28 лютого 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/4691/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Голіней Я.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", Тернопільська обл.
про стягнення заборгованості в сумі 309399,66 грн.
представники сторін:
від позивача - Фуркал С.О.
від відповідача - не з'явився
Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" про стягнення пені в сумі 309399,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №394 від 03.08.2023 на послуги з благоустрою - поточний ремонт вулично-дорожньої мережі на вул. Вірменській в м. Чернівці, що стало підставою для розірвання вказаного договору та нарахування відповідачу пені за період з 02.10.2023 по 18.10.2023 в сумі 309399,66 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 справу №926/4691/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 01.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.11.2023.
17.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач зазначає, що ним виконано роботи за договором на суму 62956,13 грн., про що свідчить Акт форми КБ-2в №1/В-Ч приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів до акту приймання виконаних робіт №1/В-Ч, довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Дані документи скеровані замовнику супровідним листом №154 від 09.11.2023, у відповідній кількості для підписання і повернення виконавцю його примірників, про що свідчить опис вкладеного у цінний лист від 10.11.2023 та поштова накладна №4601200749675.
Проте, замовник відмовився підписувати Акт №1/В-Ч приймання виконаних робіт, відомість ресурсів до акту приймання виконаних робіт №1/В-Ч, довідку про вартість виконаних робіт, а саме, не повернув підписані примірники, кошти в сумі 62956,13 грн за виконані роботи не оплатив, будь-яких заперечень не висловив. Відтак, акт виконаних робіт підписаний однією стороною (позивачем) із відміткою про відмову від підписання його відповідачем, в силу ч. 1 ст. 8 ЦК України та ч. 4 ст. 882 ЦК України є дійсним та підлягає оплаті.
Відповідач також стверджує, що розмір пені, передбачений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, на думку відповідача, розмір пені, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та виконаних робіт на суму 62956,13 грн, становить 32733,93 грн.
Відповідач також зазначає, що ним сплачено позивачу 90999,90 грн як забезпечення виконання договору, яке відповідачу відповідно до умов договору не повернеться, і буде зарахована позивачем як забезпечення виконання, якою є неустойка (пеня). Враховуючи вищенаведене, вважає, що в даному випадку, з урахуванням неповернення позивачем відповідачу сплачених коштів у розмірі 90999,90 грн., не завдання позивачу збитків, суд може зменшити розмір пені на 90999,90 грн., але не виключно, оскільки заявлений позивачем розмір пені є явно несправедливим, завищеним та не відповідає інтересам боржника.
Як наслідок, просить зменшити розмір пені до 32733,93 грн., відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 309399,66 грн., в тому числі, але не виключно 276665,73 грн.
Ухвалою від 30.11.2023 відкладено підготовче судове засідання на 21.12.2023.
07.12.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що за невиконання відповідачем негрошового зобов'язання положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосуванню не підлягають та положеннями чинного законодавства не встановлено конкретний розмір пені за невиконання негрошового зобов'язання, по якому заявлено вимоги. Також, зазначає, що обсяг прямих збитків, які були завдані позивачу у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору №394 на поточний ремонт вулично-дорожньої мережі на вул. Вірменській в м. Чернівці становить щонайменше 307963,77 грн., у зв'язку з необхідністю проведення процедури закупівлі зазначених робіт у іншого виконавця по вищій вартості.
Судове засідання 21.12.2023 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О.
Ухвалою від 26.12.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, призначено підготовче судове засідання на 18.01.2024.
Ухвалою від 18.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.02.2024.
Ухвалою від 15.02.2024 відкладено розгляд справи на 28.02.2024.
У судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно довідок про доставку електронного листа ухвала від 15.02.2024 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання доставлена до електронного кабінету відповідача та адвоката Яворського А.В., який згідно ордеру серії ВО №1064337 від 16.11.2023 є представником відповідача.
В пункті 42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на те, що судом здійснено всі заходи щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, відсутні підстави для повторного відкладення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представника позивача щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
03.08.2023 між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (замовник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (виконавець, відповідач) укладено Договір №394 на послуги з благоустрою - поточний ремонт вулично-дорожньої мережі на вул. Вірменській в м. Чернівці.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець, в межах договірної ціни, приймає на себе обов'язки із надання послуг з благоустрою - поточний ремонт вулично-дорожньої мережі на вул. Вірменській в м. Чернівці. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, визначених цим Договором.
