подільські Товтри» згідно Державного акта II-ХМ №002535 від 06.05.2003, квартал № 65 виділ 14, згідно з функціональним зонуванням дана територія відноситься до зони регулярної рекреації та є територією природно-заповідного фонду України.
4.5 Відповідно до Указу Президента України «Про створення національного природного парку «Подільські товтри» від 27.06.1996 № 474/96 НПП «Подільські Товтри» створено на території Кам'янець-Подільського (повністю), Чемеровецького (повністю) та Городоцького (частково) районів Хмельницької області на загальній площі 261316 га.
4.6 Рішенням Хмельницької обласної ради від 16.12.1998 № 11 про вилучення та надання земель лісового фонду у постійне користування НПП «Подільські Товтри» вирішено: вилучити із користування Кам'янець-Подільського держлісгоспу на територіях Кам'янець-Подільського, Чемеровецького районів, колгоспу імені Петровського Чемеровецького району у постійне користування третій особі-1 з метою збереження відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Хмельницького Поділля; Кам'янець-Подільській, Чемеровецькій районним радам видати державні акти на право постійного користування землею НПП «Подільські Товтри».
4.7 Розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації від 25.10.2002 № 654/2002 про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду НПП «Подільські Товтри» надано третій особі-1 в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, що розташовані та територіях Ради, площею 477,5393 га, та Колодіївської сільської ради, площею 569,1915 га (згідно матеріалів відведення), що знаходяться за межами населених пунктів з метою збереження відтворення і раціонального використання природніх ландшафтів.
4.8 Відповідно до акта перевірки Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.08.2020 № 663-ДК/579/АП/09/01-20 та доданого до нього збірного кадастрового плану ЗАЦ «Карат» частина земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 площею 0,1086 га частково розташована на землях, які перебувають у постійному користуванні НПП «Подільські Товтри». Згідно із функціональним зонуванням дана територія відноситься до зони регульованої рекреації та є територією природно-заповідного фонду України. Площа земельної ділянки НПП «Подільські Товтри», яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:04:005:0218 (у межах кадастрового кварталу Державного земельного кадастру № 6822455800:04:005) становить 0,1086 га.
4.9 Листом від 06.12.2021 прокурор звернувся до Хмельницької ОДА та НПП «Подільські Товтри» з проханням поінформувати чи будуть вживатися заходи щодо повернення земельної ділянки.
4.10 Зокрема, позивач листом від 20.12.2021 повідомив прокурора, що ним не вживалися заходи щодо повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави та що Хмельницька ОДА не заперечує щодо представництва прокурором захисту інтересів держави.
4.11 За таких обставин прокурор, не погоджуючись з Рішенням № 7, звернувся до господарського суду з позовом у цій справі.
4.12 Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна земельна ділянка, яка визначена комунальною власністю, була і залишається територією природно-заповідного фонду та на підставі Державного акта перебуває у постійному користуванні НПП «Подільські Товтри».
4.13 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.14 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
4.15 У касаційній скарзі ОСОБА_1 в обґрунтування наведеної підстави відкриття касаційного оскарження посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.09.2019 у справі № 500/5291/13-ц щодо можливості вирішення питання накладення земельних ділянок лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації.
4.16 У вказаній справі вирішувався спір про відновлення меж земельних ділянок та зобов'язання вчинити певні дії. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі, що мешкають в будинку по тій самій вулиці, що і позивачі, порушили межі земельних ділянок, тому просили встановити межі ділянок відповідно до Генплану станом на 1983 рік, тобто, на відстані 0,84 м від стіни будинку для догляду й проведення поточного ремонту та для забезпечення можливості функціонування аварійних служб у випадку форс-мажорних обставин та зобов'язати відповідачів встановити паркан за цими межами.
4.17 Верховний Суд у постанові від 02.09.2019 у справі № 500/5291/13-ц зазначив, що питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень, а в наданих для дослідження матеріалах наявні лише рішення органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у користування та плани їх відводу, але відсутні акти щодо встановлення та закріплення меж в натурі з описом межових знаків чи лінійних межових споруд і їх прив'язок до існуючих будівель чи пунктів державної геодезичної мережі. Бюро технічної інвентаризації не є землевпорядною організацією, виконані ним в різні періоди плани досліджуваних земельних ділянок не відносяться до складу земельно-кадастрової документації і вказують лише на місце розташування будівель і споруд, у тому числі огорож, відносно один одного і для даного дослідження мають довідковий характер.
