Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2714/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді: Міньковського С.В.
без виклику сторін;
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді ( вх. № 5921 від 04.03.2024) у справі
за заявою ОСОБА_2
до ОСОБА_2
про визнання банкрутом
Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі №922/2714/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражну керуючу Єрьоміну Ольгу Юріївну (свідоцтво №125 від 06.02.2013).
06.07.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 №70948.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 у справі №922/2714/23 за результатами попереднього засідання було призначено судове засідання для розгляду погодженого кредитором плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
29.01.2024, після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №2507) з додатковими грошовими вимогами до боржника в розмірі 1 492 635,00 дол. США, які він просить прийняти та включити до 4-ї черги задоволення.
В обґрунтування цих вимог, ОСОБА_1 зазначає, що під час будівництва житлового будинку, замовником якого виступав ОСОБА_3 , ОСОБА_2 отримував від ОСОБА_3 грошові кошти. Отримання грошових кошів на загальну суму 1 492 635,00 доларів США підтверджується розписками ОСОБА_2 на рахунках.
Відповідно до умов Договору уступки права вимоги від 15 січня 2020 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 право вимоги повернення грошових коштів, які Боржник отримав від Кредитора для будівництва запроектованого будинку (Осокорки Резеденція) у розмірі 1 492 635,00 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2023 було залишено заяву ОСОБА_1 вх. №2507 від 29.01.2024 з грошовими вимогами до боржника без руху.
13.02.2024 ОСОБА_1 було подано до Господарського суду Харківської області заяву (вх. № 4125) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 вх. №2507 від 29.01.2024 з грошовими вимогами до боржника.
Судове засідання з розгляду заяви було призначено на 04.03.2024.
Також в цьому засіданні до розгляду була призначена попередня заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. №31454 від 16.11.2023).
В судовому засіданні з розгляду заяв ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника було оголошено перерву на 11.03.2024.
Після закінчення судового засідання з розгляду заяв ОСОБА_1 з грошовими вимогами, до суду, засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №5921 від 04.03.2024) про відвід судді Прохорова С.А.
Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що вона була направлена ОСОБА_1 26.02.2024 в межах розгляду його заяви з грошовими вимогами до боржника вх. №2507 від 29.01.2024, тобто до першого судового засідання з розгляду його заяви.
За ініціативою суду ухвалою суду від 04.03.2024 заяву ОСОБА_1 (вх. №5921 від 04.03.2024) про відвід судді Прохорова С.А. було призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2024 .
06.03.2024 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Волошиної Н.Л. (вх. №6164) про прийняття до розгляду та задоволення заяви ОСОБА_1 від 05.03.2024 про залишення без розгляду його заяви про відвід судді Прохорова С.А. у справі №922/2714/23. Скановану копію зазначеної заяви, підписаної ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви про відвід було додано представником до свого клопотання вх. №6164 від 06.03.2024.
Ухвалою суду від 06.03.2024 клопотання ОСОБА_1 вх. №6164 від 06.03.2024 про залишення без розгляду заяви про відвід судді Прохорова С.А. від 26.02.2024 (вх. №5921 від 04.03.2024) було залишено без задоволення. Визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 , відвід судді Прохорову С.А. у справі №922/2714/23 (вх. №5921 від 04.03.2024). Передано матеріали справи 922/2714/23 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024, вирішення питання про відвід судді Прохорова С.А., передано для розгляду судді Міньковському С.В., який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до положень ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
В обґрунтування своєї заяви про відвід судді, ОСОБА_1 зазначає наступні підстави:
1- порушення порядку визначення судді,
2 - наявність зобов'язань у судді перед зацікавленими особами,
3 - відкриття провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності,
4 - вказує, що значення при розгляді заяви в контексті недовіри до судді є дисциплінарні справи стосовно останнього, які були предметом розгляду Вищою радою правосуддя.
У зв'язку з викладеним, у ОСОБА_1 наявні сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді Прохорова С.А., що може викликати недовіру до суду при вирішенні справи.
Розглянувши заяву про відвід судді, перевіривши обґрунтованість наведених доводів заявника, суд у складі судді Міньковського С.В. погоджується з висновком суду у складі судді Прохорова С.А. щодо необґрунтованості заявленого відводу виходячи з наступного.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Таким чином, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 35 ГПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (ч. 3, 4 ст. 38 ГПК України).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З наведених же у заяві про відвід судді Прохорова С.А. обставин, які викликають у заявника сумніви у необ'єктивності та упередженості судді, вбачається, що вони пов'язані з процесуальним рішенням вказаного судді щодо визначення територіальної підсудності справи.
Однак, оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду клопотання про відвід, а незгода заявника з процесуальними діями суду є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", діють суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Таким чином, суд зазначає, що самі твердження та аргументи заявленого відводу зводяться до незгоди учасника справи з процесуальними діями судді в межах розгляду даної справи, що жодним чином не свідчить про упередженість або відсутність об'єктивності судді відносно учасників судової справи, та звертає увагу, що незгода учасників справи із винесеним процесуальним документом по справі не може бути підставою для відводу судді (частина 4 статті 35 ГК України). Дана процесуальна норма, що передбачає неможливість відводу судді у разі з незгодою сторони з певним процесуальним рішенням введена з метою, щоб кожна сторона, що незадоволена певним судовим рішенням, не заявляла б постійні відводи суддям, не даючи провести судовий розгляд справи.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких його не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі №761/16124/15-ц).
Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу, inter alia, на порядок призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти зовнішнього тиску та на питання наявності зовнішніх ознак незалежності. Суд зазначає, що поняття розподілу повноважень між виконавчою та судовою гілками влади набуло ще більшого значення у його практиці. Проте ні стаття 6 Конвенції, ні будь-яке інше положення Конвенції не вимагають від держав дотримання будь-яких теоретичних конституційних концепцій щодо допустимих меж взаємодії між гілками влади (див. рішення у справі «Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії» [ВП] (Ramos Nunes de Carvalho e Sб v. Portugal)[GC], заява №55391/13 та 2 інших, пункт 144, від 06 листопада 2018 року).
Суд нагадує, що "безсторонність", як правило, означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-яку особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі), та (її) об'єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечив сам суд (та, серед багатьох інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., наприклад, рішення у справі "Моріс проти Франції" [ВП] (Morice v. France) [GC], заява №29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015). У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. Це означає, що вирішуючи, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, проте не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (див. там само, пункт 76). Об'єктивний критерій, головним чином, стосується ієрархічних або інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя має не лише здійснюватися, але й має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. там само, пункти 77 і 78).
Концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно взаємопов'язані і залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. згадане рішення у справі "Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії" (Ramos Nunes de Carvalho e Sб v. Portugal), пункт 150).
Що стосується обставин конкретної справи, то ОСОБА_1 не навів жодних аргументів, які б доводили відсутність достатніх гарантій, що забезпечили незалежність судді Прохорова С.А., яким розглядається справа, від інших учасників справи, як то вказує заявник. У матеріалах справи немає нічого, що вказувало б на те, що учасники справи мають прямий або потенційний вплив на прийняті рішення суддею Прохоровим С.А.
Дослідивши, з урахуванням наведених вище критеріїв безсторонності суду доводи заявника ОСОБА_1 , наведені у відводі, суд зазначає, що заявником у порушення ст. 74 ГПК України не надано до відводу будь-яких доказів необ'єктивності або упередженості судді Прохорова С.А. під час розгляду справи № 922/2714/23 пов'язаної з наявністю зобов'язань у судді перед зацікавленими особами.
В своїй заяві, ОСОБА_1 не обґрунтував в чому саме полягають такі зобов'язання, та з яких джерел він має таку інформацію, не навів фактичних даних, як і не надав будь-яких доказів в підтвердження цих обставин.
Суд звертає увагу, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Заявлений відвід складу суду має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.
Жодних зв'язків між суддею, що розглядає справу, та іншими учасниками справи не встановлено, тому побоювання заявника щодо небезсторонності (неупередженості) судді є необґрунтованим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що припущення зазначені відповідачем не знайшло свого підтвердження, адже заявник не надав суду належних та допустимих доказів, з яких можна дійти висновку про упередженість судді Прохорова С.А.
Стосовно визначених в заяві ОСОБА_1 підстави для відводу, які зводяться до того, що неоднарозове звернення ОСОБА_2 з заявами до суду є маніпулюванням роботи системи авторозподілу справ, та не містять обґрунтування в чому саме полягає неупередженість та зацікавленість судді Прохорова С.А.
Заявник зазначаючи, що оскільки суддя Прохоров С.А. був під'єднаний до реєстру авторозподілу під час надходження до суду заяв ОСОБА_2 , вважає, що суддя Прохоров С.А. очікував цю заяву.
Однак такі доводи заявника є лише його особистим припущенням та не підтверджуються ніякими доказами чи фактичними даними.
Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що значення при розгляді заяви в контексті недовіри до судді є дисциплінарні справи стосовно останнього, які були предметом розгляду Вищою радою правосуддя слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до ВРП зі скаргою стосовно дисциплінарного проступку судді, в тому числі, і обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою до закінчення судового розгляду справи.
Наявність таких скарг не свідчить про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу.
В свою чергу заявником не наведено які саме дисциплінарні справи відкриті стосовно судді Прохорова С.А. та в чому саме полягає така недовіра ОСОБА_1 саме в контексті наявності звернень інших осіб до Вищої ради правосуддя.
Будь-яких інших обставин та доказів зацікавленості судді у вирішенні спору на користь будь-якої сторони з особистих мотивів, або іншої упередженості відносно будь-якої сторони у справі, заявником відводу не наведено.
На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що обґрунтованих доводів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Прохорова С.А. заявником у заяві про відвід не наведено, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відводу.
Керуючись ст. ст. 35, 36, 38, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Прохорову С.А. у справі №922/2714/23 (вх. №5921 від 04.03.2024) - відмовити.
Справу №922/2714/23 повернути раніше визначеному складу суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання - 11.03.2024 та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 11.03.2024.
Суддя Міньковський С.В.