Кількість наданих послуг має відповідати кошторису. Кількість наданих послуг (їх види) при потребі можуть змінюватись в межах договірної ціни (п. 1.2. договору).
Договірна ціна послуг визначається на підставі кошторису, є динамічною в межах кошторисної вартості і становить 1819998,00 грн з ПДВ та є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1). Джерело фінансування - кошти бюджету Чернівецької міської територіальної громади (п. 3.1. договору).
Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником, після пред'явлення Виконавцем актів наданих послуг, підписаних уповноваженими представниками Замовника та Виконавця. Уповноважені представники Замовника негайно розпочинають прийняття наданих послуг та зобов'язані у термін не більше 10 робочих днів з дня одержання актів перевірити надані послуги та правильність застосування розцінок і підписати акти в частині фактично наданих послуг, або повернути їх Виконавцю в разі виявлення невідповідності в частині фактично наданих послуг.
Термін надання послуг - до 01.10.2023 року. Місце надання послуг - вул. Вірменська в м. Чернівці (п. 5.1., п. 5.2. договору).
Виконавець зобов'язаний розпочати виконання зобов'язань за договором (надання послуг) протягом 5-ти робочих днів з дня підписання цього договору, про що повинен письмово повідомити Замовника (п. 5.3. договору).
Датою завершення надання послуг вважається дата їх прийняття Замовником. Передання послуг виконавцем і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (п. 5.4. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані Виконавцем послуги, прийняти надані Виконавцем послуги або при виявленні недоліків у наданих послугах скласти акт про наявність недоліків на будь-якому етапі їх надання.
Виконавець зобов'язаний надавати послуги в межах договірної ціни вчасно і якісно, у відповідності з Технічними правилами ремонту і утримання міських вулиць та доріг населених пунктів (п. 6.3.1. договору).
Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами передбачених Договором зобов'язань. Датою укладання Договору є дата підписання його Сторонами (п. 10.1. договору).
02.10.2023 позивачем надіслано відповідачу на електронну пошту (bmbtov@gmail.com, вказана у договорі) лист з проханням з'явитися 03.10.2023 за адресою вул. Вірменська, 34-А, м. Чернівці, з метою здійснення комісійного обстеження стану виконання робіт за договором від 03.08.2023 №394.
З акту від 03.10.2023 комісійного огляду виконання ТОВ «БМБУД» робіт по договору від 03.08.2023 №394 вбачається, що в ході обстеження стану виконання підрядником робіт з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі на вул. Вірменській в м. Чернівці встановлено, шо станом на 03.10.2023 підрядником виконано знімання асфальтобетонного покриття орієнтовно площею 1000 кв. м. (частково залишено асфальтобетонне покриття біля колодязів) та перевезення відфрезерованого асфальтобетону - 100,6 т. Будь-яких інших робіт підрядником на об'єкті будівництва по договору станом на 03.10.2023 не виконувалося.
Представник виконавця не був присутній під час проведення комісійного обстеження, хоча належним чином повідомлений про дату і час його проведення.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Згідно з статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
У розумінні наведеної норми закону основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Така правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 31.05.2022 у справі №910/4235/20.
В силу ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як зазначено в п. 6.4.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293, при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об'єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та виграти" (примірна форма № КБ-3). які наведено у додатку Т або У.
Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками за виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності (лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комупального господарства України від 16.03.2010 № 12/19-3-9-14-295 "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві").
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, акти виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 є первинними звітними документами бухгалтерського обліку, які відображають вартість, види та обсяги виконаних будівельних робіт.
Згідно п. 89 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМ України №668 від 01.08.2005р., після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.
Відповідно до п. 91 Загальних умов передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.