4.18 Суд касаційної інстанції у зазначеній справі погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки питання щодо порушення меж не може бути вирішеним через відсутність даних щодо їх встановлення та закріплення на місцевості із складанням відповідних актів.
4.19 За змістом оскаржуваної постанови у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції перевіряв доводи і заперечення відповідача та третьої особи-2 щодо часткового накладення спірної земельної ділянки на землі НПП «Подільські Товтри» і дослідив (з наведенням відповідного мотивування) надані прокурором докази на підтвердження позовних вимог, у тому числі й тих, які стосуються обставин зазначеного накладання земельної ділянки і віднесення її до земель природно-заповідного фонду. При цьому апеляційний господарський суд виходив також з того, що третя особа-2, за клопотанням якої призначалась у справі судова земельно-технічна експертиза з метою дослідження обставин щодо накладення земельної ділянки, не оплатила рахунок за її проведення, що не дає цій особі підстав стверджувати про неможливість проведення експертизи у справі і у контексті цього покликатися на відсутність доказів, які свідчили б про існування в юридичній площині обставин накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку, що належить на праві постійного користування третій особі-1.
4.20 Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі у цій частині доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановлення інших обставин, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
4.21 Колегія суддів звертає увагу також на відмінність змісту позовних вимог та фактичних обставин у справі № 686/14731/21 (постанова Верховного Суду від 14.09.2022) від справи № 924/250/22, що розглядається. Так, прокурор, пред'являючи позов в інтересах держави в особі міської ради, посилався на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства та не була вільною, а тому фізична особа-1 набула право власності на неї незаконно, а фізична особа-2 таким чином придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та має бути витребувана у добросовісного набувача, яким є фізична особа-2.
4.22 При цьому Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи зазначену справу на новий розгляд, зауважив на тому, що задовольняючи позов, суди виходили не з тих обставин, про які зазначав прокурор у позові (повне накладення), а з часткового накладення земельних ділянок. Разом з тим, суди задовольнили позов повністю.
4.23 Наведене дає підстави для висновку про неподібність правовідносин, визначених у у наведеній постанові Верховного Суду, у порівнянні зі справою, яка переглядається, зокрема з огляду на відмінність підстав позову, відмінні фактичні обставини справи та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
4.24 В обґрунтування наведеної підстави відкриття касаційного оскарження скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 757/55244/17-ц, від 23.07.2018 у справі № 760/8892/17 в контексті наявності правових підстав для відмови у позові за відсутності порушеного права (стаття 15 ЦК України).
4.25 Однак у зазначених постановах не йдеться про подібні правовідносини, оскільки у цих справах предметом розгляду було визнання незаконним наказу ПАТ «Українська залізниця» про проведення службової перевірки щодо обставин розкрадання коштів та зловживання службовим становищем окремими посадовими особами АТ «Укрзалізниця» та визнання незаконним акта проведення службової перевірки. При цьому у справі № 760/8892/17 зроблено висновок щодо відмови в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про порушення його прав при проведенні службової перевірки на підставі оскаржуваного наказу та складанні акта за результатами вказаної перевірки. У справі № 757/55244/17-ц Верховний Суд визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки при виданні наказу про проведення службової перевірки відповідач діяв в межах своїх повноважень, що йому надані статутом.
4.26 Також в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 послалася на постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.
4.27 Разом з тим наявність чи відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором оцінюється судом, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на визначення прокурором з посиланням на відповідне законодавство, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, наведення обґрунтувань у позовній заяві необхідності їх захисту та визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
4.28 Як уже зазначалося, у справі, яка розглядається, на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було встановлено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Хмельницької ОДА, а третьою особою-2 такі обставини не спростовані.
4.29 Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові у справі, яка переглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених для порівняння постановах Верховного Суду, оскільки фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, у цих справах є різними.
4.30 При цьому, не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
4.31 Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.32 При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування щодо наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
4.33 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.
4.34 Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі з урахуванням визначеного статтею 287 ГПК України права касаційного оскарження, не обґрунтовані належним чином в контексті виключних випадків касаційного оскарженні, тому Верховний Суд відповідно до встановлених процесуальним законом меж розгляду справи у суді касаційної інстанції оцінювати та перевіряти їх не може.
4.35 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.36 У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 924/250/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді О. В. Случ
Є. В. Краснов