Як встановлено п.п. 99. 100 Загальних умов розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Таким чином, двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати певну роботу і водночас замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до 01.10.2023 (термін надання послуг, встановлений договором) не було виконано зобов'язань за договором щодо виконання робіт з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі на вул. Вірменській в м. Чернівці, не було передано послуги на підставі відповідного акту та не подавалося позивачу на оплату актів наданих послуг, отже, відповідач прострочив, виконання зобов'язання та не виконав його у строк, встановлений договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
Окрім того, відповідно до п. 6.2.1. договору замовник має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків, якщо Виконавець своєчасно не розпочав надання послуг або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим, а також у разі невиконання та/або неналежного виконання Виконавцем взятих на себе зобов'язань за умовами цього Договору. У цьому випадку Договір вважається розірваним через 5 (п'ять) календарних днів з дня направлення Замовником Виконавцю письмового повідомлення про односторонню відмову від цього Договору рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою із вкладеним файлом формату PDF, що містить скан-копію повідомлення про односторонню відмову від Договору.
Під час укладення цього Договору Сторони зобов'язані вказати у своїх реквізитах в Договорі свою електронну поштову скриньку. У випадку зміни адреси або обслуговуючого банку, інших реквізитів Сторони зобов'язані протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу Сторону. При цьому, про зміну електронної поштової скриньки кожна із Сторін зобов'язана повідомити іншу Сторону в день її зміни (п. 12.6., п. 12.7. договору).
Сторони домовилися, що повідомлення Сторін одна одну, які стосуються виконання умов цього Договору, здійснюється шляхом письмового листування та/або електронної переписки, та/або за допомогою телефонного/мобільного зв'язку з підтвердженням запису в журналі телефонограм про їх передачу/прийняття, є офіційним листуванням і у випадку розгляду спорів в суді визнається як належний та допустимий доказ. Відправлення на електронну поштову скриньку Виконавця повідомлень, фотофіксацій, актів, претензій, приписів, протоколів, складених під час здійснення контролю замовником за якістю, обсягами та строком надання послуг, та іншої кореспонденції пов'язаної з виконанням умов Договору, е належним повідомленням Виконавця про вищевказані дії (п. 12.8. договору).
Електронна переписка (листування) здійснюється між Сторонами шляхом використання електронних поштових скриньок (Е-mail) Сторін, зазначених в цьому Договорі. Електронна переписка, пов'язана із внесенням змін чи припиненням цього Договору, повинна здійснюватися із використанням засобів електронної ідентифікації (кваліфікованого електронного підпису) з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронний документ вважається одержаним Стороною в день його надсилання на відповідну електронну поштову скриньку цієї Сторони (п. 12.9., п. 12.10., п. 12.11. договору).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і часом відправлення вважаються дата і час здавання його для пересилання.
Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2023 у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором позивачем надіслано на електронну пошту відповідача (bmbtov@gmail.com, вказана у договорі) скріплене кваліфікованим електронним підписом повідомлення від 12.10.2023 про розірвання договору №394 від 03.08.2023 на підставі п. 6.2.1. договору.
Таким чином, договір розірваний та припинив свою дію 18.10.2023.
Положеннями частини 2 статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Щодо зазначених і відзиві доводів відповідача про виконання ним робіт за договором на суму 62956,13 грн., згідно Акту №1/В-Ч приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт №1/В-Ч, довідки про вартість виконаних робіт та відмову позивача від підписання вказаних документів суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.3.2. договору виконавець зобов'язаний не менше одного разу на місяць представляти Замовнику акти здачі-приймання наданих послуг та протягом 3-х днів проводити здачу наданих послуг.
Як вбачається з супровідного листа №154 від 09.11.2023 відповідач надіслав на адресу позивача акт №1/В-Ч приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів до акту приймання №1/В-Ч, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
Згідно опису вкладення у цінний лист, вказані документи надіслані позивачу 10.11.2023, тобто після закінчення дії договору, який розірваний 18.10.2023.
Також, з акту №1/В-Ч приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів до акту приймання №1/В-Ч, довідки про вартість виконаних будівельних робіт не можливо встановити за який період здійснені відповідні роботи та виставлені вказані документи відповідачем та дату складання вказаних документів.
Вищезазначені твердження відповідача не спростовують висновків суду щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за договором.
Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Така правова позиція щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Отже, судом встановлено, що відповідачем до 01.10.2023 не було виконано зобов'язань за договором №394 від 03.08.2023 щодо виконання робіт з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі на вул. Вірменській в м. Чернівці, як і до закінчення дії договору не було передано послуги на підставі відповідного акту та не подавалося позивачу на оплату актів наданих послуг для оплати виконаних робіт.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №394 від 03.08.2023 позивачем нараховану пеню в сумі 309399,66 грн за період з 02.10.2023 (наступний день після закінчення строку виконання зобов'язань за договором) по 18.10.2023 (останній день дії договору).
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору №394 від 03.08.2023.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 ЦК України).
Пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Згідно п. 7.1. договору відповідальність сторін настає у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по цьому Договору, що є підставою для стягнення з винної сторони неустойки.
За порушення строків виконання зобов'язання із Виконавця стягується пеня у розмірі 1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п. 7.1. договору).
Судом встановлено, що договірна ціна послуг визначається на підставі кошторису, є динамічною в межах кошторисної вартості і становить 1819998,00 грн з ПДВ та є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) (п. 3.1. договору).
Термін надання послуг - до 01.10.2023 (п. 5.1. договору).
Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 03.08.2023 №394.
Таким чином, з 02.10.2023 боржник вважається таким що прострочив виконання зобов'язання за договором.
Договір розірваний та припинив свою дію 18.10.2023.
Позивачем нарахована пеня на суму 1819998,00 грн (договірна ціна за договором від 03.08.2023 №394).
Оскільки вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання договірного зобов'язання то і пред'явлені позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та правомірними.
За результатами здійсненої перевірки нарахування пені у сумі 309399,66 грн на розмір невиконаного за договором зобов'язання у сумі 1819998,00 грн (договірна ціна) за період з 02.10.2023 (наступний день після закінчення строку виконання зобов'язань за договором) по 18.10.2023 (останній день дії договору), суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає чинному законодавству та умовам договору, відтак позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.
Водночас, в силу приписів ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).
Вирішуючи питання щодо ступеня зменшення заявленого розміру неустойки судом вбачається, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).
Враховуючи обставини справи, поведінку сторін, ступінь вини відповідача та сутності порушення відповідача, який не вжив заходів, які спрямовані на виконання договору у встановлений строк, оскільки, невиконання відповідачем умов договору спричинило необхідність позивачу укласти новий договір із збільшенням ціни послуг, що спричинило йому майнові збитки, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Суд відхиляє посилання відповідача на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з огляду на таке.
Згідно вказаного закону, ним регулюються договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Однак, як вбачається із фактичних обставин справи, пеня нарахована за невиконання відповідачем негрошового зобов'язання, а саме, за невиконання робіт, передбачених Договором.
Як наслідок, підлягають застосуванню загальні положення Цивільного та Господарського кодексів України, відповідно до яких штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відтак, за невиконання відповідачем негрошового зобов'язання положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосуванню не підлягають.
Щодо тверджень відповідача про зменшення пені на суму 90999,90 грн, яка є забезпеченням виконання договору суд зазначає наступне.
Замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до п. 6.3.8. договору виконавець зобов'язаний не пізніше дати укладення договору про закупівлю надати забезпечення виконання договору. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю становить 5% від вартості договору. Вид забезпечення виконання договору: грошова сума, яка перераховується на розрахунковий рахунок Замовника р/р № UA 108201720355159002001188136, Державна казначейська служба України в м. Києві, одержувач: Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, код за ЄДРПОУ 44327100.
Згідно платіжної інструкції №4398 від 02.03.2023 відповідач сплатив на рахунок замовника забезпечення виконання договору №394 від 03.08.2023 в сумі 90999,90 грн.
Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів після отримання письмового звернення Виконавця у таких випадках: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022р. № 1178 (зі змінами). У разі невиконання та/або неналежного виконання Виконавцем умов цього Договору забезпечення не повертається (п. 6.3.8. договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Наведене дає підстави для висновку, що замовник не повертає забезпечення виконання договору про закупівлю, зокрема, у разі невиконання виконавцем умов договору.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19.
За таких обставин, суд відхиляє твердження відповідача про зменшення розміру пені на 90999,90 грн, що внесена ним як забезпечення виконання договору.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 309399,66 грн підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (47734, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Настасів, вул. Плебанівка, 712/9, код ЄДРПОУ 41037833) на користь Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ 44327100) пеню в сумі 309399,66 грн та 4640,99 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024.
Суддя С.О.Миронюк